Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем настає і тоді, коли особа діяла в інтересах іншої без повідомлення такої особи про зміст і характер своїх дій

10 лютого 2025 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 757/11969/18-к частково задовольнила касаційні скарги сторони захисту  у справі про зловживання владою або службовим становищем.

Вироком Вищого антикорупційного суду визнано невинуватими голову Тарифної комісії АТ «Укрзалізниці», його заступника та члена цієї комісії у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 – ч. 2 ст. 364 КК та виправдано.

Вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скасовано вирок місцевого суду та ухвалено новий, яким визнано винуватими та засуджено голову тарифної комісії за ч. 2 ст. 364 КК, інших двох посадовців – за ч. 5 ст. 27 – ч. 2 ст. 364 КК.

Читайте також: Завдана шкода як складова злочину зловживання владою або службовим становищем є недоведеною за неможливості визначити її розмір

Апеляційний суд дійшов висновку, що фігуранти в інтересах третіх осіб з метою незаконного збагачення цих юридичних осіб створили умови, поставили на обговорення питання про застосування пільг, ініціювали прийняття рішення про розрахунок плати за фактично виконані обсяги перевезень вантажів із застосуванням пільгових коефіцієнтів та тарифних ставок за фактичного невиконання зазначеними підприємствами гарантованих обсягів транзитних перевезень та, відповідно, надали цьому рішенню обов’язкового характеру у вигляді підготовки, підписання наказу, забезпечення виконання цього наказу від імені державної установи, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам АТ «Укрзалізниці» у вигляді збитків на суму 69 231 464,07 грн.

Розглянувши касаційні скарги сторони захисту, Об’єднана палата вказала, що головним для складу злочину, передбаченого ст. 364 КК, є усвідомлене вчинення зловживання владою або службовим становищем. Якщо суб’єкт цього злочину вчинює певні діяння всупереч інтересам служби, і внаслідок цього інша фізична або юридична особа безпідставно незаконно отримує нематеріальні або матеріальні блага, то це є достатньою підставою для інкримінування особі складу злочину, передбаченого ст. 364 КК, якщо у вчиненому наявні всі інші ознаки цього складу.

Читайте також: Чиновницьке свавілля – загроза національній та міжнародній безпеці: концептуальні засади запобігання і протидії

Колегія суддів констатувала, що вчинення зловживання службовою особою, яке призвело до отримання неправомірної вигоди третіми особами, передбачає:

1) обов’язкове встановлення факту усвідомленого використання влади або службового становища всупереч інтересам служби службовою особою;

2) усвідомлення факту отримання внаслідок такого зловживання неправомірної вигоди самим суб’єктом або третьою особою (третіми особами);

3) можливість кримінально-правової кваліфікації вчиненого за ст. 364 КК й у разі відсутності попередніх домовленостей між тим, хто вчинює зловживання із вигодонабувачем.

Фактично одержання неправомірної вигоди може бути очікуваним для третьої особи, яка знає, що суб’єкт, який зловживає владою або службовим становищем, діє з метою одержання нею неправомірної вигоди, а може бути й неочікуваним для такої третьої особи, наприклад, «неправомірна вигода – подарунок».

Об’єкт відповідного кримінально караного діяння страждає незалежно від зв’язків між службовою особою, яка є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК, та вигодонабувачем. Фактично саме форма вини, тобто вчинення зловживання із прямим умислом, та усвідомлення саме суб’єктом факту одержання ним самим або третьою особою неправомірної вигоди є визначальними для встановлення базових ознак складу аналізованого злочину.

Усвідомлення вчинюваних діянь суб’єктом, як і усвідомлення факту потенційного отримання неправомірної вигоди внаслідок його дій, зазвичай притаманне для так званих вигодонабувачів неправомірної вигоди, однак все ж не є обов’язковим.

Читайте також: Нарахування та отримання службовою особою надбавок за підвищену інтенсивність праці без погодження органом вищого рівня є кримінальним правопорушенням

Службова особа повинна розуміти, що невчинення нею певних дій або ж навпаки їх вчинення призведе до отримання неправомірної вигоди нею самою або третьою особою.

Стаття 19 Конвенції ООН проти корупції констатує, що на відміну від одержання неправомірної вигоди або зловживання впливом, які вимагають доведення взаємодії між двома або більше особами, зловживання владою або службовим становищем зосереджується виключно на діях та намірах службової особи, яка ймовірно вчинила правопорушення. Таким чином, ст. 19 Конвенції вимагає лише доведення того, що службова особа вчинила злочинні дії без необхідності встановлювати поведінку інших осіб, які могли, наприклад, пропонувати гроші в обмін на послуги.

Виходячи із викладеного, Об’єднана палата констатувала, що факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв’язків службової особи з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду, не має кримінально – правового значення для кваліфікації дій службової особи за відповідною частиною ст. 364 КК.

Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем за ст. 364 КК настає і у тому разі, якщо службова особа діяла в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи відомостей про зміст і характер своїх дій.

Отже, Об’єднана палата вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скасувала і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути