Законодавство
Зарплата під час стажування – не менше половини мінімальної
У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” щодо стимулювання створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва» від 8 липня 2020 р. № 3812.
Пропонується доповнити Закон України «Про зайнятість населення» статтею 27-1, відповідно до якої, суб’єкти малого підприємництва можуть проводити стажування осіб до початку їх працевлаштування на умовах, визначених договором про стажування.
Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідний договір реєструється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
На правовідносини щодо стажування осіб на суб’єктах малого підприємництва поширюється законодавство про працю, окрім вимоги, встановленої ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
Строк стажування при прийнятті на роботу, не може перевищувати строк одного календарного місяця. Нормальна тривалість стажування не може перевищувати норм, встановлених КЗпП. При цьому в договорі про стажування може бути встановлена менша норма тривалості робочого часу, ніж КЗпП.
До строку стажування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Час стажування може оплачуватися суб’єктом малого підприємництва за погодженими у договорі про стажування умовами але не нижче розміру половини мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
В разі успішного проходження стажування суб’єкт малого підприємництва зобов’язаний працевлаштувати особу, що пройшла таке стажування, у встановленому законодавством порядку.
У разі встановлення невідповідності особи, що проходить стажування, виконуваній роботі, суб’єкт малого підприємництва має право розірвати договір про стажування з такою особою, письмово попередивши її про це за три дні. При цьому суб’єкт малого підприємництва зобов’язаний видати довідку із обґрунтуванням критеріїв невідповідності запропонованій роботі.
Суб’єкти малого підприємництва, які оплачують стажування осіб, з метою працевлаштування на нові робочі місця, звільняються від обов’язку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за період стажування.
