Набрав чинності Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30 вересня 2020 р. № 931-IX.

Закон визначає правові та організаційні засади державної політики щодо організації заготівлі, тестування, переробки, зберігання, розподілу, транспортування та реалізації донорської крові та компонентів крові, функціонування системи крові, визначає стандарти безпеки та якості донорської крові та компонентів крові з метою забезпечення рівного доступу населення України до якісних і безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості, організації обігу донорської крові та компонентів крові, забезпечення безпеки та здоров’я донорів крові та компонентів крові, а також їх реципієнтів, захисту їхніх прав та законних інтересів.

Також Закон адаптує законодавство України до acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Згідно з Законом державне управління у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові у межах своїх повноважень здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень, визначених законом.

Уряд має утворити уповноважений орган у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові, який, зокрема:

• ліцензуватиме господарську діяльність суб’єктів системи крові;
• здійснюватиме заходи контролю та інспектування діяльності суб’єктів системи крові;
• збиратиме інформацію, яка стосується серйозних несприятливих випадків або реакцій, пов’язаних з операціями з донорською кров’ю та компонентами крові.

Передбачено створення Національного реєстру донорів крові, а також людей, що не можуть бути донорами, та його інтеграцію до eHealth.

Також установлено, що протягом трьох років з дня введення в дію цього Закону донор може отримувати за донацію крові та/або компонентів крові, призначених для трансфузії, грошову компенсацію, максимально допустимий розмір якої визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, крім заготівлі плазми для фракціонування.

Закон вводиться в дію через три місяці з дня набрання ним чинності.

З дня введення в дію цього Закону визнається таким, що втратив чинність Закон України «Про донорство крові та її компонентів».

Набрав чинності Закон України «Про розвідку» від 17 вересня 2020 р. № 912-IX.

Закон визначає правові та організаційні засади функціонування розвідки, правовий статус і соціальні гарантії співробітників розвідувальних органів України та осіб, залучених до виконання розвідувальних завдань, а також порядок здійснення контролю за розвідкою.

З метою ефективного виконання завдань розвідки в Україні функціонує розвідувальне співтовариство:

– координаційний орган з питань розвідки;

– розвідувальні органи, визначені цим Законом;

– Служба безпеки України;

– визначені Радою національної безпеки і оборони України інші складові сектору безпеки і оборони, що залучаються розвідувальними органами до виконання розвідувальних завдань та посилення розвідувальних спроможностей держави.

Оперативні підрозділи Центрального управління Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, відповідно до цього Закону можуть проводити розвідувальні заходи з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки.

Координаційний орган з питань розвідки може утворюватися Президентом України як постійно діючий допоміжний або інший визначений ст. 106 Конституції України орган. Рішення координаційного органу з питань розвідки, введені в дію актами Президента України, є обов’язковими до виконання всіма суб’єктами розвідувального співтовариства.

Загальна координація діяльності суб’єктів розвідувального співтовариства здійснюється Радою національної безпеки і оборони України.

Розвідувальними органами є:

– Служба зовнішньої розвідки України;

– розвідувальний орган Міністерства оборони України;

– розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Забороняється розвідувальної діяльності іншими державними органами, військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності або фізичними особами, крім проведення розвідувальних заходів та здійснення спеціальної розвідки іншими суб’єктами розвідувального співтовариства у випадках, передбачених цим Законом.

Контроль за розвідувальними органами віднесено до компетенції Президента України, Верховної Ради (парламентський контроль), Рахункової палати (державний зовнішній фінансовий контроль), та передбачено участь громадян України.

Визначається, що інформація про розвідувальну діяльність, про методи розвідки, сили і засоби розвідки, задіяні у здійсненні розвідувальної діяльності, розвідувальна інформація тощо, належить до таємної інформації та підлягає віднесенню до розвідувальної таємниці та/або державної таємниці.

Крім цього, оптимізовано кадрове забезпечення, удосконалено систему професійної підготовки співробітників, механізми фінансування та матеріально-технічне забезпечення розвідувальних органів.

Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги “пакунок малюка”» від 30 вересня 2020 р. № 930-IX.

Змінами до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» доповнено види державної допомоги сім’ям з дітьми «пакунком малюка», під яким розуміється одноразова натуральна допомога, що відноситься до державної допомоги при народжені дитини та надається сім’ям, в яких народилася живонароджена дитина, а в разі відсутності обох батьків – родичам, які у встановленому законом порядку забирають дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я, усиновлювачам, патронатним вихователям, прийомним батькам, батькам-вихователям, опікунам новонародженої дитини (абз. 5 ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 11-1).

Видача «пакунку малюка» проводиться у закладі охорони здоров’я (пологовому будинку або пологовому відділенні, перинатальному центрі, неонатальному центрі тощо).

У разі відсутності у закладі охорони здоров’я «пакунку малюка» її видача проводиться органами соціального захисту населення за місцем проживання або перебування отримувача на підставі його особистої письмової заяви (ст. 5).

Документи, необхідні для надання «пакунку малюка», готує адміністрація закладу охорони здоров’я відповідно до потреби.

У разі народження дитини поза межами закладів охорони здоров’я отримувач «пакунку малюка» має право звернутися за її отриманням до органів соціального захисту населення за місцем його проживання або перебування протягом року з дня народження дитини (ст. 6).

Комплектування «пакунку малюка» здійснюється згідно з переліком дитячих товарів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту (ст. 11-1).

«Пакунок малюка» надається у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня народження дитини у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вартість «пакунку малюка» становить не менше трьох розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом на дату її видачі, та не зараховується до розміру допомоги при народженні дитини (ст. 12).

Крім того, Уряду доручено затвердити порядок:

– призначення та виплати грошової компенсації для осіб, які мали право на отримання «пакунку малюка», але не реалізували його до дня набрання чинності цим Законом;

– надання «пакунку малюка», передбачивши можливість з 1 липня 2021 р. за бажанням отримувача виплати грошової компенсації замість натуральної форми такої допомоги.