В новий рік з вирішенням принципових питань

Олег Ткачук, суддя Великої Палати Верховного Суду ВС України, доктор юридичних наук

14 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду розпочала судовий рік з принципового питання: Чи допустиме позбавлення особи права власності на землю без будь-якої компенсації у випадку, коли помилка при наданні цієї землі була допущена самими державними органами.

Аналіз фактичних обставин справи (справа — 580/408/14) показує, що у 2009–2010 роках районна державна адміністрація передала громадянину дві земельні ділянки площею 2 га та 10,12 га для ведення особистого селянського господарства і садівництва. На зазначені ділянки були видані державні акти на право приватної власності. З даним рішенням не погодилась прокуратура. Позиція прокуратури з цього приводу є наступною. У 2014 році прокурор звернувся до суду в інтересах держави, посилаючись на те, що:

• спірні земельні ділянки фактично належать до земель лісового фонду;
• вони перебували у користуванні державного підприємства — агролісгоспу;
• районна державна адміністрація не мала повноважень передавати такі землі у приватну власність;
• згода відповідного лісогосподарського підприємства на вилучення та передачу земель не надавалася.

При цьому прокурор просив:

• скасувати розпорядження районної державної адміністрації;
• визнати недійсними державні акти на право власності;
• повернути земельні ділянки у власність держави.

Читайте також: Власник земельної ділянки, межі якої накладаються на сусідню ділянку, може захистити своє право шляхом усунення перешкод у користуванні ділянкою, а не скасування реєстрації сусідньої

Якими є рішення національних судів: суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій підтримали позицію прокурора: визнали передачу земельних ділянок незаконною; скасували право власності громадянина; зобов’язали повернути ділянки державному лісогосподарському підприємству. За захистом свого права громадянин звернувся до ЄСПЛ, скаржачись на порушення права на мирне володіння майном. У травні 2025 року Європейський суд з прав людини у справі «Бондар проти України» дійшов висновку, що: держава позбавила заявника майна без будь-якої компенсації; таке втручання не відповідало вимогам пропорційності та порушило статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

ЄСПЛ зобов’язав Україну: або відновити право власності заявника на земельні ділянки; або виплатити справедливу грошову компенсацію чи надати рівноцінне майно; компенсувати моральну шкоду та судові витрати. Перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду. Після ухвалення рішення ЄСПЛ Бондар звернувся до Великої Палати Верховного Суду з вимогою про перегляд судових рішень.

Велика Палата дійшла висновку, що: національні суди у 2014 році не оцінили пропорційність втручання у право власності; не з’ясували питання можливості та необхідності компенсації; з урахуванням меж касаційного перегляду та заборони переоцінки доказів Велика Палата не може самостійно усунути ці порушення. У зв’язку з цим Велика Палата Верховного Суду: скасувала всі судові рішення 2014 року; направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Практичне значення рішення Судовий розгляд справи розпочинається заново. Суд першої інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини справи з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та стандартів Європейського суду з прав людини, насамперед — принципу пропорційності та справедливої компенсації.

Читайте також: Земельну ділянку, що вибула з володіння держави через незаконне рішення компетентного органу внаслідок повторного використання особою права на безоплатне отримання ділянки може бути витребувано в останнього набувача

Треба зазначити, що минулого року кількість справ, розглянутих судами, наближається до 5 млн. При цьому в Україні працює лише близько 4 тис. Суддів. У Верховному Суді працює майже 150 суддів і трохи менше ніж 1200 працівників апарату суду, які забезпечують вирішення щороку 80-90 тис. справ. Для того, щоб судова система була більш ефективною у суспільстві, мають ширше запроваджуватися альтернативні, досудові форми врегулювання спорів, зокрема медіація.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути