Законодавство
Про відмову засудженого від прийняття їжі має бути невідкладно поінформовано Уповноваженого ВР України з прав людини
Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування» від 19 липня 2022 р. № 2428-IX.
Зокрема новою редакцією ч. 3 ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу України унормовано, що до засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі, може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали суду, прийнятої за висновком лікаря про те, що такому засудженому загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза його життю, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень. Застосування примусового годування без ухвали суду забороняється.
Примусове годування має на меті гуманне ставлення до особи засудженого, його прав, честі і гідності та не допускає будь-якого приниження чи тортур стосовно такого засудженого.
Начальник установи виконання покарань при встановленні факту відмови засудженого від прийняття їжі повинен скласти акт про відмову від прийняття їжі, у якому зазначити причини такої відмови, та протягом однієї доби:
1) письмово поінформувати прокурора, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
2) повідомити членів сім’ї (за наявності) засудженого, крім випадків, якщо це спеціально заборонено засудженим, про що такий засуджений у письмовій формі повідомляє начальника установи виконання покарань;
3) у разі відмови неповнолітнього від прийняття їжі – додатково повідомити законного представника та відповідні служби у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього і в разі обґрунтованості зазначених причин негайно вжити заходів щодо задоволення законних вимог такої особи.
Читайте також: Практика примусового годування в контексті реалізації статті 3 Конституції України
Засуджений, який відмовився від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту має перебувати під постійним наглядом лікаря.
Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування. Кожен випадок застосування примусового годування засудженого здійснюється у присутності лікаря.
Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я засудженого, визначає вид примусового годування.
Видами примусового годування є:
1) годування через назогастральний зонд за допомогою лійки;
2) годування через назогастральний зонд краплинно;
3) годування через назогастральний зонд за допомогою шприца Жане;
4) годування з ложки;
5) годування за допомогою напувальниці;
6) годування через гастростому.
Питання про застосування примусового годування засудженого вирішується судом у порядку, передбаченому законом.
Начальник установи виконання покарань невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо прийняття судом рішення про примусове годування засудженого.
Примусове годування є крайнім заходом для збереження життя засудженого і не може бути застосовано у випадках, якщо відмова від прийняття їжі більше не становить загрози його життю або засуджений заявив про своє бажання добровільно вживати їжу.
Порядок примусового годування, а також умови тримання засуджених, які відмовляються від прийняття їжі, встановлюються Кабінетом Міністрів України”;
Окрім того, ст. 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення» доповнено ч. 6 – 16.
Нагадаємо, примусове годування підозрюваного, обвинуваченого – тільки за рішенням суду
