Юридична практика
Справа Запорізького ТМК: Черговий незрозумілий реверс Верховного Суду
Юрій Котнюк, ЮВУ
Четвертого липня Касаційний кримінальний суд скасував обвинувальний вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.12.2022 р., яким за зловживання службовим становищем до трьох із половиною років позбавлення волі засуджено колишнього директора Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» Володимира Сивака. Таке рішення суду останньої інстанції виглядає доволі дивним, оскільки півтора роки тому цей самий ККС ухвалив абсолютно протилежне рішення, скасувавши виправдувальний вердикт АП ВАКС щодо того ж підсудного.
Читайте також: Як «хімічили» на Павлоградському хімзаводі
Цікаво, що цього разу колегія суддів не висловила жодних вагомих претензій до скасованого нею вироку й не вказала на істотні порушення матеріального чи процесуального права, а лише обмежилася фразою про те, що недостатньо переконливо була обгрунтована його мотивувальна частина, а тому справу, мовляв, треба наново розглянути в суді апеляційної інстанції. Після викриття голови Верховного Суду Всеволода Князєва всі його незрозумілі рішення аналізуються з точки зору презумпції винуватості його суддів в одержанні хабара – і в цій ситуації найбільш логічним є припущення про те, що служителі Феміди вирішили ще на кілька років затягнути розгляд провадження аби ще трошки поживитися за рахунок олігарха Дмитра Фірташа, менеджером бізнес-імперії якого й був підсудний.
Грандіозні прожекти
ДП «Запорізький ТМК» фактично перейшло під контроль Фірташа ще в 2010 році, коли Фонд державного майна України, до сфери управління якого входив комбінат, призначив його директором Володимира Сивака, котрий до того працював заступником голови правління АТ «Кримський содовий завод» що належав цьому ж олігарху. Зрозуміло, що саме в інтересах останнього новий очільник і керував ввіреним йому підприємством: купував сировину у структур Фірташа за навмисне завищеною ціною, готову продукцію продавав їм же за навмисне заниженою і вганяв комбінат у борги, аби в подальшому максимально знизити ціну для запланованого на майбутнє придбання підприємства в приватну власність.
Цієї мети олігарху вдалося досягти лише наполовину. За умовами приватизації, проведеної в 2013 році, замість Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» створювалося Товариство з обмеженою відповідальністю з такою ж назвою, в якому 51% статутного фонду належав державі в особі Фонду держмайна України, а 49% – корпорації Фірташа в особі кіпрської офшорної компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед». За це остання повинна була вкласти в модернізацію виробничих потужностей комбінату 110 мільйонів доларів США, а крім того, погасити всю прострочену заборгованість ДП «ЗТМК», яка приблизно оцінювалася в півмільярда гривень і при цьому зростала в обсязі ледь не щодня. Свою обіцянку Фірташ виконав лише наполовину: 110 мільйонів доларів на рахунок новоствореного ТОВ «ЗТМК» перерахував, а от борги ліквідованого ДП «ЗТМК» не погасив. З цього приводу одні кажуть, що він і не збирався її виконувати, інші стверджують, що, навпаки, збирався, оскільки тоді, в 2013 році, він був сповнений грандіозних планів перетворення своєї корпорації на другого в світі виробника титанової продукції, а тому зацікавлений у процвітанні комбінату. Ось тільки втілити свої прожекти в життя йому завадила неприємності, влаштовані Міністерством юстиції США, через вимоги якого правоохоронні органи Австрії у 2014 році взяли його під домашніх арешт.
Тут необхідно торкнутися низки політичних питань, що матимуть важливе значення для розгляду двох судових процесів, які проходили в рамках кримінальної та господарської юрисдикцій. Під час правління Януковича Фірташ, як і всі інші олігархи, отримав у порядку «громадського навантаження» завдання фінансувати опозицію, щоб її дії були відносно контрольованими з боку правлячого режиму й мінімально шкідливими для нього. За великим рахунком, цієї мети було досягнуто – під час революції лідери трьох опозиційних парламентських партій були не в авангарді повсталого народу, а плелися в хвості подій. Як встановили журналісти-розслідувачі, на долю Фірташа випало фінансувати партію «Удар» Віталія Кличка, який після повалення злочинної влади розглядався як один із найбільш ймовірних кандидатів на найвищу посаду країни. Проте під час зустрічі у Відні була досягнута домовленість, що він підтримуватиме Порошенка на президентських виборах, Порошенко Кличка на виборах мера Києва, Фірташ при цьому обіцяв підтримувати матеріально їх обох. Саме цими домовленостями, очевидно, пояснюється прихильне ставлення до структур Фірташа створеного під патронатом Петра Порошенка нового Верховного Суду.
Виправдувальний вирок
Отже, через те, що Фірташ не виконав другу частину умов договору про приватизацію комбінату, директор останнього Володимир Сивак використав отримані 110 мільйонів доларів на погашення простроченої заборгованості та інші нагальні потреби діяльності підприємства, а модернізація виробництва так і лишилася для його колективу нездійсненною мрією. У зв’язку з цим, Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження, в ході якого порахувало, що Сивак здійснив розтрату майна ТОВ «ЗТМК» в сумі 492 мільйони гривень, що мало ознаки злочину, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України. У вересні 2016 року його навіть затримали й посадили до в’язниці, але дуже швидко відпустили під заставу 5,7 мільйона гривень, а 29 травня 2019 року Заводський районний суд міста Запоріжжя взагалі ухвалив йому виправдувальний вирок.
Судді пройшлися по всіх пунктах обвинувачення й дійшли висновку, що жодної копійки підсудний собі в кишеню не поклав –усе було витрачено на те, що треба. Так, погасити заборгованість по заробітній платі було святим обов’язком Сивака, інакше його самого мали би відправити під суд. Щось на те схоже було б і в разі несплати податкової заборгованості. Несплата боргів за постачання електричної енергії могла мати наслідком відключення від її постачання, а оскільки це порушило би режим зберігання комбінатом отруйних і вибухових речовин, то все місто могло б опинитися перед загрозою техногенної катастрофи. Детективи наполягали принаймні на тому, що явною розтратою коштів була виплата боргів банку «Надра», що перебував під контролем Фірташа, але судді вирішили, що в заставі зазначеної фінансової установи перебувала партія сировини, через відсутність якої могла би зупинитися робота комбінату, що завдало би йому ще більших збитків.
Читайте також: Справа «Платинум Банку»: проблема кругової поруки суддів і банкірів
Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 28.01.2021 р. виправдувальний вирок районного суду було залишене без змін, але дане рішення виявилося неодностайним, оскільки суддя Даниїла Чорненька виклала окрему думку про те, що по одному з пунктів у діях Сивака все ж таки наявний склад злочину. Йшлося про сплату 18 мільйонів гривень, які ДП «ЗТМК» заборгував Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» за електричну енергію, спожиту за період із серпня по вересень 2010 року. Взагалі-то сумарний розмір простроченої заборгованості комбіната перед цим постачальником перевищувала 250 мільйонів гривень і судді одноголосно погодилися з тим, що Сивак зробив усе правильно, коли не став чекати, коли ж нарешті іноземний інвестор виконає свою обіцянку й погасить її своїм коштом, а заплатив із тих грошей, що були призначені на модернізацію виробництва. Але саме по цих 18 мільйонам гривень було не лише рішення господарського суду про їх стягнення, а й угода про розстрочення сплати зазначеної суми, затверджена ухвалою того ж суду. Таким чином, за цим пунктом Сивак міг би й не поспішати з негайним погашенням боргу, а почекати, коли це зробить компанія «Толексіс» – через цю частину боргу АТ «Запоріжжяобленерго» вже точно не припинило би подачу струму.
Тактика затягування
Всупереч очікуванням, Касаційний кримінальний суд повністю погодився з точкою зору судді Чорненької й постановою від 5.11.2021 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу відправив на новий розгляд до АП ВАКС. У ході його проведення судді пред’явили Сиваку обвинувачення саме за цим епізодом із 18 мільйонами гривень, але при цьому перекваліфікували статтю звинувачення зі 191-ої на 364-ту, де йдеться про зловживання службовим становищем, яке мало негативні для держави наслідки у вигляді отримання неправомірної вигоди третьою особою – в даному випадку компанією «Толексіс», оскільки вона в такий спосіб фактично була звільнена від обумовленого приватизаційним договором обов’язку сплатити своїм коштом цей борг.
Підсумком нового розгляду справи Апеляційною палатою ВАКС став ухвалений у грудні 2022 року обвинувальний вирок, яким Сивака було засуджено до трьох з половиною років позбавлення волі. Проте вже через шість днів по цьому ухвалою Касаційного кримінального суду від 29.12.2022 р. виконання вироку було зупинене, а четвертого липня цього року і сам він був скасований. Як написано в мотивувальній частині відповідної постанови, під час апеляційного розгляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав належної оцінки як кожному доказу, так і їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Простіше кажучи, суддям дуже захотілося затягнути остаточне вирішення справи.
Слід зазначити, що це не перший випадок, коли Верховний Суд відправляє на новий розгляд справи, пов’язані із Запорізьким титано-магнієвим комбінатом. Паралельно з тим, як НАБУ розслідувала кримінальне провадження за обвинуваченням його керівника Сивака, Спеціалізована антикорупційна прокуратура вела господарську справу про розірвання приватизаційного договору, укладеного в 2013 році між Фондом ДМУ і компанією «Толексіс», наслідком чого мало бути повернення державі 49-відсоткової частки ТОВ «ЗТМК». Претензії САП грунтувалися на факті невиконання інвестором другої частини своїх зобов’язань щодо погашення заборгованості державного підприємства. Адвоакати Фірташа у зв’язку з цим обрали хитру стратегію: вони стверджували, що першу частину своїх зобов’язань «Толексіс» виконав і 110 мільйонів доларів для модернізації перерахував. А щодо погашення боргів, так у цьому, мовляв, не було потреби, бо всі вони були погашені керівником комбінату Сиваком. Проте Господарський суд Запорізької області й Центральний апеляційний господарський суд не повелися на ці маніпуляції й протягом 2018 року ухвалили рішення про задоволення позову САП. Зате Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Ганни Вронської, Людмили Стратієнко й Володимира Студенця постановою від 22.03.2019 р. рішення суддів попередні інстанцій скасували й направили справу на новий розгляд. Формальним приводом для цього було те, що суди недостатньо ретельно дослідили питання, які саме дії повинен був вчинити «Толексіс», але не вчинив для того, щоб належним чином була проведена модернізація виробництва комбінату, хоча закидали йому зовсім інше, а саме несплату заборгованості. В результаті новий розгляд завершився тим же результатом – задоволенням позову, але із запізненням на три з лишком роки.
Джерело: Юридичний вісник України
