Законодавство
Судова реформа від Зеленського: чи поверне вона довіру українців до судової влади?
Ухвалення ВРУ Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» поклало початок нового етапу судової реформи. Ухвалений закон передбачає внесення низки суттєвих змін до законів «Про судоустрій і статус суддів», «Про очищення влади» та «Про Вищу раду правосуддя». Так, встановлено новий порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя. Остання буде формувати комісію з питань доброчесності та етики, яка має забезпечити дотримання членами ВРП та ВККС високих критеріїв доброчесності і професійної етики. Серед іншого, вносяться суттєві зміни щодо суддівської винагороди. Відтепер всі судді будуть винагороджуватися за єдиними правилами, незалежно від умов проходження ними кваліфікаційного оцінювання, оскільки всі вони мають єдиний правовий статус і є рівними перед законом.
Про конкретні зміни щодо скорочення складу Верховного Суду до ста суддів (було 200) та зменшення посадових окладів суддям не варто і згадувати. Вони, ці цифри, вказують на те, що хтось комусь, ніби помстився. У даному випадку, ймовірно, депутати представникам суддівському корпусу. Окрім того, закон розширює категорії посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади. Так, люстрація поширюватиметься на керівників ВККСУ і Державної судової адміністрації, які обіймали свої посади не менше ніж рік у період від 21 листопада 2013 року до 19 травня 2019 років.
А тепер — про найцікавіше. Ще 1 жовтня Генеральний секретар Ради Європи Марія ПейчиновичБурич у листі до міністра закордонних справ України Вадима Пристайка висловила занепокоєння щодо законодавчих пропозицій з проведення судової реформи в Україні, «які можуть обмежити незалежність судочинства». Генсек РЄ вказала на те, що запроваджуються такі широкомасштабні зміни, які «можуть призвести до значних наслідків для незалежності судової системи, в особливості щодо статусу, кваліфікаційних вимог до суддів та пов’язаних з цим процедур». Схожу позицію озвучили і в Євросоюзі. Про це у Twitter написав глава представництва ЄС в Україні посол Матті Маасікас.
Чому ініціатива Президента Зеленського щодо реформи судочинства в Україні викликала таке занепокоєння в Євросоюзі? У чому суть справи? Адже щось подібне вже відбулося в Польщі, проти якої позивається ЄС.
Апробація в українських умовах нової моделі добору суддів відбулася під час попередніх років, а саме під час формування нового Верховного Суду і конкурсу до місцевих судів. За окремою, більш прозорою процедурою (за участі міжнародних експертів) було проведено конкурс до Вищого антикорупційного суду. Позитивом стало залучення до конкурсів на посади в суди вищого рівня, окрім суддів, також науковців та адвокатів. Склад нового Верховного Суду гендерно є збалансованим. Так, фактична незалежність органів добору (Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради правосуддя) була під сумнівом і раніше, незважаючи на формально прозорий порядок відбору членів до цих органів. Українські експерти критикували діяльність цих органів через маніпулятивність та непрозорість визначення результатів конкурсів, надмірну дискреційність та незрозумілу мотивацію більшості рішень, просування до судових органів осіб, які не відповідають вимогам доброчесності.
У суспільстві з низьким рівнем довіри до державних та суспільних інституцій питання добору суддів є актуальним. Проте низький рівень довіри до судів в Україні можна пояснити недовірою до влади загалом, адже персони, які здійснюють судочинство, є обличчям держави і правосуддя. Саме вони мають найбільший вплив на формування авторитету судової влади, а відповідно, й довіри до неї. В Україні був і залишається високим суспільний запит на очищення та оновлення суддівського корпусу. Тому для подолання кругової поруки і протекціонізму доцільно змінити систему добору на суддівські посади в такий спосіб, щоб ця система спиралася на представників громадського сектору та професійної спільноти.
Важливо запровадити перевірку кандидатів до місцевих судів на відповідність критеріям доброчесності і професійної етики, а також посилити роль цих критеріїв у конкурсних процедурах до судів вищого рівня. А зменшувати кількість суддів у ВС та принижувати їх зниженням зарплати — це остання справа, яка, мабуть, не личить державним органам. Натомість потрібно впроваджувати сучасні технології в судочинство (електронний суд), пришвидшити обіг інформації, зменшити витрати часу і грошей як держави, так і користувачів судових послуг. Також важливо зменшити ризики зриву судових засідань у зв’язку з неприбуттям когось з учасників судових засідань. Загалом потрібно зробити все, що суд став доступнішим для людей.
Й останнє. Рівень довіри до судів залежить не лише від якості виконання ними основної функції — здійснення правосуддя, а й від того, яка інформація доходить до суспільства про таку діяльність. У нашому просторі переважає негативна інформація про суди і суддів (на жаль, судова система «продукує» багато приводів для цього), що, безумовно, впливає на зменшення довіри. Однак те, що учасники судових проваджень схильні більше довіряти судам, свідчить про можливість використання комунікаційних інструментів для підвищення довіри з боку тих, хто не був у суді. Слід активніше застосовувати сучасні комунікаційні стратегії судів, значну роль при цьому віддаючи молодому поколінню та фахівцям, здатним створювати позитивний контент (мультфільми, відеоролики, навчальні фільми, комп’ютерні ігри, комікси тощо). На жаль, позитивний образ суду — це те, чого не вистачає новоприйнятому закону. Впровадження його в життя покаже всі його вади та можливі наслідки нового етапу судової реформи.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
