Провалена антикорупційна реформа КСУ міг би врятувати її, але вирішив інакше…

Марина БАГРОВА, член правління Інституту національної політики

У ряді європейських країн положення національних Кримінальних кодексів про незаконне збагачення значно суворіші за скасовану КСУ норму.

Визнана неконституційною Конституційним Судом України стаття 368-2 Кримінального кодексу України була прийнята на основі рекомендацій міжнародних партнерів, Конвенції ООН про боротьбу з корупцією, умов виділення чергового кредиту МВФ і угоди з Радою Європейського Союзу про надання безвізового режиму з Євросоюзом для громадян України. За задумом авторів, дана норма повинна була стати бар’єром на шляху політичної корупції. Її призначення полягало в тому, щоб під загрозою кримінального покарання депутати і чиновники всіх рівнів відмовлялися від підкупу в тих чи інших формах (наприклад, у формі дарування акцій, квартир, грошових коштів та іншого майна) з боку олігархів та інших осіб, які бажають незаконним шляхом вплинути на прийняття політичних або адміністративних рішень на свою користь.

Хотілося б відзначити, що в ряді європейських країн положення кримінального кодексу про незаконне збагачення значно суворіше за скасовану КСУ норму й поширюються не лише на фізичних, а й на юридичних осіб.

Згідно з текстом рішення Конституційного Суду, стаття 368-2 Кримінального кодексу скасована КСУ лише за формальними підставами. «З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 368 Кодексу не відповідає вимогам чіткості, точності та однозначності, а тому суперечить юридичній визначеності як складовій принципу верховенства права, закріпленого в статті 8 Конституції України», — наголошується в рішенні КСУ від 26 лютого 2019 року.

При цьому заслуговує на увагу «Особлива думка» судді Конституційного Суду Сергія Головатого. У її пункті 8 суддя зазначає: «Принцип верховенства права передбачає, що в тих випадках, що існує законодавча невизначеність або суперечність, головний обов’язок судової влади полягає в тому, щоб усунути неясність або розв’язати суперечність шляхом тлумачення і застосування судами кримінального законодавства в такий спосіб, щоб воно було узгодженим і завбачливим».

У ході розгляду конституційних проваджень про відповідність Конституції законів України, судді Конституційного Суду повинні прий мати такі рішення, які забезпечують баланс приватних і публічних (державних) інтересів. У даному випадку склад КСУ, керуючись статтею 7 Закону «Про Конституційний Суд України», заради дотримання Конституції й забезпечення балансу приватних і публічних інтересів мав право і можливість прийняти інше рішення. Наприклад, визнати статтю 368-2 КК такою, що відповідає Конституції, й одночасно в цьому ж рішенні шляхом тлумачення даної норми вимагати усунути виявлені в законі недоліки. Надати своїм тлумаченням чіткість, точність і однозначність оспорюваної депутатами правової норми.

Можливо, після прийняття такого рішення щодо деяких депутатів і чиновників, притягнутих за статтею 368-2 за незаконне збагачення, кримінальні справи теж були б припинені. Також ймовірно, що саме колишня інтерпретація статті 368-2 надавала детективам НАБУ можливість порушити кримінальні справи за фактами незаконного збагачення стосовно більшого кола депутатів і чиновників. Однак зараз, після повного скасування цієї норми, детективам НАБУ доведеться припиняти кримінальні справи стосовно взагалі всіх осіб, підозрюваних і обвинувачених за статтею про незаконне збагачення, про що й заявив директор бюро.

Варто відзначити, що відразу після скасування даної норми Президент України зробив заяву про те, що він як суб’єкт законодавчої ініціативи внесе невідкладний законопроект про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення з урахуванням рішення Конституційного Суду, і глава держави вже зробив це, як і інші суб’єкти законодавчої ініціативи.

Конституційний Суд України звільнив підозрюваних і звинувачених у незаконному збагаченні осіб від кримінальної відповідальності. Очевидно, що навіть якщо норма про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення буде повернута у Кримінальний кодекс у президентському чи іншому варіанті, вона не буде мати зворотної сили.

Виходить, що замість того, щоб забезпечити баланс приватних і публічних інтересів шляхом тлумачення оспорюваної депутатами норми про незаконне збагачення (залишити норму в силі, надавши їй своє тлумачення й зажадавши у законодавців зняти виявлені суперечності), судді Конституційного Суду повністю звільнили підозрюваних і звинувачених у незаконному збагаченні осіб від кримінальної відповідальності.

Іншими словами, своїм рішенням Конституційний Суд України обнулив усі результати й без того малоефективної боротьби з політичною та адміністративною корупцією в частині протидії незаконному збагаченню. У підсумку вся антикорупційна реформа й створена в державі антикорупційна інфраструктура зведені до рівня порожньої піар-кампанії. Єдине її благо — завдяки роботі детективів НАБУ і реакції на неї 59 депутатів, які звернулися до Конституційного Суду з лобіюванням інтересів корупціонерів, українське суспільство дізналося більше про корупціонерів і тих, хто є лобістами політичної та адміністративної корупції в нашій країні.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути