Connect with us

Законодавство

Державно-приватне партнерство як спроба модернізації інфраструктури

13 вересня 2019 р. Верховна Рада України прийняла за основу законопроект №1046 “Про концесію”.

Ініціатори проекту вбачають його основною метою модернізацію інфраструктури та підвищення якості суспільно значимих послуг.

Законопроектом пропонується внести зміни до:

  • Лісового кодексу, щодо прав користування лісами. Ліси на землях державної та комунальної власності, спеціалізовані лісогосподарські підприємства не є об’єктами державно-приватного партнерства.
  • Земельного кодексу, де змінено ст. 16 «Право концесіонера на земельну ділянку» на «Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку», відповідно до якої, для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (за винятком концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг). Передбачено, що передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії,  є однією з підстави припинення права користування земельною ділянкою.
  • Господарського кодексу, якими розширено повноваження суб’єктів господарювання державного сектора економіки, що можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), обов’язкові до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління. Змінено ст. 406 ГКУ «Концесійна діяльність в Україні» на «Концесія», відповідно до якої концесія – форма здійснення державно-приватного партнерства, яка полягає в наданні концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значимих послуг, яка здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України між концесіонером та концесієдавцем. Виключено статті ГКУ щодо засад концесійної діяльності, Концесійного договору, законодавства про концесії та щодо припинення підприємства, майно якого передається в концесію.
  • Повітряного кодексу, якими розширено перелік об’єктів, що можуть  передаватися приватному інвестору відповідно до договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору, договору оренди, істотною умовою яких є заборона зміни цільового призначення об’єктів аеродрому, що забезпечують його основну виробничу діяльність. Зазначено, що справи, які виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, належать до юрисдикції господарських судів.

Норми закону не будуть застосовуватися до проектів:

  • які не передбачають внесення інвестицій інвестором в об’єкт концесії;
  • в яких інвестор отримує повне відшкодування здійснених ним інвестицій за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів;
  • які не передбачають створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значимих послуг, які передбачають пошук, розвідку родовищ корисних копалин та їх видобування.

Законодавство

На рецензування висновків судових експертів – до 30 календарних днів

Набрав чинності наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку проведення рецензування висновків судових експертів» від 3 лютого 2020 р. № 335/5.

Відповідно до Порядку метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків.

Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.

Підставами для рецензування висновків судових експертів, проектів висновків є:

  • план рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України;
  • договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта.

План рецензування складається на рік, формується структурним підрозділом Міністерства юстиції України, на який покладено функції організаційно-управлінського та науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності, та затверджується заступником Міністра, який координує роботу цього структурного підрозділу.

На рецензування подаються якісні копії висновків та додатків до них.

Рецензування проводять співробітники науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (НДУСЕ), які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

Рецензування здійснюється у строк:

  • до 30 календарних днів – щодо висновків, передбачених Планом рецензування;
  • до 14 календарних днів – щодо висновків, які подаються під час підготовки (стажування) фахівців, які мають намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта.

Рецензія складається окремо на кожний висновок та містить розгорнуту характеристику висновку щодо його відповідності вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз.

Рецензії на висновки, передбачені Планом рецензування, надсилаються супровідним листом НДУСЕ до Міністерства юстиції України, а рецензії, складені під час підготовки (стажування) фахівців, – залишаються в НДУСЕ.

Зразок рецензії наведено у Додатку до Порядку.

Читати далі

Законодавство

Статус учасника бойових дій – за показаннями свідків

Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413» від 12 лютого 2020 р. № 76.

Змінами до п. 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, що статус учасника бойових дій також надаватиметься:

особам, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Дія цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичній операції, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі провадили волонтерську діяльність).

Змінами до п. 4 Порядку визначено, що підставою для надання статусу учасника бойових дій вищезазначеним особам є (але не виключно):

  • довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом;
  • витяг з наказу Антитерористичного центру при СБУ.

У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій є свідчення (заява) свідків, які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції за період, за який вони свідчать, підпис на яких повинен бути засвідчений нотаріально, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції.

Читати далі

Законодавство

Регіональні сервісні центри МВС ліквідовано

Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 12 лютого 2020 р. № 79.

Уряд скоротив кількість територіальних органів МВС, ліквідувавши регіональні сервісні центри.

«Реалізація цієї постанови дозволить зменшити адміністративні витрати, спростити процедуру забезпечення підрозділів, які безпосередньо надають послуги, спеціальною та бланковою продукцією», – зазначив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

Повний перелік територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, що ліквідуються, зазначений у Додатку до Постанови.

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.