Велика загроза для малої приватизації

Іван ЛАХТІОНОВ, координатор DoZorro, Transparency International Ukraine

У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 9494, який може зупинити прозору приватизацію.

Український народ вигадав чимало приказок і прислів’їв, щоб застерегти від необдуманих дій щодо речей або процесів, які засвідчили свою ефективність. «Не варто вбивати курку, яка несе золоті яйця», «Не плюй у криницю — доведеться водиці напитися», «Не варто винаходити велосипеда» (так-так, воно і в цьому сенсі також працює) та, нарешті, найбільш загрозливе — «Не рубай гілку, на якій сидиш». А народна мудрість — дуже практична річ. Але вона цікава ще й тим, що піддається масштабуванню.

Бо цією куркою може бути важливий державний процес на мільярди гривень. Цією криницею — відлагоджений антикорупційний механізм, відзначений на світовому рівні. Цим винайденим уже велосипедом — система переходу об’єктів та активів з державної та комунальної в приватну власність. А цією гілкою може стати довіра громади до антикорупційних механізмів в Україні, до тих небагатьох перемог, які ми маємо.

До чого це я? А до того, що 23 січня 2019 року на розгляд комітету Верховної Ради України з питань економічної політики було направлено законопроект № 9494 про внесення змін до Закону «Про приватизацію державного і комунального майна», який, ніби, має «забезпечити контроль за здійсненням приватизації». Насправді ж на практиці загрожує створити корупційні ризики при продажі містами об’єктів малої приватизації — активів державної і комунальної власності вартістю до 250 млн гривень. Так, саме тієї малої приватизації, про яку в нещодавньому інтерв’ю розповідав перший заступник міністра економіки Максим Нефьодов. Саме тієї малої приватизації, успіхами якої в своєму місті небезпідставно пишається Андрій Садовий і яка вже принесла в бюджети різних рівнів близько 580 млн грн у 2018 році.

Як відомо, Закон «Про приватизацію державного і комунального майна» набрав чинності в березні 2018-го. Відтоді продаж об’єктів малої приватизації здійснюється через електронну торгову систему ProZorro. Продажі. Об’єкти малої приватизації на аукціон виставляють Фонд державного майна України (ФДМУ) та органи місцевого самоврядування.

За підрахунками аналітиків ДП «Прозорро.Продажі», минулого року муніципалітети, виставляючи об’єкти малої приватизації на продаж, або здаючи в оренду, заробили для своїх міст близько 260 млн гривень. Приблизно половину з них поклав до власного бюджету Львів.

Мала приватизація через ProZorro. Продажі показала себе як надзвичайно вдалий антикорупційний інструмент та ефективний механізм. Після залучення до цього процесу системи ProZorro.Продажі показники прибутків від малої приватизації значно виросли. У 2016 році ФДМУ завдяки малій приватизації отримав 101 млн грн, у 2017 році — 121 млн грн, а у 2018 році — вже 379 млн грн, при цьому 311 млн грн — завдяки аукціонам, проведеним у системі ProZorro.Продажі.

Є ще одна дивовижна річ для українських реалій. По жодному аукціону ProZorro.Продажі, проведеному із серпня 2018-го, не було прийнято судового рішення, яке б скасувало його результати. Це сигнал про надійність таких аукціонів. А велика кількість учасників, що беруть у них участь, свідчить про довіру ринку до цього механізму.

Ризики законопроекту № 9494

А тепер про погане. Законопроект № 9494 містить у собі низку поправок, які знищують роль системи ProZorro.Продажі в малій приватизації на рівні міст, більше того, дають змогу вводити «прокладки» в малу приватизацію та далі за безцінь продавати наявну нерухомість.

Перша небезпечна поправка вносить зміни до статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Вона дозволяє використовувати «інші електронні системи або електронні майданчики» для продажу містами активів. Після прийняття цієї поправки влада міст зможе використовувати будь-яку електронну систему для продажів, навіть ту, яку організував син подруги вашої мами в підвалі райради десь у Хмільнику на Вінниччині. І нікого не хвилюватиме, що KhmilNyk.Продажі не матиме ніяких сертифікатів відповідності, адже вони не вимагаються.

Нагадаю, що система ProZorro.Продажі минулого року отримала нагороду від C5 Accelerate та USA Institute of Peace як найкращий антикорупційний стартап у світі.

Друга небезпечна поправка до статті 18 закону створює умови, за якими орендарі зможуть першочергово викупляти орендовані приміщення не на аукціоні, а лише тому, що вони їх орендували раніше. «Ну, так це нормально», — скажете ви. — «Якщо я вклався в ремонт, плачу чималу орендну плату, чому мушу конкурувати на рівних із будь-ким?». За логікою це так, але за реалізацією — зовсім ні, і тут може ховатися корупційна загроза.

Зараз рішення про викуп може бути прийняте за наявності 25% невід’ємних поліпшень. Наприклад, орендар легально добудував поверх і цим довів серйозність зацікавленості саме в цій нерухомості. А от у законопроекті № 9494 першочерговий викуп орендаря можливий за умови оплати 25% вартості будівлі, яку встановлює оцінщик. Це призведе до ситуації, коли, наприклад, кум заступника голови якоїсь райради оцінить ласу нерухомість, як підказує йому експертна позиція. А пізніше виявиться, що ці самі 25% чарівним чином назбираються от уже наступного місяця й дозволяють претендувати такому орендарю на викуп без аукціону… І байдуже на те, що ціна може виявитися в декілька разів нижчою від ринкової.

Третя небезпечна правка стосується прикінцевих та перехідних положень закону. Об’єкти, щодо яких було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу (позааукціонний продаж) до прийняття закону, мають продаватися поза ProZorro.Продажі. Це дозволить містам приватизувати більшість об’єктів за старими корупційними схемами.

Двадцятивосьмитисячне містечко Хмільник на Вінниччині я згадував не випадково. Воно посіло почесне 8 місце в рейтингу міст від ДП «Прозорро.Продажі». Тут завдяки системі ProZorro.Продажі продали об’єктів малої приватизації на 4,2 млн грн, що є серйозним доповненням до місцевого бюджету. Ключовою тут є заслуга місцевої влади в руйнуванні старих порядків та ефективне використанян системи ProZorro.Продажі.

На жаль, Хмільник чи Львів, Дніпро чи Коломия — це лише окремі приклади міст, де мала приватизація йде повним ходом. Багато інших міст наче застигли на низькому старті й чогось очікують. Чи не прийняття законів, на кшталт № 9494, які дозволять обходити ProZorro.Продажі та повернутися до старих порядків?

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути