Юридична практика
Справа Ощадбанку: історія «креативного» розкрадання бюджетних коштів
На початку цього року нагадала про себе справа про масштабне розкрадання державних коштів, вчинене ще в 2013–2014 роках, в якому обвинувачуються керівники Ощадбанку та агрохолдингу «Креатив». Так, адвокати одного з ключових підозрюваних Юрія Давидова подали клопотання щодо припинення його кримінального переслідування у зв’язку із закінченням строків розслідування, яке було задоволене ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2023 р. Проте вже 7 березня Апеляційна палата ВАКС визнала таке рішення помилковим і скасувала його.
Причиною краху була не війна
У 2013 році група компаній, об’єднаних спільною назвою агрохолдинг «Креатив» була однією з найбільших корпорацій агропромислового комплексу України. До складу його виробничих потужностей входили, зокрема, дев’ять заводів, вісім елеваторів і земельний банк розміром у 35 тисяч гектарів, що давало йому змогу входити до першої трійки вітчизняних переробників соняшникового насіння й бути другим у країні експортером соняшникового масла. Того року його виручка сягнула одного мільярда доларів США, а прибуток – 176 мільйонів у тій же валюті. Але в 2015-му даний агрохолдинг уже був ще не офіційним, але вже фактичним банкротом. Погодьтесь, керівникові треба дуже постаратися для того, щоб завалити таку успішну компанію, яка працює в галузі, що переживає період економічного буму (нагадаємо, агропромисловий сектор України динамічно йшов на підйом із 1999-го по лютий 2022-го).
Читайте також: Банкірська недоторканність у дії
Такий парадокс пояснюється доволі просто – успішність «Креативу» базувалася на політичній дотації, тож як тільки змінилася влада й холдинг припинили «накачувати» дармовими грошима, він здувся. Станом на початок 2015 року його борги перед вітчизняними й закордонними банками складали близько одного мільярда доларів, що в принципі вважається цілком нормальним для компанії із таким же обсягом виручки – всі вони для поповнення своїх обігових коштів щороку беруть кредити, потім повертають, потім знову беруть і знову повертають і так все життя. Але в 2014 році приватні банки дочекалися, коли їм повернуть позичених грошей, а от нових, як це було зазвичай, не дали. Причиною цього була зовсім не війна – Кіровоградська область, де були розташовані основні виробничі потужності «Креативу», тоді знаходилася надто далеко від неї. Справжньою причиною такого стрімкого падіння агрохолдингу стало те, що колись було секретом надто швидкого піднесення, – його власник, народний депутат України від партії регіонів Станіслав Березкін був особливо наближеною особою до Януковича.
Для іноземних інвесторів тривожним сигналом стала та обставина, що після зміни влади державні банки перестали кредитувати цю корпорацію, хоча раніше вона з їх боку не знала відмови в грошах. Зазвичай інформація такого роду вважається комерційною таємницею й не дуже афішується, але оскільки в іноземних та приватних банках працює чимало колишніх державних чиновників, які зберегли дружні зв’язки з колегами, то відомості про це швидко поширилися банківським середовищем і там вирішили зробити оперативну паузу й почекати, потоне «Креатив», як перед тим потонув колись наближений до президента Ющенка агрохолдинг «Мрія», чи випливе. Виявилося, що не виплив.
Невдале рішення уряду Яценюка
Після того, як приватні й іноземні банки поставили вимогу повернути всі раніше позичені триста мільйонів доларів, а нових грошей не дали, «Креатив» лишився їм винен ще 75 мільйонів доларів, які належали до категорії прострочених кредитів. Тобто з ними він майже розрахувався, а от із трьома державними банками, яким він був винен 535 мільйонів доларів, ситуація виглядала набагато гіршою. Так, напередодні дефолту борг «Креативу» перед Ощадбанком складав 315 млн, Укрексімбанком – 125 млн і Укргазбанком – 95 млн доларів. Кожен з наданих ними кредитів був забезпечений якимсь заставним майном – заводами, елеваторами, тваринницьким комплексом, насінням соняшника чи готовою олією, коли ж кинулися перевіряти, виявилося, що вартість нерухомого майна суттєво завищена, а рухоме взагалі існує лише на папері.
Із матеріалів кримінального провадження можна дізнатися, що співробітники профільних підрозділів зазначених вище фінансових установ займалися окозамилюванням, коли оцінювали вартість заставного майна, а, крім того, відверто підігрували «Креативу», коли той різноманітними маніпуляціями формував репутацію надійного позичальника. Зокрема, слідчі виявили факти, коли різні компанії, що входили до складу агрохолдингу, брали невеличкі кредити, й не використовуючи отримані гроші для потреб виробничої діяльності, одразу ж їх повертали, що давало банківським клеркам вагомі підстави писати у висновках, ніби клієнт має відмінну кредитну історію. Звісно, таке прихильне ставлення до «Креативу» з боку рядових і керівних працівників державних банків було б неможливе за відсутності такого ж ставлення до нього з боку вищого керівництва держави – в засобах масової інформації з’являлися повідомлення про те, що позичені корпорацією гроші транзитом ішли через неї до кишень членів «сім’ї» Януковича, але вироки суду, які би підтверджували ці факти, поки що ухвалені не були.
Читайте також: Справа банкірів: судовий розгляд може початися влітку
Коли в 2015 році стала більш-менш ясною загальна картина махінацій «Креативу», всі розуміли, що вивезену вантажівками з Межигір’я готівку вже не повернеш, але постало питання про те, як максимально ефективно відшкодувати втрати за рахунок майна агрохолдингу, яке лишилося в Україні. Тодішній голова правління Укргазбанку Кирило Шевченко, зокрема, повідомив уряд про те, що зазначений позичальник припинив обслуговувати отриманий кредит, а відтак очолюваний ним банк хотів би продати права вимоги на заставне майно у вигляді Кіровоградського маслоекстрактного заводу, і вже є покупець в особі корпорації «Кернел», яка готова викласти за нього всі 95 мільйонів доларів США, що дорівнює сумі позики. Питання такого роду взагалі-то вирішуються на рівні правління банку, але К. Шевченко вирішив перестрахуватися й поставив це питання на обговорення Кабінету Міністрів.
Це «історичне» засідання відбулося 11 лютого 2016 року. Тодішній міністр аграрної політики Олексій Павленко заперечував, пояснюючи це тим, що всі підприємства агрохолдингу «Креатив» працюють як єдиний злагоджений механізм, а тому в жодному разі не можна продавати їх поодинці. Наприклад, названий вище завод є головним і найпривабливішим його активом, без якого розірветься цілісний ланцюг постачально-збутових операцій, внаслідок чого решта одразу ж втратить ціну. Якщо, мовляв, «Кернел» прибере собі кіровоградський завод, то в подальшому ніхто, крім нього, не захоче купувати права на інше заставне майно, і все закінчиться тим, що той же «Кернел» за безцінь придбає його на аукціонах, якими б чесними й прозорими вони не були. Проте більшість міністрів на чолі з прем’єром Арсенієм Яценюком вирішила дати «Укргазбанку» добро і в подальшому все вийшло так, як і пророкував Олексій Павленко.
Адвокатська винахідливість
Попри те, що агрохолдинг «Креатив», відповідно до постанови Господарського суду Києва від 14.06.2017 р., мав перед державними банками незабезпечені заставами борги на суму 6,7 мільярда гривень, предметом кримінального переслідування став лише один кредит, виданий Ощадбанком у грудні 2013 року в розмірі 20 мільйонів доларів: його видали під заставу партії соняшникового насіння, яку позичальник обіцяв придбати за ці гроші, але замість того, аби придбати необхідний для виробничої діяльності товар, він відправив ці кошті на рахунок низки офшорів. На думку детективів Національного корупційного бюро, відповідальні працівники банку мали можливість не допустити викрадення державних коштів, але нічого не зробили для цього.
У рамках даного розслідування в жовтні 2018 року було затримано 12 осіб, серед них і тодішню заступницю голови правління Ощадбанку Ірину Земцову. Цікава деталь – на засідання Солом’янського районного суду Києва, який обирав запобіжний захід, прийшла народний депутат від фракції «Народного фронту» Тетяна Чорновіл, яка попросила передати зловмисницю їй на поруки, проте суддя відмовив і вирішив застосувати арешт із можливістю вийти під заставу в 7 мільйонів гривень, які були дуже швидко сплачені. Тринадцятий фігурант даної справи – Станіслав Березкін був на ту пору депутатом фракції «Воля народу» і Верховна Рада не проголосувала за надання дозволу на його притягнення до кримінальної відповідальності.
А от третьою вагомою фігурою афери вважається колишній голова правління Приватного акціонерного товариства «Креатив Груп» Юрій Давидов. Його було повідомлено про підозру в заволодінні державними коштами (частина 5 статті 191 КК України) та затримано разом з усіма в жовтні 2018-го й звільнено після сплати визначеної судом застави. Але через рік Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі чомусь захотілося повернути Давидову можливість безперешкодно їздити за кордон, у зв’язку з чим у грудні 2019-го матеріали щодо нього були виділені в окреме провадження, а в лютому 2020-го прокурор САП уклав із ним угоду про визнання винуватості, сторони якої погоджувалися на призначення покарання у вигляді штрафу в сумі 850 тисяч гривень. Взагалі-то санкція наведеної вище статті позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, але прокурор просив застосувати в даному випадку положення статті 69 КК України, які дозволяють за певних умов застосувати покарання «нижче нижчого». Однією з таких перелічених прокурором умов була, зокрема, та обставина, що Ощадбанк (очолюваний тоді нинішнім главою Національного банку України Андрієм Пишним) відмовився визнавати себе потерпілою стороною. Проте колегія суддів Вищого антикорупційного суду ухвалою від 2.04.2020 р. відмовила в затвердженні такої угоди.
Наступна спроба вивести Давидова з гри була прийнята на початку вже нинішнього року. Адвокати підозрюваного придумали для цього доволі хитрий план, в реалізації якого їм не інакше як підіграли прокурори САП. Справа в тому, що первісне кримінальне провадження після виділення з нього матеріалів стосовно Давидова, розслідувалося своїм ходом уже без нього і його строки неодноразово продовжувалися. Після невдалої спроби затвердити у ВАКС угоду про визнання винуватості ці матеріали були об’єднані в одне провадження з основною справою, але вийшло так, що персонально по Давидову строки не продовжувалися й, на думку адвокатів, термін досудового розслідування саме щодо нього закінчився, а тому справу проти одного окремо взятого Давидова нібито слід закрити, хоча по решті підозрюваних можна розслідувати далі. З точки зору здорового глузду ці аргументи виглядали абракадаброю, проте колегія з трьох суддів першої інстанції ВАКС вирішила задовольнити клопотання адвокатів підозрюваного, однак їхню помилку невдовзі виправила Апеляційна палата.
Костянтин Юрченко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
