Судова практика
Вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не є доказом винуватості інших
30 липня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 552/6085/23 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, якому було повернуто апеляційну скаргу.
Районний суд своїм вироком затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним.
Захисник подав апеляційну скаргу, у якій вказував, що зазначеним судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права та інтереси його підзахисного – приватного нотаріуса.
Ухвалою судді апеляційного суду захиснику на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернуто його апеляційну скаргу через відсутність у нього права на апеляційне оскарження вказаного вироку.
Читайте також: Перелік меж і підстав оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості є вичерпним
У касаційній скарзі захисник зазначав, що з тексту оскаржуваного ними вироку можливо ідентифікувати його підзахисного, оскільки у ньому зазначено поштову та електронну адреси, номери та серії нотаріальних бланків приватного нотаріуса.
Верховний Суд вказав, що за приписами ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 цього Кодексу.
Положеннями ч. 4 ст. 394 КПК визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має на це права.
Читайте також: Особа, якій злочином завдано шкоди, має правом оскаржувати вирок, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості
За висновком Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 р. у справі № 639/2837/19, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Не погоджуючись із вироком районного суду стосовно підозрюваного, захисник подав апеляційну скаргу, в якій навів обґрунтування своєї позиції та просив змінити цей вирок, виключивши з нього посилання як на встановлений факт на те, що приватний нотаріус була залучена до вчинення злочину, знала про наміри осіб, які до неї звернулись, діяла всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», зловживала своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди, погоджувала документи з метою приховування злочину чи імітації цього правочину під законний, а також інші формулювання про незаконність дій та її обізнаність з протиправними намірами осіб, що до неї звернулись.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернув захиснику апеляційну скаргу, подану ним в інтересах приватного нотаріуса – особи, яка не має права оскаржувати вирок на підставі угоди про винуватість:
– приватний нотаріус у даному кримінальному провадженні не є підозрюваною, обвинуваченою чи прокурором;
– прізвище приватного нотаріуса у вироку не згадується;
– її особу з тексту вироку неможливо ідентифікувати;
– оскаржуваний вирок не стосується інтересів приватного нотаріуса.
Верховний Суд з таким висновком погодився, зважив на те, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб (ст. 84, 90 КПК) та залишив касаційну скаргу без задоволення.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
