Законодавство

Законопроект № 1210: гра в наперстки з регламентом

Опубліковано

26.01.2020

Ніна ЮЖАНІНА,
народний депутат України IX-го скликання,
заслужений економіст України

Трохи більше тижня тому (16 січня) Верховна Рада ухвалила в цілому законопроекти № 1209-1 і № 1210, які одні називають диктаторськими для бізнесу, тоді як інші — законами про деофшоризацію. Втім зазначені проекти законів є настільки масштабними за обсягом, що експерти ще довго розкладатимуть по поличках закладені в них «плюси» і «мінуси». Сама ж процедура їх розгляду викликає низку запитань і може поставити під сумнів легітимність ухвалених рішень.

Почнемо з простого. Відповідно до статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі — Закон про регламент) право законодавчої ініціативи у ВРУ належить Президенту України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Уряд має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України, а проект закону про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України вносить Президент або Кабінет Міністрів України. Це — вичерпний перелік.

Водночас статтею 116 Закону про регламент передбачено, що після дня прийняття законопроекту за основу, пропозиції і поправки до законопроекту, який готується до другого читання, подаються в 14-денний строк і можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (розділів, глав, статей, їх частин, пунктів, підпунктів, абзаців, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу. Законопроекти, про які йде мова в цій статті, — № 1209-1 і № 1210 — було прийнято 3 грудня 2019 р., тобто народні депутати могли подавати пропозиції і поправки до них до 17 грудня 2019 р. в к л ю ч н о . Далі тривало їх обговорення в робочих групах.

А от у день розгляду в комітеті законопроектів до другого читання 13 січня 2020 р. народні депутати — члени комітету та їх помічники, отримавши порівняльні таблиці до законопроекту № 1209-1 на 94 сторінках і до законопроекту № 1210 на 1 089 сторінках зранку (підкреслю: в день розгляду законопроектів на засіданні профільного комітету!), були здивовані, побачивши, що окремі поправки до обох документів були подані комітетом ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики. При цьому до № 12091 таких поправок було внесено 13 із 141 (9% від загальної кількості), а до № 1210 — 116 із 2219 (5% від загальної кількості). Тобто не зареєстровані у встановленому порядку і строки чиїсь пропозиції, але, звісно, включені в таблицю за «допомогою» голови комітету.

При розгляді законопроектів як на засіданні комітету, так і в сесійній залі я звернула увагу на відсутність такого суб’єкта законодавчої ініціативи, як комітет, на що почула досить цікаву відповідь голови комітету (цей діалог зафіксовано в стенограмі й розміщено на сайті Верховної Ради в розділі «Стенограми пленарних засідань» від 16 січня 2010 р., засідання 56): «15 стаття, частина третя закону про комітети дає можливість комітету вносити свої поправки при розгляді законопроекту. Ми використовуємо цю норму як її використовували всі попередні скликання. Тому давайте притримуватися регламенту».

Так, давайте дотримуватися регламенту, тим більше, що в статті 15 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» йдеться про інше, а саме: Комітет при здійсненні законопроектної функції має право «4) вносити пропозиції і поправки під час розгляду на своєму засіданні проекту закону чи іншого акту Верховної Ради України». Тобто під час обговорення внесених в установленому порядку і строки пропозицій може виникнути необхідність сформулювати власне рішення комітету з цього питання або з пов’язаних з ним. Натомість під час засідання комітету поправки від такого неіснуючого суб’єкта законодавчої ініціативи, як комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, було вже сформульовано й викладено на папері як очевидний факт і ряд із цих поправок ще до початку засідання комітету значилися в таблиці як ним враховані.

Очевидним є й інший факт: у день голосування в парламенті народним депутатам роздали таблиці поправок до другого читання до законопроектів № 1209-1 і № 1210, де під тими ж самими номерами поправок як автор значився вже не згаданий комітет, а «народні депутати України — члени цього комітету Гетманцев Д. О. та інші».

Яким же є предмет колективної творчості, що вийшов з-під пера такого суб’єкта законодавчої ініціативи? Це пропозиції, зокрема, до законопроекту № 1210 щодо:

можливості перегляду плану-графіка проведення перевірок у першому та другому кварталах року, тоді як зараз такий план-графік формується та оприлюднюється на сайті контролюючого органу раз на рік (поправка 910);
визначення нової необхідної умови притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення — встановлення контролюючими органами вини особи (поправка 1 197); — підвищення ставки акцизного податку на скраплений газ (поправка 1 900).
встановлення нульової ставки акцизного податку для бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів при їх цільовому використанні на митній території України (поправка 1 940).

Далеко не всі з так званих «комітетських» поправок були прийняті, частина з них має суто технічний характер, а от в окремих поправках читається небажання деяких моїх колег вкотре від власного імені лобіювати інтереси певних бенефіціарів. А крім того, чимало поправок не стосувалися положень законопроекту, прийнятих у першому читанні. Попри те, що останнім часом порушеннями регламенту з боку монобільшості складно когось здивувати, до описаних мною маніпуляцій із законопроектами № 1209-1 і №1210 не вдавалися навіть, як прийнято говорити, попередники попередників. Складно також довести народним обранцям із числа нових депутатів, що не варто так відверто нехтувати нормами законодавства й грати в наперстки з регламентом, адже на кожну отруту є протиотрута, а на правопорушення — закон. У даному випадку — ст. 366 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання за службове підроблення. Такі порушення повинні стати підставою для звернення до правоохоронних органів.

Зважаючи на ці кричущі порушення, необхідно скасувати рішення Верховної Ради України про прийняття в другому читанні та в цілому як законів законопроектів № 1209-1 і № 1210 і не приймати таких рішень у майбутньому.

Джерело: Юридичний вісник України