Законодавство
Знову про прокуратуру, або як відтепер прокурор представлятиме інтереси держави в суді
Конституційний Суд України, як відомо, 03.12.2025 року ухвалив Рішення у справі № 6-р(ІІ)/2025 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді. Прокуратура уповноважена на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва, що визначає сама прокуратура.
Як відомо, відбулося звуження компетенції цього органу, яке полягає, зокрема, у тому, що мають бути виключні випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. КСУ зосередив нашу увагу на тому, що припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом» означає, що законодавець передбачає дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядок здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов’язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об’єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами. І визначення таких випадків є дискрецією законодавця.
На думку КСУ, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб’єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб’єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.
Врешті-решт прокурор на виконання цієї конституційної функції прокуратури не може бути уповноважений законами України і самостійно ініціювати пошук або здійснювати збір інформації поза межами визначених законом процедур, оскільки це суперечитиме конституційно встановленим межам цієї функції і фактично міститиме ознаки повноважень органів досудового розслідування або загального нагляду, що не відповідає приписам статті 131-1 Конституції України.
Окремі приписи абзацу 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що надавали прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2025 від 03.12.2025. Тому КСУ зазначає, що окремі приписи абзацу 1 ч. 3 ст. 23 зазначеного закону, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Такі приписи надавали прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складника конституційного принципу верховенства права (правовладдя).
Подібне нормативне регулювання закладало підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб’єктів в усіх сферах суспільного життя. Отже КСУ ще раз нагадав, що суровий закон, проте це – закон. Будемо пам’ятати.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
