Законодавство
Криміналізація товарної контрабанди
Загрози від прийняття законопроекту № 5420 у запропонованій до першого читання редакції.
Усі ми вже були свідками досить незвичних кроків у боротьбі з контрабандним переміщенням товарів через митний кордон України — запровадженням Президентом України санкційних списків проти так званих «контрабандистів». Вказані дії, проти громадян і постійних мешканців України, викликали в юридичних колах чимало критики та нарікань.
Однак на сьогодні політична влада перейшла до більш звичного шляху. Так, у Верховній Раді України зареєстровано проект закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо криміналізації контрабанди товарів і підакцизних товарів, також недостовірного декларування товарів (реєстраційний номер № 5420). Із повагою ставлячись до ініціатив Президента в боротьбі з товарною контрабандою та погоджуючись з допустимістю криміналізації контрабанди, необхідно констатувати наступні суттєві недоліки вказаного законопроекту.
Правова невизначеність поняття «контрабанда»
По-перше, законопроект (№ 5420) визначає контрабанду як дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів. Однак така неконкретизація можливих дій, способу й часу їх вчинення, викликає серйозні занепокоєння на предмет їх можливого розширювального тлумачення.
З метою недопущення ситуації правової невизначеності, більш вдалим видається повернутися до сталого в доктрині кримінального права формулювання контрабанди як завершеного переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Зокрема, саме таке визначення товарної контрабанди апробовано в українській правозастосовній практиці — у старій редакції ст. 201 КК України (чинній до 2012 року).
Щодо меж кримінальної відповідальності
По-друге, раніше, в 2019 році, за ініціативи діючої політичної влади, було значно підвищено межі кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків й іншим обов’язкових платежів, до яких відносяться й митні платежі (ст. 212 КК України). Зокрема, на даний час поріг початку кримінальної відповідальності за несплату податків становить близько 3, 4 млн гривень.
Відповідно, м’яко кажучи, дещо несподіваними виглядають такі низькі пороги кримінальної відповідальності за контрабанду, як пропонується в ст. 201-2 і 201-3 КК України (у редакції законопроекту № 5420): 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян від ціни предмета контрабанди, відповідно. Іншими словами, на сьогодні, за контрабандне перевезення товарів на суму понад 140 тис. гривень. пропонується встановити суттєву кримінальну відповідальність.
Вказані пропозиції є, на наш погляд, явно не пропорційними та можуть, крім іншого, просто паралізувати роботу новоствореного Бюро економічної безпеки, до підслідності якого пропонується віднести контрабанду. Розуміємо, що контрабанда може виступати більш серйозним злочином у порівнянні з простим ухиленням від сплати податків і зборів. Адже контрабанда одночасно посягає й на режим державного кордону України, що як ми розуміємо, особливо актуально в умовах триваючої ситуації перманентної війни на сході країни. Та все ж, на наш погляд, настільки суттєве пониження порогів початку кримінальної відповідальності за контрабанду не є виправданим у сучасній Україні. Адже Кримінальний кодекс не може вирішити всіх проблем. Швидше навпаки, широке й репресивне застосування кримінального права може утворити нові проблеми та сприяти становленню чорного сектору економіки.
Варто зауважити, що за період починаючи з 2012 року, року коли товарна контрабанда в Україні була декриміналізована, не видається можливим стверджувати про зменшення з цих підстав надходжень від митних платежів. Відповідно, за відсутності доказів кореляції між кримінально-правовою протидією контрабанді та розміром надходжень до державного бюджету від роботи митниці, на наш погляд, до порогу кримінальної відповідальності за товарну контрабанду необхідно підійти з особливою виваженістю. Зауважимо, не містить такого детального економічного обгрунтування й законопроект № 5420.
Щодо відповідальності за недостовірне декларування
По-третє, на наш погляд, контрабанда як спеціальний, тобто відділений від ухилення щодо сплати податків, склад злочину, має бути направлена на протидію чорному бізнесу, який протиправно обходить митний кордон України. Однак пропонована законопроектом № 5420 кримінальна відповідальність за недостовірне декларування (ст. 201-4 КК України) абсолютно не відповідає такій цілі та лише шкодитиме реальному сектору економіки. Адже митне оформлення товарів — це складний і подекуди спірний процес, в якому часто на цілком законних підставах між митником і суб’єктом зовнішньо-економічної діяльності існує спір про рівень ідентифікаційних цін чи код ВКТЗЕД відповідного товару.
Пропонована криміналізація такого спору не лише є невиправданою, але й почепить всіх імпортерів і експортерів на гачок правоохоронних органів. Крім того, в такому випадку значно збільшиться час митного оформлення всіх товарів, що явно негативно відіб’ється на рівні ділової активності та привабливості ведення бізнесу в Україні і, як наслідок, — призведе до підвищення рівня споживчих цін.
Навіть у випадку податкового декларування, закон не містить як злочину недостовірного декларування самого по собі. Тим більше, така криміналізація є недопустимою для складного процесу митного оформлення товарів. Скажемо більше, у випадку прийняття ст. 201-4 КК України, правоохоронці, на наш погляд, зможуть не лише порушити кримінальну справу по факту чи не кожної експортної/ імпортної операції, але й отримають змогу вилучення імпортованих товарів у всіх суб’єктів господарюванн я України. Адже в даному злочині предметом є ввезений товар, і його арешт та подальше вилучення є можливим і в того суб’єкта господарювання, який добросовісно купив такий товар на території України в ланцюгу імпортного постачання в третіх осіб.
На наш погляд, негативні наслідки прийняття ст. 201-4 КК України такі значні, що дану статтю взагалі необхідно виключити із законопроекту в цілому як абсолютно неприйнятну для правової держави та права держави асоційованої з ЄС.
По-четверте, серйозне занепокоєння викликає й той факт, що всі частини статей 201-2 і 201-3 КК України (у редакції законопроекту) відносяться до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів. Вказаний факт, на наш погляд, не лише видається сам по собі дещо непропорційним, але й відкриває для правоохоронних органів занадто широкі можливості для обмеження конституційних прав громадян шляхом прослуховування каналів їх зв’язку, негласного стеження за ними й інших негласних оперативно-технічних дій. Як майбутній факт, по кожному кримінальному провадженню стосовно контрабанди можуть, а ми переконані — й будуть, застосовуватися негласні слідчо-розшукові дії. Чи сприятиме це діловій активності? Думаємо, навряд чи.
Джерело: Юридичний вісник України
