Законодавство
Безальтернативність конфіскації переміщуваного товару — неконституційна: рішення КСУ
Конституційний Суд України визнав неконституційним окремий припис абзацу другого частини першої статті 204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо конфіскації переміщуваного товару. Відповідне Рішення (№ 8-р(І)/2022) у справі за конституційною скаргою Унуковича Романа Андрійовича ухвалено 12 жовтня, повідомила прес-служба КСУ.
Читайте також: Спеціальна конфіскація не порушує конституційних гарантій захисту права власності
Оспорюваним приписом установлено, що «порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції тягне за собою накладення штрафу на осіб, які переміщують такі товари, від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів». Унукович Р. А. зазначав, що такий вид санкції, як штраф із конфіскацією товарів, є безальтернативним і «не залишає суду можливості знизити визначену статтею міру адміністративної відповідальності, вирішити питання застосування конфіскації частково чи не застосування взагалі, беручи до уваги конкретні деталі кожної справи й пом’якшувальні обставини, та зобов’язує суд застосовувати конфіскацію в кожному випадку доведення вини особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення».
У Рішенні Суд зазначив, що для досягнення легітимної мети в разі застосування обмежень щодо реалізації конституційних прав і свобод законодавче унормування порядку притягнення особи до юридичної відповідальності обов’язково має ґрунтуватися на конституційному принципі індивідуалізації юридичної відповідальності. Конституційний Суд України вказав, що зі змісту частини першої статті 204-3 КУпАП випливає, що законодавець не визначив справедливої міри адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, внаслідок чого суди, зважаючи на імперативний характер оспорюваного припису вказаної статті кодексу, не можуть забезпечити індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи з огляду на неможливість змінити вид адміністративного стягнення з урахуванням:
- характеру вчиненого протиправного діяння;
- форми вини;
- характеристики особи;
- можливості відшкодування заподіяної шкоди;
- наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, на Унуковича Р. А. накладено штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією переміщуваного товару — готівкових коштів у загальній сумі 3500 доларів США — без урахування наданих ним доказів правомірності (законності) набуття переміщених грошових коштів з огляду на імперативний характер норми щодо конфіскації переміщуваного товару.
Читайте також: До 8 років позбавлення волі за подання та прийняття неконституційного закону
КСУ вважає, що застосування припису частини першої статті 204-3 кодексу унеможливлює розв’язання судом питання доцільності застосування до винної особи стягнення у вигляді конфіскації товарів та не забезпечує досягнення справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, а отже, цей припис КУпАП допускає невиправдане позбавлення такого права, оскільки встановлює, що обов’язковій конфіскації підлягає будь-який товар у будь-якому випадку в повному обсязі незалежно від правомірності джерела його походження, мети подальшого використання та негативного впливу такої конфіскації на майновий стан особи.
У Рішенні КСУ також зазначив, що припис кодексу, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення судом цього Рішення. У свою чергу, Верховна Рада України з дня ухвалення цього Рішення, але не пізніше шести місяців із цього дня має привести нормативне регулювання, установлене приписом абзацу другого частини першої статті 204-3 кодексу, що визнане неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Як вказано, Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Олена Баконіна,
ЮРЛІГА
Джерело: Юридичний вісник України
