Судова практика
Закон не передбачає отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ні слідчими суддями, ні прокурорами, ні слідчими
12 вересня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 683/2659/19 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який посилався на допустимість доказів.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано невинуватим та виправдано за ч. 2, 4 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України у зв’язку з недоведеністю наявності в його діяннях складів зазначених кримінальних правопорушень.
Він обвинувачувався в тому, що будучи службовою особою юридичної особи приватного права, а саме засновником, власником та директором ПП, після укладення між очолюваним ним підприємством та сільським головою договорів на проведення поточного ремонту доріг, діючи з корисливих мотивів, із метою заволодіння чужим майном – частиною бюджетних коштів, виділених сільською радою, зловживаючи своїм службовим становищем, не виконав у повному обсязі роботи відповідно до визначених вимог Державних будівельних норм, достовірно знаючи, що у дійсності роботи у повному обсязі не виконані, склав, підписав, скріпив печаткою ПП і видав сільському голові акти приймання виконаних будівельних робіт, при цьому умисно вніс до вказаних офіційних документів завідомо неправдиві відомості про завищені фактичні обсяги та вартість використаних матеріалів. Після проведених на підставі зазначених актів приймання виконаних будівельних робіт розрахунків умисно незаконно заволодів коштами сільської ради.
Також обвинувачувався у тому, що уклав з іншим сільським головою договори на проведення поточного ремонту доріг. І діючи повторно, з корисливих мотивів, за подібних обставин, шляхом зловживання своїм службовим становищем та внесення завідомо неправдивих відомостей про завищені фактичні обсяги та вартість матеріалів до актів приймання виконаних будівельних робіт, незаконно заволодів коштами сільської ради.
Крім цього, він обвинувачувався у тому, що переслідуючи мету приховання та маскування незаконного походження коштів та заволодіння ними, маючи одноособовий доступ до банківського рахунку ПП, отримав готівкою 987 000,00 грн для нібито використання їх для поточного ремонту доріг, тим самим набув право володіти ними та використовувати кошти, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
У касаційній скарзі прокурор не погоджувався з рішенням суду про відхилення як недопустимих доказів даних у акті позапланової ревізії.
Верховний Суд вказав, що судами було обґрунтовано визнано недопустимим доказом акт позапланової виїзної ревізії щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності сільської ради, проведеної на підставі ухвали слідчого судді.
Читайте також: Ухвала слідчого судді про передання речових доказів (патронів) уповноваженій особі військової частини підлягає апеляційному оскарженню
Як правильно зазначили у своїх рішеннях суди попередніх інстанцій з посиланням на положення ч. 2 ст. 93 КПК України, призначення позапланової перевірки не є ані слідчою (розшуковою) дією, ані негласною слідчою (розшуковою) дією, ані заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися прокурор чи слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді.
Збирання доказів стороною обвинувачення згідно з положеннями ч. 2 ст. 93 КПК України шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових і фізичних осіб висновків ревізій та актів перевірок означає повноваження використовувати як докази такі висновки й акти (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування.
Кримінальний процесуальний закон не передбачає отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ні слідчими суддями, ні прокурорами, ні слідчими. Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
