Законодавство
Звернення на підтримку законопроекту «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період»
 |
ІНСТИТУТ ПРАВОТВОРЧОСТІ ТА НАУКОВО ПРАВОВИХ ЕКСПЕРТИЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ вул. П. Орлика, 3, Київ, Україна, 01024, тел. (044) 253-34-19 |
№ 252 від 28.10.2024 р.
Народним депутатам України
ЗВЕРНЕННЯ
Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України на підтримку законопроєкту «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (№ 6013 від 09.09.2021 р. )
Як відомо, 24 жовтня комітетом з питань економічного розвитку було рекомендовано Верховній Раді України до другого читання законопроект про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період (№ 6013).
Указаний законопроєкт № 6013 є, мабуть, одним із небагатьох, який пройшов цілу низку широких фахових обговорень, у тому числі громадських, що безумовно покращило його. Завданням цього законопроєкту є вдосконалення корпоративного управління в юридичних особах, заснованих на державній і комунальній власності, підвищення інвестиційної привабливості країни, запровадження ефективних механізмів контролю за використанням об’єктів державної та комунальної власності, а також усунення суперечностей між Цивільним кодексом України та актами спеціального законодавства. Загалом законопроєкт № 6013 спрямований на приведення приватного законодавства до вимог та стандартів Європейського Союзу.
Сьогодні, як ніколи, суспільство потребує правової визначеності, яка є невіддільною складовою частиною принципу верховенства права. Зміст права має бути легким для з’ясування та використання закріплених можливостей. Особливо актуальним це є в умовах інтеграції України до європейського простору та модернізації економічних відносин. Тому скасування Господарського кодексу України сприятиме формуванню єдиної правової практики та уніфікованих підходів до розуміння базових інститутів.
Наразі знову активізувалися дискусії й висловлюються побоювання щодо ризиків для правової системи та економіки, що можуть виникнути у зв’язку з прийняттям у цілому законопроекту «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (№ 6013). Такі побоювання загалом є безпідставними, а прийняття Закону України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» жодним чином не дестабілізує правову систему, економічне та соціальне життя держави. Зокрема, по-перше, теза про невідповідність законопроекту № 6013 принципу верховенства права – не просто перебільшення, а певним чином маніпуляція. Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими в своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005). Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Власне, законопроект № 6013 якраз і спрямований на усунення суперечностей між Цивільним кодексом України та актами спеціального законодавства, що внесе необхідну чіткість, зрозумілість, передбачуваність та стабільність у правовідносини.
По-друге, побоювання, що втрата чинності Господарським кодексом України створить ризики скасування публічно-правових гарантій антикорупційної, прозорої та прогнозованої роботи державного і комунального секторів економіки, галузі освіти, охорони здоров’я тощо, оскільки саме ГКУ встановлює засади державної економічної політики, є безпідставними. Господарський кодекс України вже давно перестав виконувати роль системоутворюючого нормативно-правового акта. Мабуть, він таку роль ніколи й не відігравав, враховуючи, що переважна більшість його норм є бланкетними і не мають регулятивного ефекту. До прикладу, розділ VIII Кодексу містить три глави та тринадцять статей, які не мають регулятивного впливу і відсилають до спеціальних законів. І це не виняток, а скоріше правило для ГК України. Тому система публічно-правових гарантій антикорупційної, прозорої· та прогнозованої роботи державного та комунального секторів економіки, галузі освіти, охорони здоров’я тощо діє і може працювати без Господарського кодексу України.
