Водія немає — штраф є. Чи варто хвилюватись через паркування з порушенням?

Ніка МІЛЬШИНА, юрист

У КУпАП існує норма, відповідно до якої штраф за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів може бути накладений за відсутності водія. То чому дана норма не працює? Чому Київ, особливо центральна його частина, часто паралізований в робочі дні через горе-водіїв? Чому поліція не притягає до відповідальності винуватців?

Не впіймали — не злодій

Досить часто виникає ситуація, коли людину неможливо притягти до адміністративної відповідальності через відсутність порушника на місці скоєння. При тому проблема з паркуванням є дуже нагальною для Києва (особливо центральної його частини) та інших густонаселених міст України. У центральній частині столиці дійсно досить складно знайти місце, де можна залишити авто без порушення, але часто таку картину можна спостерігати й за умови наявності вільних паркомісць, що свідчить про низьку правосвідомість громадян. Нещодавно в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП) з’явилася ст. 279-1, в якій ідеться, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Спочатку звернімо увагу на порядок притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 3 ст. 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки), а також ч. 1 та ч. 2 ст. 152-1 КУпАП (неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, паркування транспортних засобів на місцях, призначених для безоплатного паркування, особами, які не мають відповідних пільг, за умови відсутності правопорушника на місці скоєння). Цьому питанню присвячені ті самі статті ст. 279-1— 279-4 КУпАП, що й фіксації в автоматичному режимі.

Де взяти прилад, що зафіксує?

Відповідно до ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Проте відсутні нормативні документи, які пояснюють, що то за пристрій, на який відбувається фіксація. Пересічний громадянин зауважить патрульному: «Та вам же планшета держава видала, то фіксуйте!». Або ще краще: «Та ви на свій телефон сфотографуйте», — але людина, що має юридичну освіту, чудово розуміє, що повинні бути інструкції, постанови, де міститься роз’яснення, що саме за пристрій використовується і яку він повинен пройти сертифікацію.

Це — ключовий факт, що виключає змогу притягти особу-порушника до відповідальності, та він не єдина перепона «на шляху до правосуддя».

Хто понесе відповідальність?

Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП відповідальність за адміністративні правопорушення несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. Оскільки в Україні не заборонено передавати керування транспортним засобом іншій особі, встановити, хто саме припаркував транспортний засіб з порушенням ПДР, неможливо. Тобто відповідальність понесе власник транспортного засобу, встановлений за базою Єдиного державного реєстру транспортних засобів або, в разі якщо до реєстру внесено відомості про належного користувача, — належний користувач транспортного засобу. Ця норма має змусити власників більш відповідально ставитися до передачі керування іншій особі. Відповідно, водій, на якого не зареєстровано транспортний засіб, повинен розуміти, що штраф отри має власник. Отже, якщо факт порушення все-таки стався, а за кермом був хтось інший, відповідно до ч. 4 ст. 279-3 КУпАП штраф буде знято лише в разі, якщо особа, яка керувала транспортним засобом, звернулася особисто до відповідного органу із заявою про визнання зазначеного факту правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала квитанцію про сплату відповідного штрафу. Але, оскільки норма все одно не працює, то й хвилюватися немає причин. Устиг зникнути з місця раніше, ніж з’явилися патрульні, — уникнув відповідальності.

Враховуючи велику кількість автомобілів з іноземною реєстрацією, одразу постає питання, як притягти до відповідальності правопорушників на «євробляхах»? Відповідно до ч. 2 ст. 14-2 КУпАП, якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України. У такому разі відповідно до ч. 2 ст. 279-2 КУпАП органи Державної прикордонної служби України на запит посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі зобов’язані надавати відомості про особу, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Компетенція щодо розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення відбувається посадовою особою уповноваженого підрозділу Національної поліції, тобто інспектором патрульної поліції або інспектором з паркування. Нам вже відомо, що для винесення постанови необхідно мати доступ до баз даних або робити запит до відповідних структур. Патрульний має доступ лише до інформаційних баз власників транспортних засобів, але не має доступу до електронних реєстрів Держприкордонслужби України, то вже не зможе притягти до відповідальності особу, що ввезла транспортний засіб зареєстрований за межами України. Інспектор з паркування взагалі не має доступу до баз. Робити звичайний офіційний запит занадто довго. Простіше вже порушника дочекатися на місці. На даний момент відсутні постанови, інструкції чи інші відомості щодо здійснення запитів у найкорот
ший термін з метою притягнення порушника до відповідальності за його відсутності на місці скоєння вищезазначених правопорушень.

Де взяти бази, до яких це все внести?

Відповідно до ч. 6 ст. 271-1 КУпАП інформація щодо скоєння правопорушення, його обставин, дати, часу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. А в разі винесення постанови відносно особи, що ввезла транспортний засіб на іноземній реєстрації, відповідно до ч. 1 ст. 271-2 КУпАП відомості вносяться уповноваженою посадовою особою до відповідних електронних реєстрів МВС та Державної прикордонної служби України.

