Судова практика
Якщо рішенням суду установлено, що працівника звільнено за власним бажанням, а в трудовій книжці вказано, що за прогул, належним способом захисту його прав буде визнання наказу про звільнення за прогул незаконним і його скасування
24 січня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 361/76/22 задовольнив частково касаційну скаргу представника позивача, який вважав своє звільнення незаконним та необґрунтованим.
Працівник звернувся до Товариства із заявою, в якій просив звільнити його із займаної посади з 1 червня 2019 р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
В останній робочий день Товариство не провело з ним повного розрахунку при звільненні та не видало трудову книжку з відповідними записами про роботу, у зв’язку з чим він звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої при звільненні заборгованості по заробітній платі, інших виплат та повернення трудової книжки.
Заочним рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду у справі № 361/1554/20 позов задоволено.
На виконання вказаного судового рішення на його адресу засобами поштового зв’язку відповідачем направлено оригінал трудової книжки, у якій зазначено про його звільнення з Товариства з 30 березня 2019 р. у зв’язку з прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Читайте також: Неналежне оформлення лікарняного не може бути підставою для звільнення працівника через прогул
Працівник звернувся до суду з позовом до Товариства про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення за прогул», поновлення на роботі на посаді виконавця робіт з дати його звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заочним рішенням міськрайонного суду позов задоволено з тих мотивів, що судом не встановлено обставин порушення позивачем трудової дисципліни та існування події прогулу на момент його звільнення за власним бажанням.
Постановою апеляційного суду заочне рішення міськрайонного суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Розглянувши касаційну скаргу представника позивача, Верховний Суд вказав, що судами у справі № 361/1554/20 було встановлено обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судами, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині вказаних судових рішень, а саме обставини щодо того, що позивач працював у відповідача до 31 травня 2019 р.
Читайте також: Триваюча збройна агресія рф проти України не є поважною причиною для прогулу
Крім того, відповідачем не надано доказів дотримання процедури, передбаченої нормами трудового законодавства при звільненні працівника за прогул, зокрема положень ст. 149 КЗпП України, так як відповідач не вимагав надання позивачем пояснень з приводу відсутності на роботі з 1 по 29 березня 2019 р., що є самостійною підставою для висновку про незаконність звільнення за прогул та визнання наказу про його звільнення неправомірним.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи позовної заяви про неправомірність наказу про звільнення за прогул є доведеними.
Проте апеляційний суд не врахував, що продовження строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, унормовано п. 1 гл. XIX Прикінцевих положень КЗпП України, а тому позивач не повинен був обґрунтовувати поважність причин пропуску строку для вирішення трудового спору, як і подавати таку заяву, оскільки цей строк продовжується на строк дії карантину у силу закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 р. у справі № 947/8885/21.
Таким чином, у цій справі встановлено, що наказ Товариства «Про звільнення за прогул» є незаконним, а тому позовні вимоги щодо його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У випадку зазначення працівником та роботодавцем різних обставин звільнення, суд не може приймати рішення про зміну формулювання причин звільнення. Належним способом захисту прав позивача у такому випадку є визнання наказу про звільнення незаконним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 грудня 2023 р. у справі № 757/35715/19.
Отже, Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково, визнав незаконним та скасував наказ про звільнення за прогул, в іншій частині позову відмовив.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