По-третє, твердження, що виведення з правового поля поняття «господарських відносин» унеможливить чітке предметне визначення юрисдикції господарських судів України, створить нові спори щодо юрисдикції спорів є, м’яко кажучи, значним перебільшенням. Було проаналізовано постанови Великої Палати Верховного Суду щодо наявності в них посилань на Господарський кодекс України починаючи з 2018 року, тобто фактично вся практика Великої Палати ВС з початку діяльності цього суду. Дослідження здійснювалося за двома параметрами: кількість постанов ВП ВС за рік та кількість у них посилань на ГК України. Виявилося, що в 2018 році із 1 700 постанов суду лише в 125-ти є посилання на Господарський кодекс, і це трохи більше ніж 7%. Майже таке саме співвідношення спостерігалося і в 2019 році: із 2 136 постанов ГК України згадується в 169-ти судових актах. Далі взагалі спостерігається тенденція зниження кількості таких згадок ГК: із 860 постанов ВП ВС, ухвалених у 2020 році, посилання на господарський кодекс є лише в 51 постанові, а в 2021 році із 652-х постанов – лише в 33-х. У відсотковому співвідношенні це всього 5%. Такий 5%-й показник зберігся й у 2022 році. Окрім того, предметна та суб’єктна юрисдикція господарських судів чітко визначається § 1 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України, приписи якого є чіткими, зрозумілими й однозначними, що унеможливлює сплутування юрисдикції судів.
Читайте також: Скасування Господарського кодексу підтримав Комітет економічного розвитку ВР
По-четверте, міф, що скасування Господарського кодексу України призведе до ліквідації господарських судів, залишається міфом. Аналіз застосування норм господарськими судами дозволяє стверджувати, що такими є передусім положення Цивільного кодексу України й інші акти цивільного законодавства. Скасування ГК безумовно й очевидно стосується виключно питань матеріального права. Спеціалізовані комерційні суди існують у переважній більшості розвинутих країн світу. Вони є спеціалізованими судами, які вирішують певні категорії спорів між комерсантами. Тому важливо, щоб ці суди розглядали спори за прискореними процедурами та з іншими особливостями. В Україні судова система побудована за принципом спеціалізації, відповідно, існує чотири судові юрисдикції: цивільна, кримінальна, адміністративна та господарська. Тож існування або скасування Господарського кодексу України не може вплинути на те, чи має бути збережена в судовій системі України така судова спеціалізація. Саме в тому, що українська судова система побудована за принципом спеціалізації: і полягає підґрунтя існування господарських судів.
По-п’яте, ідея, що прийняття законопроєкту № 6013 та скасування Господарського кодексу України означатиме відмову України від континентальної традиції дуалізму приватного права, є певним перекручуванням дійсності. Так, окремі країни Європи поряд із Цивільними кодексами мають Торгові (комерційні) кодекси. Але феномен дуалізму є значно глибшим ніж питання співіснування цивільного та торгового (комерційного) кодексів. Теоретично існування двох кодексів можливе і при моністичній системі права. Точно так же дуалізм може існувати і в умовах некодифікованої правової системи, оскільки з’явився задовго до перших європейських кодифікацій. Тобто проблема дуалізму – це не лише питання співвідношення цивільного та торгового кодексів, а й проблема співпідпорядкованості та системної· приналежності різних груп норм, що регулюють однорідні приватноправові відносини. Необхідно виходити із розуміння того, що торгове право, навіть відокремлене від цивільного, регулює відносини саме приватноправового характеру, які засноваю на юридичній рівності їх учасників, а не адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні. Основні інститути торгового права є класичними цивільно-правовими інститутами: правове становище суб’єктів, правочини і представництво, забезпечення зобов’язань, купівля-продаж, позика, оренда та інші види договорів, позовна давність тощо. Тому коли обґрунтовується необхідність ухвалення або існування Торговельного (підприємницького, господарського) кодексу регулюючою роллю держави в галузі економіки, цілком очевидно, що ці аргументи ґрунтуються на підміні понять, щоб публічно-правові норми не є сутнісною ознакою, яка відрізняє торговельне право від цивільного. Безумовно, зіткнення і взаємодія приватноправових і публічно-правових норм з об’єктивних причин набагато ширші у сфері регулювання саме підприємницької· діяльності, але це не означає публічної або змішаної «приватно-публічної» природи самих, підприємницьких відносин.
З огляду на викладене, вважаємо за доцільне якнайшвидше прийняття та введення в дію Закону України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» як акту, що наблизить Україну до європейського приватного права та сприятиме ринковим перетворенням.
Розглянуто та затверджено на засіданні відділу приватноправових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України
Протокол № 11 від 28 жовтня 2024 р.
 |
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ ВІДДІЛЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ НАУК 01024, Київ, вул. Пилипа Орлика, 3; тел. (044) 253-34-19 email: [email protected] |
Народним депутатам України
ЗВЕРНЕННЯ
відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук України в підтримку законопроєкту «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (№ 6013 від 09.09.2021 р.)
