Юридична практика
Українська оборонка: гучні викриття і скромний вирок
Юрій Котнюк, ЮВУ
Шостого жовтня Солом’янський райсуд Києва ухвалив обвинувальний вирок у справі про порушення закону під час поставок товариством з обмеженою відповідальності «Оптимумспецдеталь» товарів військового призначення для підприємств Державного концерну «Укроборонпром». Після того, як в Україні було обрано нового главу держави, були великі сподівання, що дане розслідування завершиться суворим покаранням представників найближчого оточення колишнього президента Петра Порошенка. Але згаданим вердиктом було засуджено другорядних учасників цих фінансових махінацій, які отримали по п’ять років умовного позбавлення волі й 425 тисяч гривень штрафу.
Інформаційна бомба перед президентськими виборами
Наживатися на поставках для армії під час війни, «яка все спише», було звичною практикою для всіх часів і народів. Україна в цьому плані також не стала винятком: в армії крали ще й тоді, коли «долар був по вісім», а бюджет Міністерства оборони коливався в межах 13–17 мільярдів гривень. Коли ж у 2014 році прийшла війна, а військові витрати стали вимірюватися десятками мільярдів і врешті-решт перевалили за сотню, казнокради не могли не влаштувати собі бенкет.
Найбільш гучною справою, що стала надбанням громадськості, була, звичайно, справа «Оптимумспецдеталі», якій було присвячено трисерійний документальний телефільм «Армія. Друзі. Бабки», випущений в ефір наприкінці лютого 2019 року, тобто перед самими президентськими виборами. В основі сюжету були операції із закупівлі бронетанковими заводами запчастин і комплектуючих елементів у приватних фірм.
Як відомо, основна частина танків і бронетранспортерів, які перебувають на озброєнні української армії, вироблені в Росії й саме там придбаваються необхідні деталі до них. Після початку війни робити закупівлі військових товарів у країни-агресора стало якось непристойно, а тому в рамках реалізації придуманої політики імпортозаміщення вирішено було це робити не напряму в заводів-виробників, а обхідними шляхами: через треті країни або приватні фірми-посередники, не гребуючи при цьому контрабандою. В оточенні президента П. Порошенка за даний напрямок роботи відповідав його давній бізнес-партнер по автомобілебудівному бізнесу Олег Гладковський, якого в лютому 2015 року було призначено на посаду першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, де він опікувався Укроборонпромом.
Звичайно, за тих обставин, в яких опинилася Україна, в самому факті такої от контрабанди великого гріха не було — кримінал полягав у тому, що товари купувалися за значно завищеною ціною. Одною з таких фірм-посередників і була названа вище «Оптимумспецдеталь». Автори серіалу стверджували, що формальними засновником і директором даного товариства були підставні особи, а насправді від їх імені бізнесом заправляли син Олега Гладковського Ігор та його напарник Віталій Жуков — зовсім ще молоді люди — перший 1994 року народження, другий 1989-го.
Фраза про те, що ці двоє під «покровительством» впливового татуся провернули оборудку на 250 мільйонів гривень сприймалася телеглядачами так, нібито вони викрали ці гроші в бронетанкових заводів, тобто з державного бюджету. Одразу ж після виходу фільму тодішній Генеральний прокурор Юрій Луценко поспішив дати роз’яснення. По-перше, мовляв, оборот операцій між «Оптимумспецдеталлю» й підприємствами Укроборонпрому становив не 250, а 140 мільйонів гривень, причому це був не прибуток, не навар, а лише сума поставлених військовим заводам товарів. По-друге ж, військова прокуратура ще з квітня 2016 року вела розслідування по даній фірмі, але не в зв’язку із заволодінням державними коштами, а в зв’язку з ухиленням від сплати податків. Причому на момент виходу телесеріалу слідчі, так би мовити, перебували на фінішній прямій і вже збиралися чи то пред’явити обвинувачення зловмисникам, чи то взагалі передати справу до суду.
Проте Генпрокурора за ці слова лише підняли на глум — у фільмі розповідалося про те, що справою «Оптимумспецдеталі» займалися майже всі органи, які мали право вести слідчо-оперативну або оперативно-розшукову діяльність, але всі ці роки вони не стільки розслідували справу, скільки годувалися з неї. Доказів цьому журналісти фактично не навели жодних, окрім електронної переписки, яку, буцімто, вели між собою Ігор Гладковський з Віталієм Жуковим і яка невідомим чином потрапила до рук творців серіалу. Але сталося так, що глядачі повірили саме їм, а не Юрію Луценко. Слід визнати, що цей телефільм не відзначався ні фактологічною грунтовністю, ні художньою цінністю, але, разом із тим, зумів справити на аудиторію неабияке емоційне враження. Загальний настрій був таким, що скільки не приймай антикорупційних законів і скільки не створюй антикорупційних органів, нічого все одно не зміниться, доки ці люди залишатимуться при владі. Тож не буде перебільшенням сказати, що багато в чому завдяки виходу не екран цього фільму Петро Порошенко зазнав поразки на президентських виборах — ті, хто не симпатизував йому, але збирався голосувати за нього, вважаючи меншим злом, змінили свою думку.
Гладковського – старшого затримали й відпустили
Разом із тим і нова вертикаль влади, вибудувана сподвижниками Володимира Зеленського також не досягла якихось помітних успіхів у боротьбі з корупцією в оборонці. Початок, правда, був багатообіцяючим: 17 жовтня 2019 року детективи НАБУ затримали вже колишнього, на той момент, заступника секретаря РНБОУ Олега Гладковського, причому за декілька хвилин до того, як він збирався вилетіти за кордон. Однак пред’явлене йому звинувачення не було безпосередньо пов’язане з «Оптимумспецдеталлю»: зловмиснику закидали зловживання владою під час формування державного замовлення для потреб збройних сил. За версією слідства Гладковський ще в березні 2017 року наполіг на тому, щоб необхідні армії автомобілі підвищеної прохідності придбавалися у вітчизняного виробника, навіть якщо його продукт є дорожчим за імпортний. Ну а вітчизняним виробником у даному випадку був належний самому ж Гладковському автоскладальний завод, що входив до автомобільної корпорації «Богдан Моторс». Тож внаслідок закупівлі техніки за завищеними цінами держава, за підрахунками НАБУ, зазнала збитків на суму 10,6 млн гривень.
Запобіжний захід затриманому обирав новостворений Вищий антикорупційний суд. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просив обрати тримання від вартою з можливістю вийти з ув’язнення під заставу в розмірі 100 мільйонів гривень, але суддя вирішив обмежитися цифрою 10,6 мільйона, тобто сумою заподіяних, на думку сторони обвинувачення, збитків. Таку ухвалу було постановлено 19 жовтня 2019 р., а вже через три дні, після того, як родичі заплатили гроші, Гладковський вийшов на волю зі стін Київського слідчого ізолятора. На тому все й стихло.
А от по справі «Оптимумспецдеталь» діло просувалося не так жваво. Лише в квітні–травні 2020 року було повідомлено про підозру п’ятьом активним учасникам діяльності даної фірми: вже згаданому Віталію Жукову, бізнесмену Андрію Рогозі, Ользі Іваничук, яка, не будучи формально працевлаштованою в ній, тим не менше виконувала всю необхідну для її потреб бухгалтерську роботу, а також двом формальним особам — засновнику й директору товариства: В. Волохачу й Р. Чубу. Їм усім інкримінувалося ухилення від сплати податків (ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України) та легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 ч. 3 ККУ). З п’ятьох вищевказаних осіб троє перших, судячи з усього, не поспішають визнати свою провину, а от двоє останніх ще 23 червня уклали угоду про визнання винуватості із заступником керівника САП Максимом Грищуком, яку 6 жовтня й затвердив своїм вироком суддя Солом’янського районного суду Андрій Макуха.
Плутана арифметика вироку
Мотивувальна частина цього вердикту — справжній тест на допитливість і знання математики. В ньому, зокрема, сказано, що з травня 2015 по серпень 2018 рр. «Оптимумспецдеталь» поставила для Київського, Харківського та Житомирського бронетанкових заводів, а також Ізюмського приладобудівного заводу, різні деталі, запасні частини й комплектуючі елементи для військової техніки на загальну суму 95 мільйонів гривень, які надійшли на її рахунки протягом вказаного періоду. Жодних претензій щодо якості поставлених товарів, повноти чи своєчасності поставок суд не висловлює, єдине що викликає в нього нарікання, це те, що ці предмети були придбані за готівку в невстановлених слідством осіб.
На цьому розповідь про стосунки зловмисників із підприємствами Укроборонпрому припиняється, й відкривається ніби зовсім нова сторінка, де йдеться про операції «Оптимумспецдеталі» з трьома десятками приватних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю з ознаками фіктивності, які насправді були підконтрольними Волохачу з Чубом і в яких «Оптимумспецдеталь» протягом трьох років придбавала неіснуючі товари й послуги, загальна сума яких склала 165 мільйонів гривень. Автори угоди про визнання винуватості, текст якої перетік у текст вироку, ретельно перелічили всі 190 податкових накладних, які виписали й зареєстрували на адресу «Оптмумспецдеталі» ці ТОВ і ПП, а потім порахували, що таким чином підсудні разом зі своїми неназваними спільниками незаконно віднесли до складу податкового кредиту 25,767 мільйона гривень, тобто не заплатили податок на додану вартість на вказану вище суму.
Тут у людини, хоч трохи знайомої з податковою бухгалтерією, неодмінно мають виникнути сумніви: якщо поділити 165 на 6 ніяк не вийде 25,8. Це означає, що не всі перелічені операції були фіктивними чи безтоварними, але якщо обвинувачені підписали угоду про визнання винуватості, значить так воно й має бути. Але це ще не все: проаналізувавши стосунки «Оптимумспецдеталі» з двадцятьма з тридцятьох виявлених фіктивних ТОВ і ПП, слідчі вирішили, що підсудні ухилилися від сплати податку на прибуток у сумі 20,634 мільйона гривень, але пояснення й обгрунтування такого висновку в тексті вироку чомусь не міститься.
Одним словом, складається враження, що сторона обвинувачення виклала не всі факти, необхідні для зрозумілого формулювання мотивувальної частини, але суддя Андрій Макуха вирішив надто не заглиблюватися в цю арифметику. Тож відповідно до резолютивної частини вердикту обоє підсудних отримали за ухилення від сплати податків по 425 тисяч гривень штрафу, а за легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, — по 5 років умовного позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.
Джерело: Юридичний вісник України
