Судова практика
Особу, яка порушила ПДР, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, не може бути звільнено від обов’язкового додаткового покарання на підставі ч. 2 ст. 69 КК
31 липня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 185/11807/23 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який посилався на безпідставне звільнення особи від призначення обов’язкового додаткового покарання.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 51000 грн, із застосуванням положень ст. 69 КК – без позбавлення права керувати транспортними засобами.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення стосовно обов’язковості призначення додаткового покарання з огляду на положення ч. 2 ст. 69 КК.
Читайте також: Не було передбачено додаткового покарання у виді конфіскації майна за державну зраду до набрання чинності Законом № 1689-VII
Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а апеляційний суд не усунув зазначеного порушення.
Так, ч. 1 ст. 286 КК передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Згідно з ч. 2 ст. 69 КК на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов’язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Читайте також: 3 місяці арешту за колабораційну діяльність в освітній сфері – надто м’яке покарання
Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов’язкового додаткового покарання на підставі положень ч. 2 ст. 69 зазначеного Кодексу.
Така позиція узгоджується зі сталою практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 18 квітня 2024 р. у справі № 756/9214/22; постанова від 26 вересня 2023 р. у справі № 751/5198/22).
Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
