Юридична практика
Тягар недієздатності
Чи повинні компенсуватися витрати на представництво адвоката в КСУ?
Подання скарги до Конституційного Суду будь-якої країни потребує особливих юридичних знань. Ось лише витрати на залучення адвоката, як правило, не відшкодовуються. Чи обмежує таке законодавче положення право на доступ до суду загалом?
Допомога вимагає оплати
Це питання було поставлене перед Європейським судом з прав людини у справі «Dragan Kovačević v. Croatia». І у Страсбурзі погодилися з доводами заявника. Первинна судова суперечка виникла через те, що місцевий центр соціального забезпечення ініціював у суді справу про позбавлення Драгана Ковачевича дієздатності. На час судового розгляду центр призначив матір заявника його опікуном ad litem.
Читайте також: 60 нових зразків процесуальних документів для адвокатського іспиту
Суд встановив, що молодий чоловік, якому на той момент виповнилося 24 роки, страждав на розумову відсталість і тому не міг дбати про свої права та інтереси. В рішенні також зазначалося, що щомісячний дохід заявника складався з 1 250 хорватських кун у вигляді допомоги по інвалідності (на той час — близько 164 євро). Адвокат подав апеляцію, доводячи, що рішення суду порушило права чоловіка, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Але суд апеляційної інстанції відхилив скаргу, залишивши в силі первинне рішення.
Тоді адвокат подав конституційну скаргу, стверджуючи про порушення конституційних та конвенційних прав Д. Ковачевича на справедливий судовий розгляд та на повагу до приватного і сімейного життя. Також від імені довірителя він зажадав відшкодування витрат на юридичне представництво в КСУ в розмірі 6 250 кун, що на той момент складало приблизно 815 євро.
КС погодився з доводами адвоката та скасував рішення цивільних судів. Проте відхилив вимогу про відшкодування оплати правових послуг, пославшись на положення закону про Конституційний суд, який передбачає: якщо суд не ухвалить іншого рішення, кожен учасник розгляду має нести свої витрати самостійно.
У поновленому розгляді місцевий суд відхилив клопотання центру соціального забезпечення щодо позбавлення Д. Ковачевича дієздатності. Щодо судових витрат, то суд зазначив, що заявник не вимагав їх відшкодування, тому кожна сторона має зазнати витрат на процес самостійно.
Доступ до суду
У рішенні від 12.05.2022 р. ЄСПЛ проаналізував 3 складові цього питання. Насамперед, чи було обмежено право заявника на доступ до Суду? На думку Суду, правило про відшкодування витрат на конституційний розгляд не можна розглядати як несумісне саме по собі з §1 ст. 6 Конвенції. ЄСПЛ не може висловлювати думку про те, чи доречний вибір державою такої політики. Але він може оцінити, чи призведе цей вибір до наслідків, які відповідають Конвенції.
Читайте також: Винагорода адвоката не залежить від строку подання ним акта з надання безоплатної вторинної правової допомоги
Так, Суд зазначив, що сума видатків є істотним фактором при визначенні того, чи користувалася особа правом на доступ до суду, гарантованим §1 ст. 6 Конвенції. Адже накладення значного фінансового тягаря після завершення розгляду може бути обмеженням цього права.
У суперечках проти держави, що випливають із рішень її органів, відмова ex post facto відшкодувати заявникам, які виграли справу, їхні витрати може також бути обмеженням доступу до суду. Уряд і не заперечував аргумент заявника про те, що вартість складання конституційної скарги становила 6 250 кун, що перевищувало середню заробітну плату в Хорватії на той час. Отже, ці витрати справді були значним фінансовим тягарем навіть для середнього громадянина, не кажучи вже про заявника, чий щомісячний дохід був у 4 рази нижчим.
Зважаючи на прецедентну практику та конкретну ситуацію, ЄСПЛ констатував, що відмова КС відшкодувати заявнику витрати на його конституційну скаргу, таким чином, є обмеженням права на доступ до суду.
Захист бюджету — мета законна
Розгляд у КС Хорватії формально є одностороннім. Таким чином, ті, хто має намір подати конституційну скаргу, не наражаються на ризик, зазвичай наявний у цивільному процесі, що в разі невдачі їм доведеться нести не лише свої витрати, а й відшкодувати витрати протилежної сторони. Відсутність такого ризику разом із відсутністю обов’язку зі сплати судових витрат під час розгляду справ у КС може призвести до перевантаження цього суду великою кількістю необґрунтованих скарг, що може поставити під загрозу його нормальне функціонування.
Зменшення державних витрат може сприйматися як законна мета обмеження на відшкодування судових витрат. Таким чином, Суд прийняв аргумент влади, що мета положення закону про КС, на якому засноване рішення про витрати в цій справі, полягала в тому, щоб забезпечити нормальне функціонування цього суду та захистити державний бюджет. Утім, закон також дозволяє цьому суду приймати інше рішення, що не тільки забезпечує необхідну гнучкість, але й передбачає, що в деяких випадках застосування правила за умовчанням може не виправдовуватися законними цілями.
Невиправдане обмеження
Суд погодився із заявником щодо того, що розгляд у КС мав для нього життєву важливість, оскільки оскаржувані рішення судів позбавили його дієздатності. Крім того, Д. Ковачевич є особою, яка страждає на психічний розлад, а, отже, мав бути представлений у судовому провадженні для ефективного захисту своїх прав. Тим більше, що допомога адвоката в КС не може вважатися непотрібною, оскільки цей суд вирішує складні питання, які для будь-якого непрофесіонала можуть бути важкими для розуміння.
Крім того, національне законодавство не передбачає можливості отримання юридичної допомоги під час розгляду в КС. У будь-якому випадку ЄСПЛ наголосив, що юридична допомога є особистим правом, а не обов’язком, і що вона не повинна заважати заявникам обирати, чи повинен їхні інтереси в КС представляти адвокат.
Зважаючи на законні цілі закону про КС, Суд не бачить жодної різниці між відшкодуванням державою витрат на юридичне представництво заявника через схему юридичної допомоги або відшкодуванням їх згодом, якщо КС задовольнить його конституційну скаргу. Більше того, якби Конституційний Суд присудив відшкодувати заявнику витрати на конституційну скаргу, ці гроші не були б оплачені центром соціального забезпечення, який не брав участі в розгляді в цьому суді. Таким чином, був відсутній ризик того, що відшкодування витрат мало б стримуючий вплив на соціальні служби при виконанні ними своїх обов’язків.
Нарешті, Суд повторив, що § 1 ст. 6 Конвенції також зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, хоча обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. На думку високих суддів, обставини справи вимагали від КС більш суттєвого викладу причин своєї відмови у відшкодуванні витрат на адвоката.
Наведеного виявилося достатньо, щоб констатувати: обмеження права заявника на доступ до суду не було виправдане законними цілями. Відповідно, мало місце порушення § 1 ст. 6 Конвенції. Тепер, крім 815 євро, які відмовився компенсувати КС, Д. Ковачевичу мають заплатити 3 000 євро як компенсацію моральної шкоди та 2 500 судових витрат у Страсбурзі. Тобто бюджет Хорватії постраждав набагато сильніше, ніж могло бути. Для інших країн цей прецедент повинен стати стимулом для перегляду законодавчих положень щодо забезпечення безкоштовної правової допомогою особам, які не можуть самостійно оплатити послуги адвоката для подання скарги до Конституційного суду.
Джерело: Юридичний вісник України