І. Підстави та обґрунтування звернення 24 жовтня 2024 року Комітет з питань економічного розвитку розглянув та рекомендував Верховній Раді України прийняти в цілому законопроект про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період. Такому рішенню комітету передував трирічний період роботи над проектом Закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (№ 6013 від 09.09.2021) (надалі – законопроект № 6013).
Обговоренню закладених у самому проєкті закону питань було присвячено більше десяти наукових заходів та фахових обговорень. Показовими стали три круглих столи, організовані відділенням цивільно-правових наук Національної академії правових наук України, Київським регюнальним центром НАПрНУ (тепер – Інститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України) та Німецьким Фондом міжнародного правового співробітництва (IRZ). Окремої уваги заслуговує експертне обговорення, організоване робочою групою з підготовки цього законопроєкту, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, НКР при Голові Верховної Ради України та відділенням цивільноправових наук Національної академії правових наук України. Результатом фахових обговорень стала підготовка пропозицій до проєкту закону № 6013, які стосувалися пошуку шляхів «безболісного» перетворення підприємств в організаційно-правові форми товариств, заміни застарілих титулів права господарського відання й права оперативного управління інститутами оренди та управління майном, встановлення темпоральних аспектів приведення української економіки у відповідність до усталених світових підходів.
Станом на сьогодні робочою групою щодо оновлення (рекодифікації) цивільного законодавства України спільно з відділенням цивільно-правових наук НАПрН України, до координаційних бюро якого входять науковці всіх цивілістичних шкіл нашої країни, підготовлено Книги 1, 2, 4 Цивільного кодексу України, триває робота над підготовкою проєктів книг 3 та 5 ЦК України.
Разом із цим члени відділення цивільно-правових наук НАПрН України долучалися до робочої групи з підготовки законопроєкту № 6013 до другого читання, очолюваною заступником голови комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Олексієм Мовчаном робочою групою опрацьовано понад 1 225 правок і пропозицій, що надійшли від органів державної влади, громадських організацій, бізнесу тощо. Результатом триваючої протягом року роботи стало напрацювання узгодженої з усіма стейкхолдерами редакції законопроєкту.
Основний ракурс дискусій стосувався проблемних питань, що знайшли своє вирішення шляхом вироблення пропозицій щодо вдосконалення корпоративного управління в юридичних особах, заснованих на державній і комунальній власності, підвищення інвестиційної привабливості країни, запровадження ефективних механізмів контролю за використанням об’єктів державної та комунальної власності, а також на усунення суперечностей між Цивільним кодексом України та актами спеціального законодавства.
II. Аналіз аргументів противників законопроєкту № 6013
Узгоджена редакція законопроєкту дозволяє, зокрема ствердно відповісти на висловлювання в пресі, та, зокрема, побоювання, основні з яких зводяться до наступного:
1. Руйнування системоутворюючого нормативного акта в правовій системі країни, особливо в умовах війни, призведе до стагнації економіки, загрози національній економічній безпеці.
Господарський кодекс України, з огляду на його засадничі принципи, суттєво відстав від реалій сьогодення, оскільки сама природа й методи регулювання історично були націлені на забезпечення функціонування планової економіки радянської держави. Пояснити все це можна хіба тим, що ще двадцять років тому ми й не думали про можливість отримання повноправного членства в Європейському Союзі (відома всім політика багатовекторності цьому підтвердження), однак сьогодні цей намір активно реалізовується, наслідком чого є отримання Україною відповідного статусу кандидата в члени ЄС (2022 р.) та оголошення початку переговорів про вступ (2024 р.).
