Законодавство
Нові ініціативи влади у сфері правосуддя
Антон Діденко,
адвокат, експерт із законодавства
у сфері здійснення судочинства
Чому останні ініціативи Банкової у сфері правосуддя викликають занепокоєння?
Очевидно та очікувано, що події у Верховному Суді, а саме так званий «кейс Князєва», мали спричинити певний рух у політичній сфері. Не виключено, що одним із мотивів активності є необхідність продемонструвати євроатлантичним партнерам України готовність до рішучих кроків із боротьби з корупцією у сфері правосуддя.
Як відомо, 23.06.2023 р. було опубліковано звернення Президента України (за посиланням) за результатами засідання РНБО, де розглядалося й питання стану справ у судовій системі.
Читайте також: Суддів пропонують перевіряти на поліграфі
А не так давно на сайті глави держави було опубліковано текст Указу від 23.06.2023 р., яким визначено перелік ініціатив у сфері правосуддя згідно із згаданим рішенням РНБО. Окремий блок було присвячено саме подальшим крокам влади у сфері правосуддя, основних із яких я нарахував чотири. Cлід відзначити, що актуальність та ефективність таких кроків є вельми спірною.
І. Посилення кримінальної відповідальності у сфері правосуддя, зокрема запровадження мінімального покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти років.
Це перша, та, на мою думку, – певною мірою популістична теза, розрахована на відволікання уваги від відсутності достатньої та системної роботи щодо подолання корупції в усіх сферах публічної політики. Популізм цієї тези підкреслюється давнім афоризмом: «Суворість законів компенсується необов’язковістю їх виконання».
Популістичний характер потреби українського суспільства регулярно спостерігати різного роду «посилення кримінальної відповідальності» було підкреслено навіть у Державній антикорупційній програмі: «серед населення спостерігається стійкий запит на справедливість, трансформований (гіпертрофований) в Україні у запит на масове застосування кримінальної відповідальності та покарання саме до високопосадовців. Відсутність значної кількості обвинувальних вироків, що передбачають позбавлення волі (або їх недостатній публічний розголос) формує серед громадян враження щодо неспроможності антикорупційної реформи досягнути мети». А от забезпечення невідворотності юридичної відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення визначено одним із головних принципів Програми.
ІІ. Запровадження перевірок доброчесності суддів із застосуванням поліграфа.
Таку ініціативу, на жаль, теж не можна не оминути критикою, з огляду на таке. По-перше, чинне законодавство вже передбачає регулярні перевірки доброчесності суддів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. Водночас такі перевірки було заблоковано на чотири роки, через розпуск ВККСУ у 2019 році. Й лише зараз, у 2023-му, сформовано новий склад комісії, який і повинен відновити кваліфікаційні оцінювання суддів.
Що ж до поліграфа, то це чи не найбільш спірний елемент сказаного Президентом. Проблема полягає не лише в тому, що ефективність поліграфа поки ще не є повною мірою науково вивченою. Не меншою проблемою є і те, що застосування поліграфа в Україні не має законодавчої бази, що, безумовно, створить проблеми при офіційному застосуванні результатів таких перевірок.
ІІІ. Розширення повноважень суду присяжних.
Не маючи в цілому жодного заперечення щодо суду присяжних як такого, хочу акцентувати увагу, що в Україні відсутній суд присяжних в тому його розумінні, в якому він існує, наприклад, у США. Неефективність суду присяжних у його чинному вигляді підкреслює той факт, що в певних регіонах України просто не змогли сформувати списки присяжних для участі в судочинстві. Розширення повноважень суду присяжних потребує настільки комплексних змін до законодавств та структури судової системи, що їх можливий обсяг під час воєнного стану породжує обґрунтовані сумніви в реальності впровадження таких змін.
IV. Створення окремого механізму захисту прав бізнесу та інвесторів.
Можна лише здогадуватися, що саме малося на увазі під створенням такого окремого механізму. Цілком обґрунтованим є припущення, що йшлося про утворення окремого суду для захисту інвесторів за прикладом ВАКС, або ж так і не утвореного Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Це теж певною мірою спірна ініціатива.
З одного боку – можна повністю вітати необхідність захисту прав інвесторів. Важливість цього питання складно переоцінити.
Читайте також: До 15 років позбавлення волі з конфіскацією за корупційні злочини у сфері правосуддя
А з іншого боку, незрозуміло, яким способом буде досягнутий посилений захист прав інвесторів у судовому процесі? Адже таке посилення захисту інвесторів не повинно шкодити захисту прав вітчизняних інвесторів та бізнесменів.
Простіше кажучи, ніхто не повинен бути «більш рівним серед рівних» в очах суду. Тобто сам по собі факт іноземного походження інвестицій не повинен утворювати жодних проявів нерівності чи упередженого характеру розгляду справи в такому новому суді.
Авторський відступ
Нагадаю, 1 липня з’явилася інформація про введення в дію Указом Президента рішення РНБО щодо заходів із реформування правосуддя. А згідно тексту згаданого вище Указу Президента від 23.06.2023, рекомендовано Верховній Раді України інтегрувати в чинне законодавство України більшість із озвучених вище тез. Слід відзначити, що занепокоєння викликає не лише стійкий присмак популізму в більшості ініціатив, а занепокоєння викликає вже усталена практика використання РНБО для реалізації тих повноважень, які на неї не покладені чинним законодавством.
Згідно Закону України «Про РНБО», до функцій Ради Національної безпеки і оборони належить координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України. Водночас судова система, вочевидь, не є ані органом виконавчої влади, а так само і не належить до сфери національної безпеки та оборони.
Не менший подив викликає і практика рекомендацій з боку Ради Національної безпеки і оборони та Президента до ВРУ щодо прийняття тих або інших законів. Верховна Рада, за Конституцією України, є цілком незалежним від РНБО та Президента України органом, який колегіально реалізує законодавчі функції. Останнє, в свою чергу, не позбавляє Президента права користуватися законодавчою ініціативою.
Замість висновку…
Підсумовуючи наведене, слід сподіватися, що з одного боку – дієві реформи системи правосуддя все ж будуть здійснюватися. З іншого, будемо сподіватися, що такі реформи матимуть максимально виважений характер, і дійсно сприятимуть досягненню необхідних цілей.
Нагадаю й те, що всі кроки з реформування системи судоустрою мають відбуватися виключно у визначений Конституцією України спосіб.
Джерело: Юридичний вісник України
