Законодавство
Притягнення особи до відповідальності обов’язково має ґрунтуватися на принципі індивідуалізації
Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційним припис абз. 2 ч. 1 ст. 204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме «з конфіскацією таких товарів» (щодо безальтернативності конфіскації таких товарів).
Оспорюваним приписом установлено, що «порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції тягне за собою накладення штрафу на осіб, які переміщують такі товари, від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів».
Держава (орган державної влади), уживаючи відповідних заходів контролю за порядком переміщення товарів до або з непідконтрольних територій України, на думку Конституційного Суду України, має легітимну мету, адже контроль за рухом товарів не лише впливає на стан обороноздатності держави, можливість стримування збройної агресії, а й сприяє зменшенню кількості інших злочинів/правопорушень.
Водночас у Рішенні Суд зазначив, що для досягнення легітимної мети в разі застосування обмежень щодо реалізації конституційних прав і свобод законодавче унормування порядку притягнення особи до юридичної відповідальності обов’язково має ґрунтуватися на конституційному принципі індивідуалізації юридичної відповідальності.
Читайте також: 3 400 грн штрафу за порушення комендантської години
Конституційний Суд України зауважив, що зі змісту ч. 1 ст. 204-3 Кодексу випливає, що законодавець не визначив справедливої міри адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, внаслідок чого суди, зважаючи на імперативний характер оспорюваного припису вказаної статті Кодексу, не можуть забезпечити індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи з огляду на неможливість змінити вид адміністративного стягнення з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Конституційний Суд України вважає, що застосування припису ч. 1 ст. 204-3 Кодексу унеможливлює розв’язання судом питання доцільності застосування до винної особи стягнення у вигляді конфіскації товарів та не забезпечує досягнення справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, а отже, цей припис Кодексу допускає невиправдане позбавлення такого права, оскільки встановлює, що обов’язковій конфіскації підлягає будь-який товар у будь-якому випадку в повному обсязі незалежно від правомірності джерела його походження, мети подальшого використання та негативного впливу такої конфіскації на майновий стан особи.
Припис Кодексу, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Судом цього Рішення. Верховна Рада України з дня ухвалення цього Рішення, але не пізніше шести місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, має привести нормативне регулювання, установлене приписом абз. 2 ч. 1 ст. 204-3 Кодексу, що визнане неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
