Судова практика
Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям є повне відшкодування збитків і шкоди, а не лише усунення суспільно небезпечних наслідків
5 вересня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 166/37/24 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який не погоджувався із застосуванням ст. 45 КК.
Районний суд ухвалою, залишеною без змін апеляційним судом, на підставі ст. 45 КК звільнив особу від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК у зв’язку з дійовим каяттям та закрив кримінальне провадження.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що дійове каяття може виявлятися лише в активній поведінці особи. Натомість апеляційний суд не врахував пояснень представника потерпілого про те, що обвинувачений не виявив жодного інтересу до стану здоров’я потерпілого, який продовжує лікування від заподіяних тілесних ушкоджень.
Верховний Суд вказав, що дійового каяття полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток становлять лише ті випадки вчинення кримінального правопорушення, готування чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитків.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК, є проступком із матеріальним складом, отже шкода здоров’ю, яка настала внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень (суспільно небезпечні наслідки) є обов’язковою (конститутивною) ознакою його об’єктивної сторони.
Вказана фізична шкода (легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності) зазначена як у фабулі, так і формулюванні і формулі кваліфікації, з огляду на що колегія суддів не сприйняла як обґрунтовані посилання судів попередніх інстанцій на те, що в обвинувальному акті зазначено про те, що шкоди не завдано та розмір її не зазначено.
Читайте також: Зловживання впливом: проблеми кваліфікації (судова практика)
Висновок суду про заподіяння потерпілому протиправними діями обвинуваченого фізичної (особистого характеру) шкоди, в аспекті наступного вирішення питання про можливість застосування положень ст. 45 КК, вимагає встановлення та підтвердження доказами того, що вказана шкода усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням.
Натомість судами попередніх інстанцій не встановлено того, що заподіяна протиправними діями обвинуваченого фізична шкода у виді легких тілесних ушкоджень усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням, що свідчить про необґрунтоване звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК.
Хибними Верховний Суд визнав і висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відшкодування завданої шкоди через те, що потерпілий не заявив цивільного позову про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди.
Обов’язковою складовою підстави до застосування ст. 45 КК, серед іншого, є те, що відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути добровільним. Добровільність відсутня у випадках, коли винний відшкодування збитків або усунення шкоди пов’язує із ініціативною поведінкою потерпілої особи (її вимогою), а невідшкодування збитків та неусунення шкоди виправдовується посиланням на обставини, факти або події, які мають (з певною долею вірогідності) відбутися (статися) за ініціативою потерпілого в майбутньому.
Вагомих обставин, які би (з урахуванням позиції потерпілого, висловленої в судовому засіданні) перешкодили обвинуваченому добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну потерпілому, судом не встановлено і в оскарженому судовому рішенні не зазначено.
За відсутності переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах справи у їх взаємозв’язку із вимогами матеріального і процесуального закону, висновок суду про обґрунтованість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі, визначеній у ст. 45 КК, є безпідставним, тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.