Українські реформи: внесок юристів

На минулому тижні відбулися урочисті збори Національної академії правових наук України з нагоди 25-річчя з дня заснування НАПрНУ. В урочистостях з цього приводу взяли участь Президент України Петро Порошенко, глава Адміністрації Президента Ігор Райнін, заступник керівника апарату Верховної Ради України — керівник головного юридичного управління Михайло Теплюк, голова Харківської обласної державної адміністрації Юлія Світлична, голова Північно-східного центру Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України Володимир Семиноженко, народний депутат України Ірина Луценко, представники держорганів, галузевих академій наук, члени і співробітники НАПрНУ та інші поважні персони.

Варто відзначити, що за останні 15 років це було перше побачення глави держави та юридичної еліти країни, так би мовити, очі в очі. «Харківщина — лідер у галузі освіти і науки, один із найпотужніших юридичних наукових центрів. І тому невипадково, що ініціатива створення вищої галузевої наукової установи, яка об’єднала правову науку всієї держави, зародилася саме тут», — відзначив Президент України. Він підкреслив, що становлення цієї важливої інституції співпало з початком відтворення незалежності України. Фахівці академії відіграли провідну роль у формуванні наукових засад національної правової системи. Всі минулі роки вчені-юристи забезпечували експертний супровід розробки й прийняття законодавства незалежної України, вони складали основу робочих груп з розробки Конституції України 1996 року, найважливіших нормативно-правових актів та кодексів, які зараз становлять базу сучасного національного законодавства. У залі запанувала тиша, коли Петро Порошенко торкнувся теми російської агресії проти України та її наслідків. Як було наголошено, внаслідок цього країна втратила 20% свого промислового потенціалу, що не могло не спровокувати ефект доміно для вітчизняної економіки, а та ж Харківщина стала по суті прифронтовим регіоном. Це головна причина того, чому більшість українців сьогодні не відчувають добробуту, а їх рівень життя відновлюється повільно й нерівномірно.

Як прозвучало далі, завдяки українським юристам, що працюють в органах влади, створено антикорупційну інфраструктуру. В нові органи вкладено суттєві фінансові ресурси, але поки що коефіцієнт їх корисної дії не задовольняє суспільство. Практично завершена судова реформа і вже настає час із засіяного в цій реформі в якості врожаю отримувати довіру і повагу до судів. Помітним є внесок юристів і в розвиток економіки. «Здавалося, наша економіка мала б бути вічно прикутою до російської «газової голки». Та вже два роки як ми не купуємо газ у Росії, а Нафтогаз виграв позов проти Газпрому на 4,6 мільярди доларів у Стокгольмському арбітражі. Таким чином, з нас знято тягар кабальних газових угод 2009 року, завдяки яким Україна переплатила Кремлю не один десяток мільярдів доларів. Окрема важлива тема — балансування країни на межі дефолту. Завдяки перемовинам наприкінці 2016 року нам вдалося його уникнути. А в нинішньому році економіка демонструє зростання на рівні 3,8%. І хоча такий рівень нікого не влаштовує, але це твердий показник нашого руху вперед», — сказав глава держави.

Зазначимо, в рейтингу Doing Business Україна за п’ять років піднялася на шістдесят одну сходинку. Це зростання, не в останню чергу, відбувається завдяки новому законодавству, що безпосереднім чином впливає на покращення інвестиційного клімату в країні. Це — закони про приватизацію, про валюту, про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, про «єдине вікно» на митниці. В минулому році було прийнято розроблений в Адміністрації Президента Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Таким чином було вибито козирі в путінського режиму, який стверджує, що Україна нездатна управляти на Донбасі. Зараз нам треба готуватися до розгортання миротворчої місії під егідою ООН на окупованих територіях. Про це йшлося в Нью-Йорку на Генеральній асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Ця місія має бути розгорнута на всій поки що непідконтрольній території України й обов’язково з її виходом на українсько-російський кордон. Це дозволить створити умови для виконання частини Мінських домовленостей, включно з виведенням російських військ з окупованої української території. Якщо цього не станеться, закон про особливий порядок місцевого самоврядування так і не запрацює. Тому вся відповідальність за зрив мінського процесу точно має лягти на Росію.

Ще один плюс — в Україні на сьогодні, добре чи погано, але працює система стримувань і противаг у владі, яка не дозволяє якійсь одній політичній силі створювати монополію на урядування. Й сама влада по суті має коаліційний характер. Тому потрібно знаходити спільну мову, ухвалювати необхідні реформаторські рішення. Проте деякі правові ініціативи українських політиків викликають відвертий сум. Навряд чи суспільство сприйме пропозиції, які просувають недемократичні моделі на кшталт «освіченого авторитаризму» або «парламентаризм канцлерського типу». Безумовно, що демократичні засади сприятимуть розвиткові держави і суспільства краще ніж однопартійна система або режим одноосібної влади. Це треба запам’ятати всім і кожному.

Віктор Ковальський,
спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути