Законодавство
Витрати з виконання судового рішення у виді штрафу оплачують засуджені
Набрав чинності Закон України щодо удосконалення виконання покарання у виді штрафу та громадських робіт від 20 листопада 2024 р. № 4081-IX.
Новою ст. 13-1 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, пробаційного нагляду та звільнені від відбування покарання з випробуванням оплачують витрати, пов’язані з виконанням судового рішення.
Від оплати витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, звільняються неповнолітні, особи з інвалідністю першої або другої групи, особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особи віком понад шістдесят років, які не працюють та не отримують пенсію.
У разі скасування судового рішення оплата витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, не здійснюється, а раніше оплачені витрати підлягають поверненню.
Максимальний розмір витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, не може перевищувати 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому прийнято відповідне судове рішення.
Розмір та види витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, а також порядок їх оплати встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
У разі несплати засудженим витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, уповноважений орган з питань пробації не пізніше ніж за один робочий день до зняття засудженого з обліку виносить постанову про стягнення таких витрат, яка є виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та пред’являється до примусового виконання у порядку, визначеному законодавством. У разі оскарження такої постанови в судовому порядку постанова про стягнення витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, пред’являється до примусового виконання після набрання судовим рішенням законної сили.
Водночас змінами і доповненнями до ст. 26 цього Кодексу унормовано, що уповноважений орган з питань пробації:
– веде облік засуджених до покарання у виді штрафу;
– викликає засуджених для з’ясування причин щодо несплати ними штрафу у строк, передбачений ч. 1 цієї статті, або несплати ними чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу;
– звертається до органів державної податкової служби з метою отримання інформації про джерела доходів засудженого;
– вживає першочергових заходів для виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
– вживає заходів з припинення порушень судових рішень.
У разі якщо засуджений повідомив про неможливість сплати штрафу в повному обсязі, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу.
У разі несплати штрафу у строк, передбачений ч. 1 цієї статті, або якщо судом було відмовлено у задоволенні подання про розстрочку виплати штрафу, або у разі несплати засудженим чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу уповноважений орган з питань пробації через один місяць після закінчення строку сплати штрафу або чергового платежу звертається до суду із заявою про видачу виконавчого листа. Виконавчий лист, виданий судом, надсилається уповноваженим органом з питань пробації до органу державної виконавчої служби для стягнення штрафу в порядку, визначеному законом.
У разі повернення органом державної виконавчої служби виконавчого листа у зв’язку з неможливістю стягнення штрафу уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 53 Кримінального кодексу України.
Змінами до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу встановлено, що покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого або в межах міста чи області, в яких він проживає.
Перелік об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, визначає уповноважений орган з питань пробації за погодженням з органами місцевого самоврядування. До переліку таких об’єктів можуть бути включені підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, крім приватної.
Крім того, змінами до ч. 2 ст. 38 цього Кодексу визначено, що громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а за заявою засудженого – до восьми годин на день, але не менше сорока годин на місяць, а неповнолітніми – не більше двох годин на день, але не менше двадцяти п’яти годин на місяць.
Графік виходу на роботу засудженого встановлюється власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування громадських робіт з урахуванням часу роботи (навчання) засудженого на основній роботі (навчанні) та режиму роботи підприємства, установи, організації за місцем відбування громадських робіт.
При цьому на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт покладається організація транспортування засудженого до об’єкта відбування громадських робіт та у зворотному напрямку, якщо такий об’єкт розташований поза межами району, міста, селища, села, де проживає засуджений.
Внесено зміни й до законів України «Про пробацію», «Про виконавче провадження».
Також зверніть увагу на Правові позиції Верховного Суду щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, та збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси.
