Законодавство
Спрямування частини прибутку до держбюджету без волевиявлення учасників АТ, обмежує їхні корпоративні права
Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 8-р(I)/2020 у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства щодо відповідності Конституції України абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21 вересня 2006 р. № 185–V зі змінами.
Суб’єкт господарювання просив Конституційного Суду зі визнати неконституційним абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону, стверджуючи, що оспорювані положення порушують гарантоване Конституцією України право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також порушують право приватної власності.
Згідно з оскаржуваними положеннями Закону «господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним; на суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України».
Конституційний Суд визнав оспорювані положення Закону такими, що не відповідають Конституції України, зазначивши, що передбачені ч. 4 ст. 13, ст. 41 Основного Закону гарантії захисту права власності поширюються на корпоративні права учасника господарської організації. Тому втручання в такі права має бути обумовлене суспільною необхідністю, здійснюватися відповідно до закону з дотриманням принципу верховенства права та єдиних конституційних принципів, забезпечуючи розумне співвідношення інтересів кожного з учасників правовідносин.
Передбачений абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону механізм «який полягає в обов’язковому спрямуванні частини чистого прибутку до державного бюджету без волевиявлення учасників господарської організації, обмежує їх корпоративні права, зокрема таку складову, як правомочність на участь в управлінні господарською організацією», – наголошується у Рішенні.
Конституційний Суд визнав, що вказане нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційним.
Таке нормативне регулювання, на переконання Конституційного Суду, не узгоджується з умовами, які уможливлюють втручання держави у право власності, зокрема із дотриманням засад справедливості, пропорційності.
Ознайомитись з повним текстом Рішення № 8-р(I)/2020 можна за посиланням.
