Connect with us

Юридична практика

Купили турпутівку, але подорож співпала з карантином. Як повернути гроші?

Дата публікації:

Андрій ГУК, партнер юридичної фірми «Анте»,
експерт з авіаційного права

Туристам і агентам, яких туроператори шлють у непереборні обставини. Як апелювати туроператорам у відповідь?

У такому разі керуємося Законом України №324/95-ВР від 15 вересня 1995 року. Відповідно до ч. 7 ст. 20 вказаного закону, до початку туристичної подорожі кожна зі сторін договору на туристичне обслуговування може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв’язку зі зміною його істотних умов та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема, в разі погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.

Відповідно до ч. 8 ст. 20 закону, туроператор (турагент) зобов’язаний повідомити туриста про таку зміну обставин не пізніше як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніше як за три дні до початку туристичної подорожі.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

У такому разі в туриста є можливість відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування. Оскільки строки туристичної подорожі змінилися, тобто змінилися істотні умови договору, відповідно до ч. 8 ст. 20 закону, туроператор (турагент) зобов’язаний надати туристу можливість відмовитися від договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту).

Турист жодним чином не є стороною, на яку покладаються наслідки неспроможності туроператора повернути кошти, які ним сплачено третім особам. Тривалі обставини непереборної сили — підстава для розірвання договорів майже у всіх правових системах світу (навіть десь на Мальдівах).

Тому туроператор має можливість:

— і розірвати договори з третіми особами і, зрештою, повернути свої кошти;

— чи скористатися чудовою опцією та перенести дати, які продали іншим туристам;

— вчинити інші дії, але: не за рахунок коштів туристів та не покладаючи на них ці витрати.

Тому просимо відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону України «Про туризм» розірвати договір без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) та повністю повернути всі кошти за ненадану послугу.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Солідарна відповідальність банківського менеджменту: пілотне рішення Верховного Суду дісталося кооператорському банку «Укоопспілка»

Опубліковано

on

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Двадцять п’ятого травня цього року Велика Палата Верховного Суду, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, задовольнила позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі — Фонд) про солідарне стягнення 77 мільйонів гривень з чотирнадцятьох колишніх членів правління і спостережної ради Акціонерного банку «Укоопспілка», які на вказану вище суму заподіяли шкоду вкладникам зазначеної фінансової установи. Сума, звичайно, невелика, та й сам банк до своєї ліквідації був скромним, але головне полягає в тому, що це рішення є пілотним, оскільки воно дасть відповідний напрямок для вирішення ще 64-х аналогічних справ за позовом Фонду до 774 відповідачів на загальну суму 97 мільярдів гривень.

Привіт із «веселих» дев’яностих

Розповідаючи про дану справу не можна не згадати про систему споживчої кооперації, яка за Радянського Союзу була своєрідним аналогом колгоспів, щоправда не в аграрному виробництві, а в сфері торгівлі й послуг. Вона включала в себе не лише магазини, ринки, ресторани з усією їхньою інфраструктурою, а й промислові підприємства, готелі, навчальні заклади й багато чого іншого. Про масштаби її діяльності можна судити з того, що на неї припадала третина роздрібного товарообігу. Причому, все це майно офіційно перебувало не в державній, а в колективній власності. В 1991 році в Україні пайовиками даної системи були 12,3 мільйона осіб, тобто майже все доросле сільське населення й значна частина міського. Так, на рівні села створювалося споживче товариство, яке утримувало магазин сільпо (від російського словосполучення «сельской потребительской кооперации»), щаблем вище були райспоживспілки та облспоживспілки, а вже на республіканському рівні — Центральна спілка споживчих товариств України (скорочено — Укоопспілка), головна резиденція якої й нині знаходиться біля Майдану Незалежності на розі вулиць Хрещатик та Інститутської.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Після повалення радянської влади всі ці дванадцять мільйонів пайовиків формально отримали право забрати, продати чи обміняти свою частку майна в грошовому чи натуральному вираженні, але фактично в 1990-х роках поділ кооперативної спадщини проходив аналогічно процесам приватизації державного майна. Простіше кажучи, керівники споживчих спілок разом зі своїми родичами та друзями, розпихали все цінне по своїх кишенях. У кожному районному центрі вам розкажуть «страшні» історії про те, як голова райспоживспілки за копійки продав самому собі найбільш цінні її об’єкти, ще й зробивши перед тим за рахунок коштів очолюваного ним товариства їх шикарний ремонт. За таких обставин протягом тридцяти років обсяг майна Укоопспілки суттєво «схуднув»: із колишніх дванадцяти мільйонів пайовиків уже не набереться й півмільйона, але в її розпорядженні все ще лишаються близько 10 тисяч магазинів і 400 ринків, де постійно працюють 64 тисячі найманих працівників і 260 тисяч підприємців.

Купи в самого себе трошки «сміттєвих цінних паперів»

Банк «Укоопспілка» був створений Центральною спілкою споживчих товариств України в 1993 році. Під новоспечену фінансову установу відвели весь шостий поверх будинку на Хрещатику, 7/11, загальною площею 1 320 квадратних метрів, причому, за даними Громадської організації «Національний комітет боротьби з корупцією», приміщення було продане за ціною 200 грн за один квадратний метр, в той час як ринкова його ціна на той момент становила 100 тис грн за 1 м2 . З одного боку — мій банк, за скільки хочу, за стільки й продаю йому офіс, але, з іншого боку, його теж збиралися, так би мовити, вивести з фонду спільного майна та «запхнути» до власної кишені. Врешті-решт це й було зроблено в 2014 році, коли пакет акцій Укоопспілки в однойменному банку зменшився з 90 до 10 відсотків, але предметом судового розгляду стала інша схема.

За офіційними даними Національного банку України, станом на 1.07.2014 р. за розміром загальних активів — 540 млн грн банк «Укоопспілка» займав 128-ме місце серед 173 українських банків. Тобто невеличкий кишеньковий банк. Однак і ці п’ятсот мільйонів виявилися дутими. Так, у січні 2015 року банк було оголошено неплатоспроможним, а в квітні того ж року розпочато процедуру його ліквідації, і коли фахівці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порахували справжню вартість належного йому майна, то виявилося, що воно «важить» лише 33 мільйони гривень. А його зобов’язання, які відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мав погасити саме Фонд, становили 110 мільйонів гривень. Різницю в сумі 77 млн грн вирішено було стягнути з 14 колишніх топ-менеджерів банку, зокрема семи членів правління і семи членів спостережної ради.

Для цього було знайдено доволі поважну, з точки зору Фонду, причину: у 2014 році банк «Укоопспілка» аж на 320 мільйонів гривень придбав так звані «сміттєві цінні папери», в числі яких були облігації двох товариств з обмеженою відповідальністю — «Капітал Експрес» і «Сучасні фінансові перспективи». Їх доходність становила 5 процентів річних, а термін погашення — 5 років, однак у 2018 році їх реальна вартість становила всього-на-всього 3 гривні. Причому, як переконував Фонд, таку велику різницю ніяк не можна пояснити звичайним кредитним ризиком чи кризовими явищами в економіці. Названі вище, з дозволу сказати, емітенти, уявляли собою підприємства з усіма ознаками фіктивності. Штат кожного з них налічував по одному працівнику, який працював на посаді директора з середньомісячною зарплатою 1 500 грн. Місцем реєстрації одного з них була квартира в Києві, другого — житловий будинок у Донецьку.

Офіційно задекларованим основним видом діяльності була оренда житлових, офісних і комерційних приміщень, але реальні результати фінансової діяльності протягом попередніх років показували нулі. Таким чином, емітенти не займалися нічим таким, що давало би прибуток й збільшило вартість придбаних банком облігацій. Та й навіть якби через п’ять років зазначені емітенти повернули ці 320 мільйонів з доданими до них п’ятьма процентами, банк «Укоопспілка» все одно б залишився в мінусі, оскільки він сам набагато більше платив своїм вкладникам. Так, звіт банку, наданий інспекторам НБУ і перевірений ними, показав, що в 2014 році він платив 15 % річних фізичним особам і 11 % — юридичним. Погодьтесь: залучати гроші під п’ятнадцять процентів і розмішувати їх під п’ять — для цього потрібно мати неабиякі фінансові здібності.

Члени правління банку, які приймали рішення про цю покупку, а також члени його спостережної ради, які його погоджували, відповідно до своїх посадових обов’язків знали або повинні були знати по те, що придбання цих облігацій не має для очолюваної ними фінансової установи жодного економічного сенсу. Але, разом із тим, вони на цей крок зважилися, відтак, на переконання Фонду, мають нести за це солідарну відповідальність і своїм майном відшкодувати збитки даного Фонду, який перед тим своїми коштами компенсував втрати його вкладників. Саме так, мовляв, належить тлумачити положення статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

А такою собі «вишенькою на торті» була та обставина, що брат голови спостережної ради банку «Укоопспілка» Станіслава Повного — Валерій Повний, був опосередкованим власником ТОВ «Сучасні фінансові перспективи», що підтверджувало тезу про те, що керівники банку самі в себе накупили цінних паперів, заплативши собі за це чималі гроші. Проте безпосередньо Фонду було байдуже до цих 320 мільйонів — йому головне було повернути свої 77 млн грн, у зв’язку з чим він і звернувся з позовом до суду.

