Новинки в кримінальному законодавстві — 2020

Віталій КУЛАКОВ, керуючий партнер, адвокат

Христина Римець, юрист, група компаній «ADVICE»

Турборежим роботи чинного парламенту відчутно відображається на повсякденному житті наших людей. Позитивним чи негативним стане такий формат роботи Верховної Ради — покаже час, а поки — проаналізуємо те, що маємо.

У даній статті ми розкажемо нашим читачам, що ж новенького чекає нас у кримінальному процесуальному законодавстві, починаючи з 2020 року, зокрема для сторони обвинувачення і сторони захисту? Про що завжди потрібно пам’ятати?

Право слідчого призначати експертизу самостійно

Нагадаємо, наприкінці 2019 року був прийнятий закон, норми якого вже працюють і який по-новому регулює окремі аспекти кримінального процесуального законодавства (Закон України № 187—ІХ). Так, слідчому і прокурору повернули право призначати експертизу самостійно, тобто не через слідчого суддю. Це повинно реально розвантажити суди й прискорити строки проведення досудового слідства. При цьому, скасована монополія державних експертів, тобто експертами можуть бути не тільки співробітники державних експертних установ, а й приватні фахівці. Дана новела дасть можливість стороні захисту більш активно застосовувати цей напрямок для встановлення об’єктивної істини. Важливо, щоб експерти сумлінно виконували свою функцію й довели, що державна експертиза не завжди «правильна».

Досить часто затримані особи не мають при собі документів і не повідомляють своїх даних, що ускладнювало життя слідчим органам. Відтепер така поведінка затриманого не буде проблемою для представника правоохоронного органу, оскільки в протоколі затримання можна буде описати зовнішність людини й доповнити протокол фотознімком.

Новинкою стало те, що Генеральний прокурор України фактично самостійно може приймати рішення про притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності. З одного боку, це спрощує процедуру притягнення до відповідальності чиновника, але з іншого — відкриває можливість для спекуляцій і зловживань. Адже ніхто не буде спростовувати, що Генпрокурор завжди є людиною влади. І якщо нинішній прокурор, сподіваємося, не буде «грати» в чужі ігри, то наступний же може? І куди ми тоді повинні привести країну? Важливо це розуміти, й ставити якісь законодавчі «обмежувачі» для протидії спекуляціям і зловживанням.

Дуже багато суперечок на стадії досудового слідства виникає при поверненні тимчасово вилученого майна, особливо того, на яке не накладено арешт, або арешт знято. У таких випадках, як свідчить практика, слідчий не дуже поспішає повертати майно, що абсолютно не влаштовує його власника. Відтепер слідчий повинен буде негайно виконувати рішення слідчого судді з приводу повернення майна власни
ку (при відмові в арешті майна або зняття арешту), а потім повідомляти про це слідчого суддю. І тут важлива роль саме слідчого судді в тому, щоб оперативно реагувати на можливу бездіяльність з боку слідчого або прокурора щодо повернення майна. Безумовно, подібне нововведення заслуговує на похвалу.

Змін достатньо, але в умовах різнобічності інтересів контролюючих органів, важливо не допустити зловживань, а у випадку їх виявлення — нещадно карати посадових осіб. Якщо чиновнику надають більше прав — повинно бути й більше відповідальності.

Запровадження інституту кримінального проступку

Ще одним важливим історичним моментом є те, що, починаючи з цього року, кримінальні правопорушення будуть кваліфікуватися як злочини (було до цього), і як кримінальні проступки (новий інститут). Закон, який регулює процедуру розслідування кримінальних проступків, прийнятий ще в квітні 2019 р., і в цій же редакції вступив у дію (ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»).

Кримінальним проступком відтепер вважається діяння (бездіяльність), за яке передбачено основне покарання у виді штрафу не більше 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Особи, які вперше скоїли кримінальний проступок, покаялися, визнали й усвідомили провину своїх дій, відшкодували збиток, можуть «заслуговувати» на звільнення від кримінальної відповідальності. Однак це не стосується осіб, які вчинили корупційні злочини.