Але, знов-таки, відсутня процедура, інструкція чи постанова, яка врегулює питання, яким саме чином інформація потрапить до баз не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи. Адже ніхто не може бути притягнутий двічі за скоєння одного й того самого правопорушення. А де гарантія, що копію постанови, залишену на лобовому склі, не знесе вітром чи вона не буде знищена іншим чином і наступний проїжджаючий повз патруль не винесе ще одну постанову за аналогічне правопорушення. Тобто необхідність створення таких баз є очевидною. Особливо, якщо не контролювати процес сплати штрафів, що «висять» на автівках з іноземною реєстрацією, то винесення постанов втратить будь-який сенс. Ні для кого не секрет, що через несплачений штраф ти або не покинеш країну, або не повернешся назад. Це залежить від того, резидент ти, чи ні.

Таким чином, в Україні існує норма права, за якою можна притягнути водія за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки, відеозапису, навіть за його відсутності. Але процедура дуже «сира» й потребує конкретизації багатьох питань.

Бути чи не бути автоматичній фіксації?

Повертаючись до фіксації в автоматичному режимі, треба зазначити, що обговорення цього питання в СМІ не вщухають близько року. Впродовж усього періоду незмінним залишається одне: система ось-ось запрацює. Перший заступник начальника департаменту патрульної поліції Нацполіції України Олексій Білошицький на своїй офіційній сторінці у фейсбуці висвітлює досить оптимістичні сподівання щодо початку роботи системи автоматичної фіксації. Навіть каже, що «фактично система автоматичної фіксації вийшла на фінішну пряму». За останній місяць вже опрацьовано понад 15 тис. інформаційних файлів, поки що віртуальних постанов, але все йде до того, що вони стануть реальними.

Нижче наведено перелік того, що треба зробити, за словами заступника, містам та власникам доріг, щоб система запрацювала саме у них.

1.  Отримати від управлінь патрульної поліції на місцях інформацію щодо аварійно небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації ДТП. Ми вже надіслали до органів місцевого самоврядування та власників доріг (і отримали зворотний зв’язок) пропозиції щодо місць встановлення приладів, які базуються саме на аналізі місць концентрації. Таких першочергових місць визначено 1 776 (1 187 — у містах і 589 — на автодорогах).
2. Прийняти відповідні рішення на місцевому рівні про установлення стаціонарних приладів контролю.
3.  Погодити місця встановлення із уповноваженим територіальним органом Національної поліції (ДПП).
4.  Закупити самі прилади контролю, які повинні відповідати вимогам ДСТУ 8809:2018.
5. Повірка і сертифікація приладу (за класом «F» ) відбувається під час встановлення та налаштування уповноваженим підрозділом у сфері метрології та стандартизації. Відповідність вимогам встановленого приладу підтверджується експертним висновком технічного захисту інформації.
6.  Отримання від Головного сервісного центру МВС доступу до системи фіксації.
7.  Приймання інформації з приладів контролю дистанційних (комплексів) автоматичної фото-, відеофіксації порушень правил дорожнього руху відбувається із застосуванням веб-сервісу за допомогою мережі Інтернет.

Обробка всіх даних буде здійснюватися на центральному рівні ЦОД, який буде знаходитись у Києві. Тобто створювати жодні додаткові підрозділи на місцях не потрібно.

Фінішна пряма — гарний знак того, що світле «ось-ось» настане, проте невідомо коли. Звісно, камери працюють, але притягти когось до відповідальності за порушення правил дорожнього руху досі не виявилося можливим — лише на рівні віртуальних постанов. Утім з неофіційних джерел відомо, що наявність камер позитивно впливає на роботу поліції та допомагає інспекторам патрульної поліції виконувати свої обов’язки. Записи з камер значно спрощують процес оформлення ДТП. Особливо це стосується ДТП, де жоден з водіїв не визнає провини і вважає своє бачення ситуації єдино правильним. Патрульному дуже складно зрозуміти, що саме відбулося, адже через тяганину та ймовірну необхідність з’являтися до суду мало людей погоджуються виступати свідками. Особливі труднощі викликає оформлення дорожньо-транспортних подій на регульованих перехрестях. Адже водії дуже часто забувають, що миготливий жовтий є так само забороняючим сигналом світлофора, як і червоний. Та й на миготливий зелений варто вже приготуватися гальмувати, а не прискорюватися і намагатися «проскочити». Бо іноді два таких прихильники «проскочити» зустрічаються в одній точці під назвою «місце зіткнення». І гарна новина: якщо швидкість була невеликою, все закінчиться добре. А з моменту «все добре» починається нова історія: «Я їхав на зелений» — «Так і я їхав на зелений». Ось тут час вступити в дію силі відеозапису і, виявляється, той зелений вже не такий і зелений був, як здавалося на початку.

Тож ми бачимо, що позитивні моменти під час руху до фінішної прямої все ж є. Залишається сподіватися, що всі докладені зусилля не стануть марними. І в найближчому майбутньому ми побачимо результати копіткої спільної праці багатьох державних структур та порядок на вулицях міст.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути