Законодавство
Розстріл без суду і слідства: що означає закон про бойовий імунітет?
Тетяна ХУТОР,
керівниця аналітичного центру
«Інститут законодавчих ідей»
Українські правоохоронні органи, не те що цивільні, рідко застосовували зброю проти правопорушників. Адже відповідальність за її застосування для всіх була достатньо суворою. Та з початком повномасштабного вторгнення росії, багато чоловіків та жінок вступили до лав ЗСУ, Національної гвардії, ТРО та отримали зброю.
Читайте також: Відсіч та стримування збройної агресії виключає кримінальну протиправність діяння
П’ятнадцятого березня Верховна Рада ухвалила закон, який унормовує та спрощує відповідь на питання «то тепер можна розстрілювати без суду та слідства?», яке мені днями поставили в одній з бригад Київського ТРО. Відповідь – так. Але з дотриманням певних умов.
Перша частина закону дійсно звільняє українців (і не тільки) від кримінальної відповідальності за виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Що охоплює цей обов’язок і за яких умов кримінальна відповідальність не настає навіть у випадку вбивства?
По-перше, ваша дія повинна бути спрямована на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни. Це значить, що безкарно бити колегу, який вам давно за щось не подобається, і далі не можна.
По-друге, кожен має право завдати шкоди життю, здоров’ю агресора чи правоохоронюваним інтересам, незалежно від того, чи можна було втекти від зіткнення і чи була можливість звернутися до ЗСУ. Це значить, що на відміну від звичайних обставин – зараз ніхто не стане оцінювати, чи могли б ви в той момент нанести менше шкоди просто уникнувши небезпеки. Презюмується, що ворог несе смерть і якщо вам вдалося його знешкодити – ви молодець.
По-третє, ви не підлягаєте кримінальній відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна. Тому відповідальність не наступить, наприклад, у випадку, коли для ліквідації агресора довелося застосувати гранату, від вибуху якої було знищено приватний автомобіль.
Але і в кураж входити не варто, адже усьому є межі. Таке послаблення не поширюється на «діяння, яке явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі і стримування, не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу». Тобто шкода, заподіяна ворогу, повинна бути співвідносна зі шкодою, яка була заподіяна іншим людям та об’єктам. Таким чином, не звільнятиметься від відповідальності особа, яка, наприклад, з метою ліквідації агресора кинула вибуховий пристрій у натовп цивільних або працівник атомної електростанції, який спричинив її аварію з метою ліквідації осіб, які захопили станцію.
Друга частина закону стосується відповідальності військових, а не цивільних. В українському законодавстві з’явився принцип «бойового імунітету» («combat immunity» добре відомий іноземному праву), що по суті означає імунітет від судового переслідування за вбивства та знищення майна, вчинені в рамках збройного конфлікту, якщо такі дії не є військовими злочинами. Йдеться про звільнення від будь-якої відповідальності – кримінальної, адміністративної, цивільної за «помилки» військових та керівництва.
Серед таких помилок – втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили, настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком. Не поширюється такий імунітет у двох випадках: по-перше, випадки катування та порушення правил ведення війни; по-друге, якщо це було здійснено без «розумної обачності». Як її оцінити, законодавство не дає відповіді. В результаті, варто пам’ятати, що це будуть оцінювати в кожному випадку окремо.
Третя частина звільняє від відповідальності чиновників. Вони не несуть жодної відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність, негативні наслідки яких неможливо було передбачити або які охоплюються виправданим ризиком, за умови, що такі діяння були необхідні для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту. Як оцінювати виправданий чи не виправданий був ризик – поки не ясно. Очевидно, що це також будуть вирішувати в кожному випадку окремо.
Виходить, що ми фактично маємо закон, який звільняє від будь-якої відповідальності за діяння, вчинені під час війни. Але слід розуміти, що він не є загальною індульгенцією на вбивства та корупцію. Адже діє лише у випадку, якщо такі діяння були спрямовані на відсіч збройній агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту.
Джерело: Юридичний вісник України
