Юридична практика
Приборкати хвилю: банкрутство та коронавірус
Анна ВЛАСЕНКО,
юрист AVELLUM
Ситуація з COVID-19 є безпрецедентною. Але в прогнозах щодо наслідків карантину ми все ж таки можемо спиратися на досвід минулих економічних криз в Україні та світі. Тому можна стверджувати, що обмежувальні заходи викликали не лише сплеск активності у Zoom, а й заклали підґрунтя для сплеску спричинених карантином банкрутств.
І тут починається найцікавіше. Ще півроку тому експерти в цілому схвально оцінювали Кодекс України з процедур банкрутства, введений у дію в жовтні 2019 року. Зокрема, він містить інструменти, які полегшують процедуру ініціювання банкрутства. Наприклад, у кодексі відсутній критерій мінімального розміру заборгованості та необхідності отримання рішення суду для початку процедури банкрутства за заявою кредитора.
Проте складність нинішньої ситуації полягає в тому, що чинні правила банкрутства здаються неспівмірними нинішній ситуації різкого падіння ліквідності та зниження робочого капіталу в багатьох компаніях. Окремі індустрії потрапили в складні економічні умови, за яких стабільні ще в лютому компанії можуть стрімко опинитися на межі дефолту. Кожен новий неоплачений рахунок може матеріалізуватися в необхідність доводити відсутність загрози неплатоспроможності компанії у суді.
Вірогідність цього точно не допомагає бізнесу вижити в нинішніх умовах. Цілком очікуваною реакцією на загрозу хвилі «карантинних» банкрутств мала би стати відповідь держави у вигляді змін до Кодексу України з процедур банкрутства. Уряди багатьох країн надають бізнесу економічну підтримку та пропонують пакет антибанкрутних заходів. Одним із найбільш розповсюджених заходів є мораторій на відкриття справ про банкрутство чи відтермінування строку, протягом якого боржник має подати заяву про початок процедури банкрутства (серед таких країн Іспанія, Португалія, Люксембург, Італія та інші).
Як це роблять сусіди?
Уряд Німеччини, наприклад, дозволив неплатоспроможним компаніям не подавати заяву про введення процедури банкрутства до 30 вересня 2020 року, якщо неплатоспроможність виникла через наслідки заходів з боротьбі із Covid-19. А в Італії суди взагалі не приймали заяви компаній про банкрутство, подані в період із початком карантину і до 30 червня.
Права кредиторів ініціювати процедуру банкрутства контрагента також багато де адаптували до нової реальності. Наприклад, Сінгапур підняв мінімальний поріг непогашеної заборгованості, а в Іспанії кредитори не зможуть подати заяву про банкрутство контрагента під час дії надзвичайного стану, а також протягом двох місяців після його закінчення. Крім того, навіть подані після цього заяви про банкрутство повинні «полежати» до 31 грудня 2020 року й лише після цього суди зможуть їх розглядати.
Тобто є тенденція, що уряди багатьох країн розуміють неминучість сплеску банкрутств через кризову ситуацію, а тому вирішують цю проблему за допомогою тимчасових змін до правил банкрутства. Й хоча вжиті заходи відрізняються залежно від специфіки кожної юрисдикції, їхньою спільною рисою є надання компаніям часу на відновлення платоспроможності. В Україні за такий пакет захисту від банкрутств парламент проголосував лише 18 червня.
Станом на дату цієї публікації прийнятий Верховною Радою законопроект № 3322 про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), очікує на підпис Президента. Офіційний текст прийнятого закону ще не опублікований, однак на базі тексту законопроекту, підготовленого до другого читання, можна зробити попередні висновки про зміст цього закону.
Основні зміни, які запропонували запровадити його автори, будуть чинними під час дії карантину, а також протягом ще 90 днів з дня його скасування. Серед них – продовження на цей час строку, протягом якого компанія зобов’язана ініціювати власне банкрутство в разі загрози неплатоспроможності, а також заборона відкривати провадження у справах про банкрутство за заявами кредиторів. Ця заборона стосується лише тих вимог кредиторів, які виникли з 12 березня 2020 року, тобто коли в Україні запровадили карантин.
На нашу думку, необхідність запровадження подібних заходів реагування об’єктивно існує. Водночас, при їх прийнятті необхідно дотримуватись балансу інтересів кредиторів та боржників. Досвід інших країн свідчить, що мораторій на банкрутство зазвичай встановлюється не «наосліп» для всіх, а тільки для індустрій, які суттєво постраждали внаслідок пандемії. Скажімо, наслідки карантину для авіаперевізників та рітейл-бізнесу, очевидно, набагато серйозніші, аніж для тих компаній, діяльність яких не обмежувалася в рамках карантину.
У редакції законопроекту, підготовленого до другого читання, враховано, що продовження строку, протягом якого компанія зобов’язана ініціювати власне банкрутство, можливе лише за умови, якщо вона доведе, що неможливість зробити це вчасно була спричинена поширенням Covid-19 або заходами боротьби з Covid-19.
Логічно було би, якби заборона відкривати провадження у справах про банкрутство за заявами кредиторів так само розповсюджувалася лише на доведені випадки безпосереднього впливу Covid-19 на формування непогашеної заборгованості. Однак законодавець вирішив, що кредитори не зможуть ініціювати банкрутство боржника за будь-якими непогашеними вимогами, що виникли з 12 березня, незалежно від того, що компанія могла не виконати свої зобов’язання з причин, не пов’язаних із карантином.
За певних умов така редакція закону може давати простір для зловживання недобросовісними боржниками, які уникали повернення своїх боргів ще задовго до карантину. Відтак, доки закон ще не набрав чинності, ми рекомендуємо боржникам та кредиторам звернути увагу на можливість реструктуризації заборгованості, адже досягнення розумного компромісу збереже час та ресурси всім зацікавленим сторонам.
Джерело: Юридичний вісник України
