Законодавство
Неконституційним визнано 10-річний строк на подання заяви про перегляд судових рішень за рішенням ЄСПЛ
Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 1-р(ІІ)/2024, яким визнав приписи п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України неконституційними.
У цій справі предметом конституційного контролю були оспорювані положення Кодексу в тім, що вони унеможливлюють подання на підставі рішення Європейського суду із прав людини заяви про перегляд судового рішення, ухваленого національним судом, після десяти років з дня набрання останнім законної сили (п. 2 ч. 2) та поновлення судом зазначеного десятирічного строку на подання заяви про перегляд судового рішення, ухваленого національним судом (ч. 3).
Суд вказав, що Європейський суд із прав людини рекомендує поновлення провадження в національних судах як належний відновлювальний захід, якщо попередній розгляд справи не відповідав вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції. Подаючи заяву про перегляд судового рішення у зв’язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається насамперед усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.
Читайте також: Понад 350 заходів на виконання рекомендацій для вступу в ЄС
Конституційні приписи зобов’язують Україну запровадити ефективне та дієве унормування у Кодексі відносин щодо перегляду судових рішень у зв’язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції.
Кодекс має містити приписи, що забезпечуватимуть можливість реального та практичного захисту прав та свобод у спосіб перегляду рішень, ухвалених національними судами, у зв’язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції. Ці приписи не мають позбавляти особу права на реалізацію протягом розумного строку права на виконання рішення Європейського суду із прав людини, у якому встановлено порушення конвенційних прав цієї особи у спосіб перегляду рішень, ухвалених національними судами. З огляду на викладене, визначений у Кодексі десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень ставить особу у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви Європейським судом із прав людини.
Суд дійшов висновку, що оспорювані положення Кодексу унеможливлюють:
1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв’язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років з дня набрання законної сили рішенням національного суду;
2) поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення національного суду.
Отже, ці норми втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення цього Рішення.