Читайте також: Непогодження сторонами договору найму (оренди) орендної плати не свідчить про те, що такий договір є неукладеним
Детальний аналіз положень Господарського кодексу України не дозволяє говорити про його системоутворююче значення, адже близько 90 % його положень є бланкетними (диспозиція статті не закріплює певного правила поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, в яких сформульовані конкретні правила поведінки) або ж носять відсильний характер. Аналіз двадцятирічного досвіду застосування положень Цивільного та Господарського кодексів України дає підстави для висновку про наявність системних протиріч, зокрема в основних засад регулювання підприємницької діяльності, суб’єктів права, речових та зобов’язальних правовідносин, які істотно перешкоджають виконанню положень Угоди про асоціацію України та Європейського Союзу. Відповідно питання гармонізації вітчизняного законодавства зі стандартами Європейського Союзу доцільно здійснювати, в тому числі, шляхом усунення внутрішніх протиріч між Цивільним та Господарським кодексами України, які неможливо реалізувати в інший, аніж декодифікація Господарського кодексу України, спосіб. Переконані, що саме зараз, на етапі виконання вимог європейської спільноти щодо членства України в ЄС, настав період законодавчих реформ.
2. Скасування Господарського кодексу України призведе до термінологічних колізій, що вплине на інші галузі, де використовуються ці терміни, та створить корупційні ризики.
Що ж це за такі терміни, без яких якісне врегулювання економічних відносин є неможливим? А це терміни: суб’єкт господарювання, господарська діяльність, господарські відносини, підприємство, право господарського відання, право оперативного управління, господарська компетенція, форми майна, галузеве управління народним господарством, форми власності, фонди підприємства, власник підприємства, продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання. Як бачимо, побудова дієвого механізму врегулювання економічних відносин аж ніяк не залежить від закріплення вищезазначених рудиментів радянської епохи. Більше того, право має ряд категорій, здатних замінити їх без будь-якої шкоди для економіки.
Так, підходи до диференціації організаційно-правових форм юридичних осіб конкретно сформульовані в ст. 83 ЦК України: якщо майно відокремлюється разом з об’єднанням осіб йдеться про товариства; якщо ж майно відокремлюється без об’єднання осіб, ідеться про установи. Натомість регулювання статусу юридичних осіб (суб’єктів господарювання) в ГК України не відповідає ані відображеній у ЦК України концепції юридичних осіб, ані загальноприйнятим практикам та стандартам ЄС у цій сфері. За таких умов доцільно уніфікувати законодавство України в цій частині з європейськими підходами до регулювання інституту юридичної особи, взявши за основу загальні положення ЦК України та окремі спеціальні закони, зокрема закони «Про акціонерні товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ін. Зважаючи на це, законопроект № 6013 вирішує питання щодо долі юридичних осіб, які сьогодні діють в організаційно-правових формах, не передбачених ЦК України. Йдеться, передусім, про підприємства як суб’єкти права (державні та комунальні підприємства, так звані «підприємства колективної власності», приватні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями тощо) та їх об’єднання (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та ін.). Пропонується зокрема ряд спеціальних правил щодо строків приведення діяльності бізнесу у відповідність до нових норм. До прикладу, можна навести положення ст. 22 «Особливості припинення підприємств у перехідний період», в якому передбачається встановлення строку, протягом якого власник (суб’єкт, що виконує функції власника підприємства) зобов’язаний прийняти рішення про реорганізацію або ж ліквідацію підприємства. Аналогічний строк передбачено й для реорганізації або ж ліквідації державних чи комунальних підприємств зі зазначенням про припинення права господарського відання чи оперативного управління на відповідне майно підприємства. Таке майно повинно бути передано правонаступнику в управління; до статутного капіталу товариства або ж в оренду. Як видається, закріплення строку для проведення процедур реорганізації чи ліквідації підприємства є достатнім для неспішного припинення діяльності існуючих різновидів підприємств.
Водночас у сучасних реаліях відновлення української економіки, її відповідності усталеним світовим підходам реформуванню підлягають не лише питання організаційно-правових форм юридичних осіб, але й відносин власності. Законпроєкт № 6013 закріплює європейський підхід, за яким відокремлене майно може перебувати в юридичної особи тільки на праві власності. Фігури юридичної особи-невласника майна не повинно бути в економічному середовищі. Й логічно, оскільки юридичні особи в майновому обороті відповідають за своїми зобов’язаннями власним майном. Зважаючи на це, положення законопроєкту № 6013 гармоніюють положенням ЦК України, в яких закріплено загальні підходи щодо користування чужим майном – ідеться передусім про оренду та довірче управління. Варто підкреслити, що інститут управління майном є абсолютно зрозумілим для країн із розвиненою економікою та може повноцінно виконувати функції інструмента з передачі майна власником (зокрема й державою) юридичним особам публічного права для виконання ними відповідних функцій. Іншими словами – інститут управління, як і випробований часом інститут оренди, здатні повністю замінити застарілі титули права господарського відання та права оперативного управління.
З. Прийняття законопроєкту № 6013 не відповідатиме звичній практиці існування двох (Цивільного та Торгового (Комерційного)) кодифікованих актів Європи.
Прихильники ідеї збереження Господарського кодексу України значною мірою маніпулюють суспільною думкою зазначаючи, що законодавствам розвинених країн-членів Європейського Союзу притаманний дуалізм права. Як приклад, часто наводиться Торговий кодекс Федеративної Республіки Німеччини. Варто наголосити, що наведений кодифікований акт сьогодні є даниною історичним традиціям Німеччини кінця ХІХ ст, коли він і був прийнятий. Так, у сучасній німецькій правовій доктрині усталеним є висновок, що існування поряд із Цивільним ще й Торгового кодексу Німеччини було обумовлено цілою низкою історичних причин, головною з яких стала необхідність створення однакового правового регулювання торгівлі в країні з багатовіковою політичною та правовою роздробленістю. Сьогодні ж він не має регулятивного впливу, а останні зміни до цього кодексу вносилися ще у 80-х роках ХХ століття. у зв’язку із прийняттям Закону про загальні умови купівлі-продажу.
Більше того, сьогодні констатуємо зменшення правових систем, які зберігають окрему регламентацію цивільного і торговельного права. Діючі в європейських правопорядках торговельні кодекси (як класичні кодекси ХІХ ст., так і сучасні кодифікації в Австрії, Бельгії, Болгарії, Литві тощо) залишаються приватноправовими актами, які систематизують певну частину приватноправових інститутів та уособлюють торговельне право як «спеціальне приватне право», яке в цілому підпорядковується дії цивільного права як «загального приватного права». Заради об’єктивності варто навести й приклади прийняття в ХХІ столітті комерційних кодексів такими країнами, як Габон, Еквадор, Катар, Лівія, Мозамбік та Сирія. Щоправда доцільність перейняття їх досвіду з цього питання викликає серйозні сумніви.
4. Скасування Господарського кодексу України призведе до ліквідації господарських судів. Законопроєкт № 6013 жодним чином не стосується питань функціонування системи господарських судів. Більше того, нелогічною видається навіть постановка питання про доцільність ліквідації господарських судів. Навпаки, нагальними сьогодні є питання вдосконалення процесуальних аспектів вирішення підприємницьких спорів, адже бізнес не може витрачати багато часу на очікування вирішення підприємницьких спорів.
5. Скасування Господарського кодексу України призведе до ліквідації кафедр господарського права та процесу.
Положення законопроекту № 6013 не мають жодного відношення до врегулювання діяльності закладів вищої освіти чи наукових установ. Щодо таких побоювань, то, навпаки, слід наголосити на необхідності проведення фундаментальних досліджень та підготовки на їх основі бакалаврів і магістрів із глибоким знаннями спеціального економічного законодавства України та законодавства ЄС. Відповідно й функціонування як наукових установ, так і діяльність кафедр в ЗВО (можливо з оновленими назвами, як це вже зробили в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка), навпаки повинна активізуватися, зважаючи на закріплені в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС вимоги.
ІІІ. Узагальнююча оцінка
Викладене вище дає підстави однозначно стверджувати про необгрунтованість та помилковість аргументів прихильників науки господарського права щодо неможливості прийняття та введення в дію Закону України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період». Закріплений у ньому механізм правового регулювання підприємницьких відносин спрямовано на поступове наближення до правил та рекомендацій ЄС та приведення діяльності бізнесу до європейських стандартів, а тому вказаний законопроєкт № 6013 має бути підтриманий Верховною Радою України як такий, що забезпечує реалізацію прийнятих Україною зобов’язань з європейської та євроатлантичної інтеграції
З повагою академік-секретар
відділення цивільно-правових
наук НАПрН України Андрій Гриняк
Джерело: Юридичний вісник України
