У яких випадках учасник сімейних правовідносин має право на безпосереднє звернення за захистом свого права або інтересу до суду?

Відповідно до ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Таке право встановлене ч. 1 ст. 55 Конституції, де зазначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом, та ч. 2 ст. 124 Конституції, де зазначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Особливістю цього захисту є те, що захист правовідносин, пов’язаних із реалізацією таких принципів сімейного права, як рівноправність чоловіка і жінки, а також забезпечення інтересів матері й неповнолітніх дітей, здійснюється як за ініціативою учасників сімейних правовідносин, так і за ініціативою органів опіки і піклування, прокурора та ін. незалежно від бажання суб’єктів сімейних правовідносин.

В деяких випадках захист сімейних прав здійснюється судом і в порядку окремого провадження (ст. 293 ЦПК України) — у разі:

• обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
• надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
• усиновлення;
• встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Також у порядку окремого провадження розглядаються справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

До фактів, що мають юридичне значення в сімейних правовідносинах (ст. 315 ЦПК), які можуть бути встановлені в порядку окремого провадження, слід віднести факти:

• родинних відносин між фізичними особами;
• перебування фізичної особи на утриманні;
• реєстрації або розірвання шлюбу, народження або смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
• усиновлення;
• проживання однією сім’єю чоловіка і жінки без шлюбу;
• визнання батьківства тощо.

Такі заяви подаються особою за місцем її проживання (ст. 316 ЦПК).

Чинне законодавство визначає особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України (ст. 317 ЦПК).

По-перше, заява такого змісту може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками, або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника, або ж родичами померлого чи їхніми представниками – до суду на підконтрольній території.

По-друге, такі заяви розглядаються невідкладно, а рішення по них приймаються негайно.

По-третє, копія судового рішення видається учасникам справи негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Способами захисту сімейних прав та інтересів (ч. 2 ст.18 СК) є:

• встановлення правовідношення;
• примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку;
• припинення правовідношення, а також його анулювання;
• припинення дій, які порушують сімейні права;
• відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;
• відшкодування матеріальної та моральної шкоди;
• зміна правовідношення;
• визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Поділитися

Твітнути