Законодавство

Судова реформа Зеленського: що сказала Венеціанська комісія?

Опубліковано

04.02.2020

Антоніна СЛАВІЦЬКА,
адвокат

«Венеціанка» розглянула український Закон «Про судоустрій і статус суддів» на 121-й своїй пленарній сесії, що відбулася на початку грудня 2019 року. Було затверджено висновок стосовно цього та інших законодавчих актів щодо діяльності органів суддівського управління й те, що запит про проведення аналізу даного закону Венеціанською комісією (далі — ВК) був направлений Моніторинговим комітетом ПАРЄ.

До яких же висновків дійшов цей поважний і авторитетний орган Ради Європи? Спробую акцентувати увагу на окремих аспектах, висловлених комісією. Так, оцінюю чи участь міжнародних експертів в конкурсній комісії з відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, де вони, по суті, грають вирішальну роль при прийнятті рішень, вже й експерти ВК погодилися з тим, що постійна система таких моделей може порушувати конституційний суверенітет (п. 24 «A permanent system might raise issues of constitutional sovereignty»).

З точки зору комісії, старий склад ВККСУ повинен був працювати до формування нового її складу (п. 25), а створення такого постійного органу, як Комісія з питань доброчесності та етики, ще більше ускладнить систему органів судової влади (п. 27 «The creation of this additional specialised body further complicates the system of judicial government bodies»). А нова процедура звільнення члена Вищої ради правосуддя (йдеться про участь у цьому процесі Комісії з питань доброчесності та етики) підвищує ризик нанесення шкоди незалежності цього конституційного органу. Хоча те, наскільки ці зміни є неконституційними, має визначити Конституційний Суд (п. 74), вважають експерти ВК.

Примітно й те, що не раз у тексті висновку говориться, що скарга в дисциплінарних справах на рішення ВРП повинна подаватися безпосередньо до Верховного Суду, а не як і раніше до «нереформованого» Окружного адміністративного суду м. Києва або Апеляційного адміністративного суду (пункти 67; 85). Але справа в тому, що й зараз рішення Вищої ради правосуддя оскаржуються саме до Верховного Суду. Така неточність, як і згадка про «нереформовані суди» — швидше за все, результат зустрічі експертів Комісії з представниками «неурядових організацій». Хто знає, той зрозуміє, про кого саме йдеться.

У цілому ж ВК схвально висловилася про виключення глав ВККСУ і ДСАУ, які займають посади з 2013 по 2019 роки, з переліку осіб, що підпадають під люстрацію. Позитивно була оцінена й нова структура та взаємодія ВККСУ і ВРП, при цьому комісія вказала, що в довгостроковій перспективі може бути передбачене об’єднання цих органів. Також ВК акцентувала увагу на необхідності стабільності законодавчої бази в сфері судоустрою й урахування думки всіх зацікавлених сторін при прийнятті законодавчих змін. При тому негативну оцінку отримала пропозиція щодо скорочення кількості суддів Верховного Суду. Реформа ВС може і навіть повинна бути проведена після того, як буде зменшено його величезне навантаження, сказано у висновку.

Серед рекомендацій були згадані реформа судів першої та другої інстанцій. Нові судді, які пройшли процедуру перепідготовки, повинні бути якнайшвидше призначені для заповнення великої кількості вакансій. Підставою для цих термінових призначень повинна стати робота попереднього складу Вищої кваліфікаційної комісії. Дисциплінарну процедуру слід спростити, а деякі терміни в дисциплінарному провадженні, скорочені Законом № 193, на думку експертів ВК, повинні бути відновлені.

Водночас слід визнати, що наша влада, як правило, вибірково підходить до подібних висновків. Незважаючи на рекомендації щодо мовного закону й закону про люстрацію, жодних кроків для їх законодавчої імплементації вжито не було.

Разом із тим, висновки Венеціанської комісії можуть стати певною підмогою для Верховного Суду, який, як відомо, звернувся з поданням до КСУ стосовно конституційності окремих положень нового президентського закону щодо судової реформи. Й хоча конституційне провадження з цього приводу вже відкрито, також відомо, що Конституційний Суд, як правило, не поспішає з розглядом тих чи інших подань, а іноді цей процес затягується і на роки. Виходить, що розгляд справи упродовж розумного строку — вимога лише для судів загальної юрисдикції. А євроінтеграція, в нашому випадку, має небагато спільного з імплементацією рекомендацій експертів ВК до чинного законодавства.

Джерело: Юридичний вісник України