У судах перших інстанцій Фонд спіймав облизня

Однак, попри чималий обсяг наданих позивачем доказів, судді низових інстанцій визнали їх непереконливими. Так, рішенням судді Господарського суду Києва Ігоря Курдельчука від 20.12.2018 р. в задоволенні позову було відмовлено. В ньому, зокрема, було зазначено, що статтею 551 Господарського кодексу України чітко визначені критерії фіктивності підприємства, серед яких вирок суду у кримінальному провадженні за статтею 205 Кримінального кодексу України, яка так і називалася — «Фіктивне підприємництво». Правда, в серпні 2019 року ця стаття була скасована Верховною Радою, але на момент розгляду справи в судах першої й другої інстанцій вона була чинною. А такого вироку суду Фонд не надав, мало того — він не надав доказів того, що звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину й встановлення факту фіктивного підприємництва. Також було зазначено, що Фонд не звертався до суду з приводу визнання недійсними укладених у 2014 році договорів купівлі-продажу цих облігацій. Ну а ключовим аргументом судді Курдельчука став той факт, що Фонд не робив спроб продати ці облігації на фондовому ринку, п’ятирічний термін їх погашення облігацій ще не минув, а відтак було б передчасним стверджувати, що придбання цих «сміттєвих цінних паперів» завдало шкоди банку «Укоопспілка» і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Північний апеляційний господарський суд погодився з висновками зазначеного судді і постановою від 13.05.2019 р., постановленою колегією суддів у складі Лариси Зубець, Антоніни Мартюк і Надії Калатай залишив його рішення без змін. На той момент строк погашення облігацій вже настав, але Фонд не отримав від їх емітентів ні копійки. Крім того, адвокати позивача надали докази того, що в січні–квітні 2019 року зазначені облігації десять разів виставлялися ним на продаж на відповідних електронно-торгових майданчиках, проте жодного бажаючого їх придбати так і не знайшлося. Судді, однак, залишили ці доводи без розгляду, оскільки факти наведені Фондом суддям Північного АГС, не були та й не могли бути відомими на момент ухвалення оскаржуваного рішення. Також вони погодилися з висновком судді Курдельчука про те, що надані Фондом матеріали справи не містять доказів того, що колишній голова спостережної ради банку «Укоопспілка» Станіслав Миколайович Повний і власник ТОВ «Сучасні фінансові перспективи» Валерій Миколайович Повний є родичами певного ступеню спорідненості.

Зате колегії суддів Великої Палати Верховного Суду на чолі з Ларисою Рогач надані Фондом докази видалися, навпаки, дуже переконливими, тож вони своєю постановою від 25.05.2021 року скасували рішення попередніх судів й ухвалили нове, яким задовольнили позов у повному обсязі, а крім того, присудили солідарно стягнути з відповідачів на користь Фонду ще й 2,775 млн грн, витрачених ним на сплату судового збору.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Податок на нерухомість: кому й у скільки це обійдеться?

Опубліковано

on

Кожен «зайвий» квадратний метр вартуватиме його власнику майже 80 гривень.

Як відомо, порядок нарахування і сплати податку на нерухомість визначено в Законі «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», ухваленому Верховною Радою 28.12.2014 року. У 2021 році податок на нерухоме майно нараховується фізичним особам — власникам об’єктів нерухомості (будинків, квартир тощо) за минулий рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року — 4 723 гривень. Розрахунок податку здійснено на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Хто є платником податку на нерухоме майно?

Згідно з ПКУ (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266), платниками податку на нерухоме майно є фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової або нежитлової нерухомості. Якщо власниками нерухомості є неповнолітні діти, то податок за них сплачують батьки чи опікуни.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

У разі перебування нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, визначення платників податків відбувається наступним чином:

  • якщо об’єкт нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
  • якщо об’єкт нерухомості перебуває в спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі , то платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
  • якщо об’єкт нерухомості перебуває в спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

За яку нерухомість потрібно платити?

Сплачувати податок за нерухомість доведеться, якщо:

  • площа квартири більша 60 квадратних метрів; – площа житлового будинку понад 120 кв. м;
  • площа різних типів об’єктів нерухомості більша 180 кв. м.

Сплачувати податок доведеться за кожен квадратний метр понад цю норму. Наприклад, якщо загальна площа вашої квартири 72 кв. м, то вам доведеться заплатити податок за 12 кв.м. Крім того, власникам квартири площею понад 300 квадратних метрів або будинку понад 500 квадратних метрів потрібно буде заплатити 25 тисяч гривень.

Кому не треба платити такий податок?

Платити податок на нерухомість потрібно не всім, є винятки: багатодітні сім’ї, діти-сироти, діти-інваліди, дитячі садки, школи, релігійні організації, учасники ООС і їхні сім’ї, громадські організації інвалідів.

Який розмір податку і хто його розраховує?

Розмір податку може самостійно визначати місцева влада, але він не повинен перевищувати 1,5% від мінімальної зарплати.

Нагадаємо, в 2020-му доводилося платити 62,5 грн за кожен «зайвий» квадратний метр, але у 2021 році через підвищення мінімальної зарплати податок на нерухомість зріс до 70,8 гривні.

В які строки треба сплатити податок?

У 2021 році ми сплачуємо податок за 2020 рік.

До 1 липня платникам повинні надійти повідомлення про сплату податку на нерухомість. Сплатити податок потрібно протягом 30 днів. Якщо ви не отримали повідомлення-рішення через співпадіння податкової адреси із фактичним місцем проживання, слід негайно звернутися до податкового органу за місцем реєстрації для сплати належної суми податку.

Які штрафи передбачено за невчасну сплату податку?

Затримка платежу на строк до 30 днів — розмір штрафу становить 10% суми податку. Затримка платежу в понад 30 днів — розмір штрафу становить 20% від суми боргу.

Якщо після закінчення строків оплати ви не заплатили податок, то на суму податкового боргу нараховується пеня з розрахунку 120% річних ставки НБУ. Тож спробуйте зробити все вчасно.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Зміна цільового призначення землі по-новому

Опубліковано

on

Михайло ЦУРКАН,
адвокат, радник практики земельного права, нерухомості та інвестицій Olsten Partners

Із липня цього року змінити цільове призначення землі буде можливим без проекту землеустрою. Чи все так просто, або де можуть підстерігати проблеми, дізнаємося далі в цій статті. 

Отже з липня 2021 року ця процедура спрощується, як, до речі, й порядок приватизації, який також буде спрощено. Ці новели було запроваджено 17 червня 2020 року, коли Верховна Рада прийняла Закон № 2280 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо планування використання земель».

Тож які зміни, прийняті щодо містобудівного та земельного законодавства, нас чекають? Новий вид містобудівної документації, створення комплексного плану просторового розвитку територій. Усі вже знають про децентралізацією та створення ОТГ. Наступним кроком держава бачить проведення повної інвентаризації всієї землі в Україні та внесення цих земель до публічної кадастрової карти. Далі виникає необхідність у приведенні земельного та містобудівного законодавства до реалій існування сіл, селищ, міст та їх громад.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

На сьогоднішній день в Україні одночасно та паралельно одна до одної існує містобудівна та землевпорядна документація. Містобудівна документація — це генеральний план населеного пункту, детальний план територій та план зонування. Землевпорядна документація — це документація, яка регулює межі земельних ділянок, їх цільове призначення, власників та підстави виникнення права. Іншими словами, вже давно виникає необхідність об’єднати ці види документації, адже вони стосуються однотипних питань.

У першу чергу, що врегульовано згаданим вище законом — це встановлення меж громад, комплексного просторового планування територій громад, що скасовує необхідність розроблення декількох, споріднених за змістом, видів містобудівної документації та документації із землеустрою, врегулювання питань, пов’язаних із її затвердженням. Так, містобудівній документації надається статус документації із землеустрою. Ці нововведення мають усунути розбіжності між поняттям «функціонального призначення» (сфера містобудування) та поняттям «цільове призначення земельної ділянки» (сфера земельного законодавства).

Отже, комплексний план просторового розвитку території громади, який одночасно є містобудівною документацією та документацією із землеустрою на місцевому рівні, розробляється в електронному вигляді та має бути загальнодоступним. Значним спрощенням є те, що новий порядок скасовує необхідність розроблення декількох, споріднених за змістом, видів містобудівної документації та документації із землеустрою. Органи місцевого самоврядування отримують можливість здійснювати просторове планування території громади, як у межах, так і за межами населених пунктів. Унормовуються також питання, пов’язані із затвердженням документації та формуванням електронної картографічної основи для планування території. Це видається логічним, оскільки земельна ділянка завжди слідує за об’єктом нерухомості, що розміщений на ній.

Зміна цільового призначення земельної ділянки без розробки проекту землеустрою. Земельний кодекс поділяє земельні ділянки на певні категорії, а саме: сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та інші. Зміна цільового призначення землі можлива в межах однієї категорії, скажімо, з індивідуальної житлової забудови на багатоповерхову, так і зі зміною самої категорії. Прикладом такої зміни є переведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в житлове будівництво. Так, для зміни цільового призначення ділянки зі зміною категорії раніше необхідно було отримати рішення відповідного органу про розробку детального плану території, потім відповідний орган мав замовити розробку ДПТ (замовник міська/сільська рада, а оплачує власник земельної ділянки), а відповідна організація його розробити. Після чого мали бути проведені громадські слухання (оголошення в ЗМІ, збори громади, складання протоколу громадських слухань), а потім знову рішення, але вже про затвердження ДПТ.

І тільки після такого складного процесу особі, яка бажала змінити цільове призначення, необхідно було замовляти проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, чекати його розробки, погодження та затвердження відповідним органом. Фактично це займало дуже багато часу та не завжди призводило до швидкого досягнення результату.

Як це буде по-новому? Після набрання чинності Законом № 2280 власники земельних ділянок зможуть змінити цільове призначення на свій власний розсуд без необхідності отримання рішень відповідних органів та розробки проекту землеустрою. Головне, щоб вид цільового використання ділянки відповідав виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим громадою комплексним планом просторового розвитку території або генеральним планом населеного пункту.

Зміна класифікатора видів земельних ділянок

На даний час види цільового призначення земельних ділянок класифікуються на підставі наказу Держкомзему від 23.07.10 р. № 548. У ньому зазначено перелік можливих видів функціонального призначення в межах відповідної категорії земель.

Однак, Законом № 2280 Кабміну доручено затвердити в шестимісячний строк новий класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування. Тому із введенням в дію вказаного закону має бути запроваджений і новий класифікатор, який би відповідав реаліям змін у законодавстві.

Зазначені класифікатор та правила будуть використовуватися для ведення Державного земельного кадастру й містобудівного кадастру.

Водночас залишається поки незрозумілим, чи потрібно буде приводити документацію у відповідність з новим класифікатором і чи виникнуть пов’язані з цим нові проблеми у власників та користувачів землі?

Зміна цільового призначення і ринок землі

При цьому зміна цільового призначення сільськогосподарських земель після відкриття ринку землі матиме свої особливості. Набуває нової форми вже не нова умова зміни цільового призначення сільгоспземельсільгосп землі — відшкодування власником земельної ділянки втрат сільськогосподарського виробництва. Так, ініціатору таких змін необхідно буде надати кадастровому реєстратору забезпечення виконання зобов’язанняз відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, у вигляді банківської гарантії.

Розмір таких втрат становитиме 30% різниці між нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки після переведення до іншої категорії та до зміни її цільового призначення (статтю 207 Земельного кодексу України буде доповнено частиною 6). Наприклад, нормативна грошова оцінка ділянки до переведення в іншу категорію, становить 15 тисяч гривень, а після переведення становитиме 50 тисяч гривень, то вам необхідно буде запастись коштами для компенсації в розмірі з розрахунку (50 000 — 15 000) х 30% = 10 500 гривень.

Однак, земельну ділянку сільгосппризначення не можна перевести в будь-яку іншу категорію, якщо така категорія та цільове призначення не відповідатиме виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території або генеральним планом населеного пункту.

Чи все тут так просто, або чому можуть бути проблеми?

Законом передбачено, що внесення відомостей про функціональні зони до Державного земельного кадастру сільськими, селищними та міськими радами має бути зроблено до 1 січня 2025 року. Як швидко такі органи зможуть реалізувати намічений урядом план, чи будуть кошти на таку реалізацію — покаже час. Якщо ж функціональні зони не визначені на даний час генеральним планом населеного пункту, планами зонування чи детальними планами території або визначені, але не внесені до ДЗК до набрання чинності Закону № 2280, то все одно необхідно замовляти розробку проекту землеустрою та його погоджувати.

Полегшення процедури зміни цільового призначення земельної ділянки залежить не лише від прийняття Закону №2280, а й від можливостей органів місцевого самоврядування та швидкості прийняття відповідних рішень. Однозначно, ті населені пункти, які мають розроблений та затверджений генеральний план у першу чергу зможуть скористатися новими можливостями.

Як свідчить судова практика, фактично на сьогодні найбільша кількість земельних спорів в Україні пов’язана з оскарженням незаконних рішень органів місцевого самоврядування. Серед них існує чимала кількість відмов у затвердженні проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. Цікаво, чи зміниться підхід самих органів у переоформленні земельних ділянок, чи вони, як і раніше, шукатимуть підстави для відмови?

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram