Успішне оскарження штрафів ТЦК: п’ять поширених випадків

За даними Опендатабот станом на серпень 2024 року українські суди у 88% випадках   ухвалювали рішення на користь позивачів, скасовуючи накладені ТЦК штрафи. Хоча варто зазначити, що більшість постанов про накладення штрафів (64,7%) було скасовано з причини притягнення до відповідальності на підставі неіснуючої на момент порушення норми. Тобто – до 4 червня 2024 р., коли набрали  чинності зміни до ст. 210 КУпАП, внесені Законом № 3696-IX від 9 травня 2024 р. (наступного дня після опублікування Закону).

За попередні півроку кількість таких справ істотно збільшилася, тому ми проаналізували актуальну судову практику за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП і з’ясували основні причини скасування судами постанов ТЦК про накладення штрафів на військовозобов’язаних.

І. Недотримання ТЦК та СП процедури оповіщення

Законодавство України чітко регламентує порядок оповіщення громадян про необхідність з’явитися до ТЦК та СП. Якщо повістка була вручена з порушеннями (наприклад, не особисто, без належного підтвердження отримання), суд може визнати такі дії неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2025 р. у справі № 272/1385/24

1. Підстава притягнення до відповідальності:

Позивач просив скасувати постанову начальника ТЦК та СП про накладення адміністративного штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що позивач без поважних причин не прибув за викликом по повістці до, будучи належним чином оповіщений про виклик. Суд визнав постанову незаконною через порушення процедури оповіщення військовозобов’язаного про виклик до ТЦК та СП.

2. Порушення процедури оповіщення позивача (військовозобов’язаного)

Ключовою підставою для скасування постанови стало те, що позивача не було оповіщено належним чином.

• ТЦК стверджував, що повістку було надіслано «Укрпоштою», однак вона повернулася через закінчення терміну зберігання.
• Позивач довів, що він жодного повідомлення про надходження повістки не отримував і не ухилявся від прибуття.
• Суд встановив, що відмітка «закінчення терміну зберігання» не є належним підтвердженням вручення повістки згідно із п. 41 Порядку проведення призову на військову службу.

Висновок: суди визнають, що відсутність підтвердження факту вручення повістки особисто або її отримання поштою є підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

3. Недотримання процедури розгляду справи

Суд встановив ще кілька суттєвих порушень з боку ТЦК та СП:

• Протоколу про адміністративне правопорушення було складено не у присутності позивача.
• Позивач не був повідомлений про дату та місце розгляду справи, що порушило його право на захист (ст. 285 КУпАП).
• Суд не отримав доказів, що постанову було вручено позивачу належним чином.

Висновок: якщо особу не повідомлено про розгляд справи та їй не надали можливості для захисту, суд може визнати постанову незаконною.

4. Відсутність доказів вчинення правопорушення:

ТЦК обґрунтовував висновок про вчинення правопорушення такими доказами:

• Дані трекінгу поштового відправлення з відміткою «невдала спроба вручення».
• Довідка з «Укрпошти» про повернення відправлення через закінчення терміну зберігання.
• Твердження, що позивач мав дізнатися про своє оповіщення через мобільний додаток «Резерв+».

Однак суд визнав ці докази недостатніми з огляду на таке:

• Трекінг поштового відправлення не є підтвердженням вручення повістки (повідомлення про лист могло загубитися, а факт ухилення від отримання повістки не був доведений).
• Згідно із законом, належним оповіщенням є особисте вручення або підтверджене отримання поштового відправлення.
• Дані з мобільного додатка «Резерв+» не можуть бути єдиною підставою для визначення факту ухилення від отримання повістки.

Висновок: суд не визнає повернення поштового відправлення через закінчення терміну зберігання як  підставу вважати повістку отриманою.

5. Рішення суду та його наслідки

Суд постановив:

• Визнати постанову начальника ТЦК та СП незаконною та скасувати.
• Стягнути з ТЦК та СП судовий збір на користь позивача.
• Закрити провадження у справі.

Висновки суду щодо недотримання позивачем строку на оскарження:

• ТЦК стверджував, що позивач подав позов із порушенням 10-денного строку оскарження, але позивач довів, що дізнався про штраф лише 20 грудня 2024 року, коли отримав копію постанови.
• Суд встановив, що копія постанови не була вручена позивачу належним чином, а тому строк оскарження варто відраховувати з моменту фактичного отримання документа.
• Якщо громадянин не отримав постанову про штраф у передбачений законом спосіб, відлік строку на оскарження не починається.

ІІ. Відсутність складу адміністративного правопорушення

ТЦК та СП можуть неправильно кваліфікувати дії громадянина як адміністративне правопорушення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 січня 2024 р. у справі № 727/13139/24

1. Підстава притягнення до відповідальності:

Позов стосувався скасування постанови начальника ТЦК та СП від 12 липня 2024 р., якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ТЦК та СП кваліфікували дії позивача як порушення військового обліку через відсутність у нього військово-облікового документа під час перевірки поліцією.

Ключове питання: чи була відсутність військово-облікового документа у момент перевірки поліцією достатньою підставою для накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП?

2. Порушення процедури складання адміністративного протоколу:

Суд встановив кілька суттєвих порушень процедури накладення штрафу:

• Позивач не був належним чином проінформований, чому його дії кваліфікуються як адміністративне правопорушення.
• Поліція не вимагала у позивача військово-обліковий документ під час перевірки його автомобіля.
• Позивач не розумів, що його подальша доставка до ТЦК та СП пов’язана з відсутністю військово-облікового документа, оскільки підставою для затримання була вимога пройти медичне освідчення.

Висновок суду: порушено право позивача на захист, оскільки його не було належним чином повідомлено про суть правопорушення.

3. Відсутність належних доказів правопорушення

Ключова проблема – ТЦК та СП не змогли надати суду належних доказів, які підтверджували б вину позивача:

• Не було підтверджено, що військово-обліковий документ дійсно вимагався у позивача.
• Не було доведено, що позивач відмовився його пред’явити або не мав можливості цього зробити.
• У матеріалах справи не містилося доказів, що позивач мав військово-обліковий документ, але приховав його.

Суд наголосив на принципі презумпції невинуватості в адміністративному процесі (ч. 2 ст. 77 КАС України): будь-які сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.

Висновок суду: ТЦК та СП не довели наявність складу правопорушення, що є підставою для скасування постанови.

4. Неврахування норм законодавства під час винесення постанови

Суд встановив, що ТЦК та СП не врахували положення примітки до ст. 210 КУпАП, яка передбачає, що статті 210-210-1 КУпАП не застосовуються, якщо інформація про особу доступна в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Це означає, що ТЦК та СП повинні були перевірити реєстр і з’ясувати, чи є там інформація про військовий облік позивача. Однак цього зроблено не було.

Висновок суду: Стягнення у вигляді штрафу було застосовано із порушенням вимог закону, оскільки орган, що накладав стягнення, не врахував можливість отримання необхідної інформації з реєстру.

5. Рішення суду та його наслідки

Суд постановив:

• Визнати постанову начальника ТЦК та СП незаконною та скасувати штраф.
• Закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення.

Висновки суду:

• ТЦК та СП не довели, що позивач дійсно вчинив правопорушення.
• Позивач не був поінформований про свої права та суть обвинувачення.
• Відсутність військово-облікового документа не була достатньою підставою для притягнення до відповідальності, якщо інформація про особу міститься в державному реєстрі.

ІІІ. Порушення прав громадян під час розгляду адміністративних матеріалів

Під час складання адміністративного протоколу представники ТЦК та СП повинні дотримуватися прав громадян, зокрема права на захист та ознайомлення з матеріалами провадження. Якщо ці права були порушені, суд може визнати протокол недійсним, що призведе до скасування постанови по накладення штрафу.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 4 лютого 2025 р. у справі № 153/85/25

Це судове рішення демонструє серйозні процедурні порушення з боку ТЦК та СП при притягненні військовозобов’язаного до адміністративної відповідальності, що призвело до скасування постанови та закриття провадження.

1. Підстава притягнення до відповідальності

Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізаціючерез нез’явлення військовозобов’язаного до ТЦК та СП після отримання повістки.

Ключове питання: чи було доведено, що позивач дійсно отримав повістку та порушив свої обов’язки як військовозобов’язаний?

2. Порушення процедури вручення повістки та повідомлення особи

Суд встановив, що немає належних доказів отримання позивачем повістки:

• ТЦК стверджував, що позивач отримав повістку 25 грудня 2024 р., але у постанові вказана інша дата – 21 грудня 2024 р.
• Позивач заперечив, що будь-коли отримував повістку і вказав, що 18 грудня 2024 року лише подав заяву на відстрочку.
• Офіційне повідомлення про призов він отримав лише 7 січня 2025 р., уже після того, як його було подано в розшук.

Висновок суду: відсутність доказів належного вручення повістки спричинює незаконність постанови про притягнення до адмінвідповідальності, оскільки повістка не може вважатися отриманою без особистого підпису чи документально підтвердженої доставки.

3. Фактичне право позивача (військовозобов’язаного) на відстрочку від мобілізації

Позивач довів, що мав законне право на відстрочку згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:

• Він має трьох неповнолітніх дітей та сплачує аліменти, що підтверджено судовим рішенням від 18 січня 2023 р.
• Він вже проходив військову службу та звільнився у запас за підпунктом «г» п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».
• Усі документи, що підтверджують право на відстрочку, були надані до ТЦК та СП ще 18 грудня 2024 р., проте відстрочка так і не була надана.

Висновок суду: накладення штрафу за неявку до ТЦК та СП у той час, як позивач мав право на відстрочку, є необґрунтованим та незаконним.

4. Суперечності в документах адміністративної справи та процедурні помилки

Суд виявив значні розбіжності у датах та формулюваннях, які поставили під сумнів правомірність застосованого стягнення:

• У постанові вказано одну дату отримання повістки (25 грудня 2024 р.), у протоколі – іншу (21 грудня 2024 р.).
• Протокол про адміністративне правопорушення було складено без номеру, що є грубим процесуальним порушенням.
• У протоколі правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 210 КУпАП, а у постанові – за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що суперечить вимогам про чіткість правової кваліфікації.
• Текст адміністративних матеріалів містив граматичні та логічні помилки, що позбавляє його юридичної чіткості та можливості правильного тлумачення.

Висновок суду: протокол і постанова містять неприпустимі юридичні та процедурні помилки.

5. Рішення суду та його наслідки

Суд постановив:

• Визнати постанову незаконною та скасувати.
• Закрити провадження через відсутність складу правопорушення.

Мотиви суду:

• Згідно із ст. 251 КУпАП, докази у справі про адміністративне правопорушення мають підтверджувати факт правопорушення, його склад та вину особи.
• Суд встановив, що ТЦК та СП не надали жодного належного доказу, що позивач отримав повістку та порушив закон.
• Не було доказів вручення повістки або належного повідомлення військовозобов’язаного, що є підставою для скасування штрафу.
• Протокол складався на основі суперечливих та неповних даних, без об’єктивної оцінки обставин.
• Позивач мав законне право на відстрочку, яке ТЦК та СП не врахували.
• Адміністративні документи містили суперечності та помилки.

IV. Відсутність належних доказів вчинення правопорушення військовозобов’язаним

Для накладення штрафу необхідно мати допустимі, належні і достатні докази вини особи. Якщо ТЦК та СП не надали переконливих доказів порушення (наприклад, відсутні показання свідків, документи або інші матеріали), суд може скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності через недостатність доказової бази.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2025 р. № 644/11064/24

Це судове рішення є важливим зразком скасування адміністративного штрафу через недотримання процедурних вимог, відсутність належних доказів та порушення прав військовозобов’язаного під час мобілізаційних заходів.

1. Підстава притягнення до відповідальності

Військовозобов’язаний оскаржив постанову, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у 17 000 гривень через неприбуття позивача на медичний огляд (ВЛК) після вручення йому повістки та відмова від її отримання, що було зафіксовано у відповідному акті. Позивач вказував на суперечності у матеріалах справи, відсутність доказів та процедурні порушення.

Ключове питання: чи було доведено, що позивач дійсно отримав повістку та відмовився від проходження ВЛК?

2. Відсутність належних доказів вручення повістки та відмови від її отримання

Суд вказав, що ТЦК та СП не надали жодного належного доказу, який би підтверджував факт отримання позивачем (військовозобов’язаним) повістки:

• Відсутній відеозапис вручення повістки та роз’яснення її змісту.
• Немає доказів того, що особи, які складали акт відмови, мали відповідні повноваження.
• Акт відмови був складений односторонньо, без підтвердження з боку незалежних свідків.

Висновок суду: згідно із чинним законодавством, вручення повістки повинно бути підтверджене особистим підписом військовозобов’язаного, відеофіксацією або актом відмови із залученням свідків. Відсутність таких доказів унеможливлює накладення штрафу.

3. Відсутність належних доказів направлення на ВЛК

Позивач стверджував, що не отримував направлення на медичний огляд (ВЛК), а матеріали справи не містили:

• копії направлення на ВЛК,
• витягу із журналу направлень на ВЛК.

Тобто, суд не отримав жодного доказу, що позивач взагалі був зобов’язаний пройти медичний огляд у зазначений час.

Висновок суду: військовозобов’язаний не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від проходження ВЛК, якщо відсутні докази, що він  отримав направлення на медкомісію.

4. Порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення

Суд встановив грубі процесуальні порушення, які позбавили позивача можливості захисту:

• Його не було повідомлено про день і час розгляду справи.
• Не було роз’яснено права, включаючи можливість отримання правової допомоги.
• Не доведено до відома позивача, що він мав змогу подати свої заперечення.

Висновок суду: такі порушення є підставою для скасування постанови, оскільки відсутність належного повідомлення особи про розгляд справи є прямим порушенням права на захист.

5. Відсутність фактичних доказів вчинення правопорушення:

Суд наголосив, що:

• Будь-які реальні докази правопорушення відсутні.
• Обвинувачення базувалося лише на документах, складених ТЦК та СП в односторонньому порядку.
• Відповідач не довів, що позивач отримав належне повідомлення про розгляд його справи.

Висновок суду: оскільки обов’язок доведення вини покладається на ТЦК та СП, відсутність належних доказів автоматично означає неможливість притягнення до відповідальності.

6. Невідповідність рішення вимогам законодавства:

Суд наголосив на порушенні з боку ТЦК та СП вимог  Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р.

• Відсутність відеозапису вручення повістки є порушенням процедури оповіщення.
• Твердження про наявність відеозапису на мобільному телефоні представника ТЦК та СП не є належним доказом, тим паче, що телефон нібито був вилучений під час слідчих дій.

Висновок суду:   ненадання доказів вчинення правопорушення, всупереч вимогам  ст. 69 КАС України та ст. 251 КУпАП, є достатньою підставою для скасування постанови.

7. Рішення суду та його наслідки:

Суд постановив:

• Визнати постанову незаконною та скасувати.
• Закрити провадження через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Висновки суду:

• ТЦК та СП не довели, що позивач отримав повістку або відмовився її отримати.
• Не було надано доказів, що позивач мав обов’язок проходити ВЛК у зазначений час.
• Позивача не повідомили про розгляд справи та не роз’яснили його права, що є грубим порушенням процесуальних вимог.
• Документи, складені ТЦК та СП, були односторонніми, а їх законність не підтверджена доказами.
• Відсутність відеофіксації та інших прямих доказів унеможливлює доведення вини.

V. Застосування працівниками ТЦК та СП норм, які не підлягають застосуванню

У деяких випадках працівники ТЦК та СП перевищують свої повноваження. Наприклад, накладають штрафи за дії, які не є правопорушеннями, або з перевищенням установлених розмірів штрафів. У таких випадках суди скасовують неправомірно накладені санкції.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2025 р. у справі № 522/12996/24-Е

Це судове рішення є важливим прикладом неправомірного накладення штрафу за порушення правил військового обліку, який ґрунтувався на недотриманні строків притягнення до відповідальності, застосуванні норм законодавства, які не діяли на момент нібито вчинення правопорушення, та відсутності належних доказів вини військовозобов’язаного.

1. Підстави притягнення до відповідальності:

Військовозобов’язаного було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф 17 000 гривень за невчасне взяття позивача на військовий облік, з тих підстав, що, за твердженням ТЦК та СП, він мав стати на облік ще до 4 серпня 2015 р., але не перебував на обліку до 12 липня 2024 року. Позивач оскаржив постанову, вказуючи на порушення строків притягнення до відповідальності, незаконне застосування нової редакції КУпАП заднім числом та відсутність доказів його вини.

Ключове питання: чи мав право ТЦК та СП притягнути позивача до відповідальності через 9 років після нібито вчиненого порушення?

2. Порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності

Адміністративні стягнення мають обмежений строк накладення, що регулюється ст. 38 КУпАП.

• На момент нібито вчинення правопорушення (4 серпня 2015 р.) діяв загальний строк накладення адміністративного стягнення – 3 місяці.
• Позивача притягнули до відповідальності лише 26 липня 2024 р., тобто через 9 років після вчинення дій – далеко за межами строку притягнення.

Висновок суду:   провадження підлягає закриттю через сплив строків накладення адміністративного стягнення згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП.

3. Застосування норми закону, яка не діяла на момент вчинення порушення

Суд зазначив, що ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою накладено штраф, була запроваджена лише 19 травня 2024 р. згідно із Законом України № 3696-ІХ. Однак ТЦК та СП застосував її до подій, що мали місце у 2015 р., тобто заднім числом.

Висновок: закон не має зворотної дії у часі, якщо він посилює відповідальність особи. Отже, застосування ч. 3 ст. 210 КУпАП до подій 2015 р. є незаконним.

4. Виконання військовозобов’язаним вимог закону у 2024 р.

Суд встановив, що позивач у межах законного строку прибув до ТЦК та СП та став на військовий облік.

• 18 травня 2024 р. набрав чинності Закон України № 3633-IX, яким встановлено 60-денний строк для уточнення громадянами своїх військово-облікових даних.
• Позивач прибув до ТЦК та СП 12 липня 2024 р. – до закінчення цього строку (16 липня 2024 р.).

Висновок суду: позивач не порушив закону, оскільки виконав його вимоги у передбачений строк.

5. Відсутність доказів вини позивача (військовозобов’язаного)

ТЦК та СП не змогли надати жодного належного доказу, що позивач справді ухилявся від військового обліку.

• Відсутні дані, що позивач змінював місце проживання та мав з’явитися до іншого військкомату.
• Не було доведено, що він уникав військового обліку, адже про його звільнення з МВС у 2015 році було відомо відповідним органам.
• Документи, які підтверджують факт вчинення правопорушення, не відповідають законодавчим вимогам.

Висновок суду: відсутність доказів є достатньою підставою для скасування постанови.

6. Порушення прав позивача (військовозобов’язаного) під час розгляду справи

Суд також виявив процедурні порушення, що позбавили позивача права на захист.

• Оскаржувана постанова була прийнята за три години після прибуття позивача до ТЦК та СП.
• Позивач не мав можливості надати пояснення, подати заперечення або отримати правову допомогу.
• Розгляд справи був поспішним та проведеним без дотримання процесуальних вимог.

Висновок суду: порушення ст. 268 КУпАП, яка гарантує особі право на захист, є підставою для скасування штрафу.

7. Рішення суду та його наслідки:

Суд постановив:

• Скасувати постанову  про притягнення до відповідальності.
• Закрити провадження через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Висновки суду:

• Строк накладення адміністративного стягнення сплив ще у 2015 році, тому накладення штрафу є незаконним.
• Ч. 3 ст. 210 КУпАП була запроваджена у 2024 році, тому її не можна застосовувати до подій 2015 року.
• Позивач у 2024 році виконав законні вимоги щодо взяття на військовий облік.
• ТЦК та СП не надали доказів, що підтверджують ухилення позивача від військового обліку.
• Позивач не мав можливості реалізувати право на захист.

Володимир Тиравський, юрист, журналіст