Законодавство
Заборона апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу відповідає Конституції
Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 5-р/2020 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень ч. 5 ст. 190, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України.
Цим Рішенням Конституційний Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, положення Кодексу щодо заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу.
Суд виходив із того, що затримання з метою приводу є винятковим, короткостроковим процесуальним заходом, який застосовується зі спеціальною метою, зумовлений протиправною поведінкою підозрюваного, обвинуваченого та спрямований на виконання завдань кримінального провадження.
Визначене положення ч. 5 ст. 190, п. 1 ч. 3 ст. 309 КПК спрямоване на недопущення затягування розгляду питання про обрання стосовно підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, забезпечення обов’язковості виконання судового рішення, а також на запобігання порушенню розумних строків кримінального провадження.
Відтак, на думку Конституційного Суду, таке нормативне регулювання застосовується з легітимною метою, обумовлено необхідністю забезпечення раціональної процедури і є пропорційним та обґрунтованим.
Водночас вказана законодавча заборона не позбавляє підозрюваного, обвинуваченого права на судовий захист.
Положення Кодексу не лише встановлюють судовий контроль за дотриманням його прав і свобод під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, продовження строку дії або зміну запобіжного заходу, а й передбачають інший механізм судового захисту – можливість подання заперечень проти ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу під час підготовчого провадження в суді.
До того ж, дія ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу безпосередньо залежить, зокрема, від факту припинення протиправної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, оскільки така ухвала втрачає законну силу з моменту з’явлення підозрюваного, обвинуваченого до слідчого судді, суду (п.п. 1, 2-1 ч. 3 ст. 190 КПК).
Крім того, Суд дійшов висновку, що процесуальні права та обов’язки учасників кримінального провадження з різним процесуальним становищем є неоднаковими, що зумовлено різними процесуальними функціями, які мають бути реалізовані під час кримінального провадження суб’єктами з відповідним процесуальним статусом.
Таким чином, Конституційний Суд України підкреслює, що запровадивши оспорюваними положеннями Кодексу нормативне регулювання, законодавець забезпечив досягнення справедливого балансу між процесуальними правами та обов’язками сторін обвинувачення і захисту.
Таке регулювання забезпечує можливість сторонам довести свою позицію і найбільш ефективно реалізувати свої процесуальні права та обов’язки у кримінальному провадженні.
Ознайомитись з повним текстом Рішення № 5-р/2020 можна за цим посиланням.