Вводиться кримінальна відповідальність за керування авто в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, що також є новинкою нашого законодавства. Тепер любителі покататися під «мухою» можуть отримати судимість.

Ноу-хау від парламентарів — винагорода за викриття корупціонера

З 1 січня набрав чинності закон, який по ідеї повинен надихнути людей не давати хабарі, а навпаки — викривати корупціонерів. Основний його сенс у тому, що людина, яка повідомила про хабарі (хабарництво), може претендувати на відсоток від суми хабаря. Багато хто критикував цей закон, деякі — схвалювали, але реальну оцінку користі чи шкоди покаже час. І тут дуже важливо, щоб органи, які реалізовуватимуть цей закон, були мудрими, незаангажованими і в жодному разі не підставляли простих громадян, які реально хочуть допомогти викрити корупціонера. Оскільки, якщо в решти людей занапастити віру, світла в кінці тунелю в боротьбі з корупцією ми ще довго не побачимо.

Фактично, викривач — це будьяка людина, співробітник або не співробітник організації, який повідомляє про можливі факти корупції. Повідомляти про факти корупції можна в телефонному режимі, письмово або усно. Таке повідомлення повинно бути конкретизовано, щоб уповноважений орган (НАЗК, НАБУ тощо) міг перевірити повідомлення протягом 10 днів, саме такий термін визначено законодавчо. Важливо пам’ятати, що протягом 3-х днів із дня закінчення попередньої перевірки викривач повинен отримати повідомлення про результати такої перевірки. Яким чином це буде можливо і як швидко викривач отримає фідбек — покаже час, але складнощів, напевно, не уникнути.

Якщо далі аналізувати закон, стає цікавіше. Хто ж буде мати право на отримання винагороди? Таке право може бути лише в тих, хто допоможе викрити корупціонерів, де сума хабаря або завданих збитків у 5 000 разів є більшою за прожитковий мінімум. Якщо брати до уваги реальний розмір прожиткового мінімуму на початок 2020 року — це 2 027 грн. Отже, щоб отримати винагороду, розмір хабаря (збитку) повинен бути понад 10 мільйонів 135 тисяч грн. І ось тут уже викривач може розраховувати на винагороду до 10%, тобто більше 1 млн гривень. Законодавець встановив й обмеження, а саме — винагорода не може бути більшою від 3 тисяч мінімальних заробітних плат (4 723х3 000 = 14 169 000 грн на 1.01.2020 р.).

Як бути з тими побутовими хабарями, які складають менше зазначеної суми — не зрозуміло. Відчуття, що влада ловить тільки «велику рибу». Але ж народ цікавить саме ліквідація корупції на нижньому, побутовому рівні (органи місцевого самоврядування, виконавча влада на місцях, податкова, поліція, прокуратура, суди тощо). Подивимося, можливо це пілотний проект, який дасть свої результати.

Зверніть увагу, що розмір винагороди виплачується з державного бюджету і його розмір визначає суд, виходячи з особистості людини, важливості інформації і фактів. Захисником таких викривачів держава призначила НАЗК, саме це агентство повинне працювати з такою категорією людей, надавати їм захист, забезпечувати безпеку, консультувати тощо.

Важливо. Розкривати інформацію про викривачів заборонено, крім випадків, передбачених законом. Якщо сама інформація про корупцію недостовірна, то її повинні спростувати ті, хто її поширив. І все? Так, максимум, що може вимагати людина, якій завдано моральної або матеріальної шкоди такою недостовірною інформацією — вимагати відшкодування. Однак, якщо таке повідомлення про корупцію було зроблено не публічними каналами, то ця норма не буде працювати. Це говорить про те, що будь-яка людина фактично безкарно може не публічно звинувачувати іншого в корупції, а уповноважені органи за наш рахунок будуть створювати видимість роботи, розуміючи, що це ігри протилежних сторін.

Усе будується на довірі і свідомості. Це, звичайно, добре, але в нашій країні — небезпечно. Краще б ми помилялися, але поки картина виходить така.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути