Подвійні стандарти уряду: наступ на права пенсіонерів і підрив довіри до держави

Дії виконавчої влади щодо регулювання пенсійного забезпечення виглядають сьогодні як чергова спроба порушення конституційних прав громадян під прикриттям боротьби з фінансовими дисбалансами. Вибіркове обмеження пенсій для одних категорій населення і збереження привілеїв для інших лише підсилює соціальну несправедливість та демонструє подвійні стандарти нинішньої влади, бо до цього попередні можновладці навіть додуматися не могли.

Олексій Баганець заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва

Дещо про справедливість

Такі ініціативи не мають нічого спільного зі справедливістю чи економічною оптимізацією, натомість викликають обурення і підривають довіру як усередині країни, так і на міжнародній арені. Як ви вже мабуть зрозуміли, в продовження своєї попередньої публікації хочу висловити свою думку стосовно подій, які зараз обговорюються навколо урядового проекту постанови про застосування коефіцієнту до спецпенсій і пожиттєвого утримання окремих категорій пенсіонерів.

Читайте також: Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів або виключати його

Прошу також вважати цю публікацію моїм зверненням до Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з вимогою переглянути вказаний проект постанови, який порушує конституційні права громадян, підриває соціальну справедливість і суперечить міжнародним зобов’язанням України.

Саме про продовження наступу виконавчої влади на конституційні права найменш захищеної частини пенсіонерів, які отримують спеціальні пенсії (чи пожиттєві утримання), свідчить цей урядовий документ, який передбачає застосування коефіцієнтів для обмеження пенсій певних категорій громадян, але не охоплює всі існуючі пенсійні виплати, наприклад, не чіпає тих же суддів, працівників поліції, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро чи неконституційної Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. І це при тому, що в цих органах правопорядку і судах заробітна плата набагато вища, аніж у конституційно створеної прокуратури, що викликає серйозні сумніви у справедливості та об’єктивності запропонованих змін, тим більше, що уряд явно лукавить, коли аргументує необхідність прийняття цієї постанови тим, що значна частина спеціальних пенсій значно перевищує середній рівень виплат для більшості пенсіонерів, бо, водночас, залишає поза увагою інші категорії пенсіонерів, які отримують одні з найвищих пенсій у країні, в тому числі й у порівнянні з прокурорськими.

Про вибірковість

Тому, відсутність у даному проекті постанови КМУ пропозицій про урізання пенсійного забезпечення суддів та інших перелічених категорій силовиків на 2025 рік нівелює головний аргумент влади про боротьбу з фінансовим дисбалансом. Виходить, що справедливість у розподілі коштів стосується лише обмеженого кола пенсіонерів, в першу чергу «ненависних» прокурорів, тоді як інші категорії, які мають політичний, юридичний або силовий вплив, залишаються у привілейованому становищі по зрівнянню з іншими особами, які одержують спеціальні пенсії. Такий підхід, навпаки, лише викликає обурення серед інших пенсіонерів, до чиїх виплат планують застосувати запропоновані обмеження.

Читайте також: Розміри пенсії за інвалідністю громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, має визначати законодавець

Особливо показовим є факт, що саме суддівські пенсії (пожиттєві утримання) не підпадають під дію нових коефіцієнтів. Це може свідчити про небажання влади чіпати суддівську систему, розуміючи ризики відповідного юридичного спротиву. Останні, маючи прямий доступ до Конституційного Суду, судді якого теж мають одні з найвищих пенсій в Україні, можуть оскаржити туди будь-які обмеження своїх прав і домогтися відновлення попереднього рівня виплат. А тому влада остерігається, що таке може відбутися, в результаті чого, обмеження, накладені на інші категорії пенсіонерів, також можуть бути судами переглянуті, що поставить під сумнів всю задуману нашою «демократичною» владою цю відверту «аферу». Тож вирішила, що дана постанова, на відміну від законопроекту депутатки Третякової, на суддів не розповсюджується. І нічого гріха таїти те, що виконавча влада таким способом очевидно намагається «підкупити» суддів, аби вони в майбутньому не задовольняли позовів скривджених такими діями уряду пенсіонерів.

Отже, Кабінет Міністрів України під виглядом боротьби з фінансовою нерівністю в забезпеченні пенсіями різного роду категорій пенсіонерів, що неминуче сподобається частині їх електорату, людям, які живуть за принципом: нехай і в тебе хата горить, бо моя згоріла, демонструючи при цьому подвійні стандарти, фактично хоче просто уникнути конфліктів із впливовими категоріями пенсіонерів. Без сумніву, що така вибірковість підриває довіру до так званих «пропозицій» і демонструє надуманість оприлюднених мотивів у підходах до зменшення соціальних видатків.

У всій цій історії, але, особливе занепокоєння викликає те, що серед категорій, на які поширюються вказані обмеження, є й пенсіонери органів прокуратури, тобто інша частина тієї ж судової влади, куди відносяться і судді. Урядовий підхід до зменшення пенсій прокурорів може мати далекосяжні негативні наслідки, які виходять за межі суто фінансової площини. Погіршення умов пенсійного забезпечення прокурорів є ще одним кроком у підриві основ цього конституційного органу, що вже неодноразово стикався із системним тиском й утисками фінансового характеру. Зменшення соціальних гарантій не тільки знижує престиж роботи в прокуратурі, але й ставить під загрозу, про що я постійно наголошую, незалежність прокурорів при здійсненні своїх повноважень, що є грубим порушенням Конституції і законів України.

Загрози

Позбавлення соціального захисту й гарантованої компенсації за втрачене здоров’я під час тривалої служби в органах прокуратури може призвести до демотивації професіоналів у прокуратурі, яких і так там на сьогодні залишилося обмаль, відтоку в цілому підготовлених кадрів та загального занепаду даної інституції, який уже, на жаль, розпочався. Без чітких гарантій незалежності, що включають і гідний рівень пенсійного забезпечення, прокуратура може стати ще більш залежною від зовнішнього впливу, перетворюючись фактично на недієздатний орган з ефективного виконання лише їй притаманних конституційних функцій, які ніхто в нашій державі не може виконувати. Це також створює ризики для забезпечення верховенства права, оскільки підконтрольна чи недієздатна прокуратура не зможе гарантувати дотримання вимог закону на стадії досудового розслідування нехай й у формі процесуального керівництва, а також прав і свобод громадян в кримінальному судочинстві.

Читайте також: Недоотримана через смерть особи сума пенсії входить до складу спадщини у розмірі, на який мав право спадкодавець, за останні три роки

Таким чином, ще раз стверджую, ще запропоновані зміни в пенсійному забезпеченні виглядають не як прагнення до економічної оптимізації фінансових витрат, а як цілеспрямоване послаблення конституційно створеної прокуратури. У сукупності з іншими руйнівними «реформами» протягом уже 10 років це може мати небезпечні наслідки і для всієї правоохоронної системи країни, що є неприпустимим у контексті побудови демократичного і правового суспільства як під час повномасштабної війни, так і в післявоєнний, теж занадто складний період.

А що робити з рішеннями судів?

Окрім того, хочеться ще раз звернути увагу нашого уряду: більшість пенсій, які нині пропонується обмежити постановами Кабміну, були призначені на підставі рішень судів. Це означає, що такі виплати є не просто адміністративним рішенням, а юридично захищеним правом, яке визначене судовим порядком. У правовій системі, зокрема за статтею 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд), існує принцип правової визначеності. Він гарантує, що остаточні та обов’язкові рішення судів не можуть бути поставлені під сумнів чи скасовані іншими органами, окрім самого суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що втручання держави в такі рішення є серйозним порушенням цього принципу.

Наприклад, у справі «Draft-Ova a.s. v. Slovakia» ЄСПЛ постановив, що скасування остаточного судового рішення з боку державних органів є неприпустимим, якщо немає переконливих підстав, які виправдовують такий відступ від принципу правової визначеності. Суд наголосив, що будь-які втручання в рішення судів мають базуватися на виняткових обставинах і бути обґрунтованими в правовому полі.

У нашому випадку спроба Кабміну переглянути пенсійні виплати, призначені рішеннями судів, становить очевидне грубе порушення цього принципу. Згідно з названою вище Європейською конвенцією, державні органи не мають права скасовувати чи змінювати судові рішення, тим більше – через підзаконні акти. Це підриває не лише права окремих громадян, але й загальні засади правової держави. Крім того, ЄСПЛ уже визнавав подібні дії порушенням прав людини, що може призвести до нових скарг українських громадян до міжнародних судів і потягне в черговий раз не тільки значні репутаційні, а тим більше, і нові, додаткові фінансові витрати для держави, з якими, начебто, й «воює» наш кабмін, бо така постанова, начебто, уряду, якщо, вибачте, його так можна на сьогодні назвати, обов’язково буде визнана неконституційною і незаконною в майбутньому.

Відтак, подібні ініціативи є не лише юридично сумнівними, але й суперечать європейським стандартам, що ставить під сумнів відданість України своїм міжнародним зобов’язанням і європейському вектору розвитку. З таким підходом наша країна ризикує не лише втратити довіру власних громадян, але й суттєво підірвати свої міжнародні перспективи. Європейський Союз, до якого ми прагнемо вступити, базується на принципах верховенства права, захисту прав людини та соціальної справедливості. Систематичне порушення цих принципів, зокрема звуження соціальних гарантій і дискримінаційні рішення проти тих же прокурорів як складової гілки судової влади суперечать вимогам ЄС до країн-кандидатів. Подібні кроки створюють враження, що Україна не готова забезпечувати високі стандарти захисту прав своїх громадян, що є обов’язковою умовою для вступу до ЄС. За таких обставин країна ризикує не лише уповільнити процес євроінтеграції, але й опинитися в ізоляції, оскільки подібний підхід несумісний із цінностями цивілізованого світу.

На підставі викладеного, звертаюсь особисто вже до Прем’єр-міністра України Д. Шмигаля з проханням відкликати і не підписувати запропонований проект даної Постанови, оскільки вона порушує вимоги Конституції та Законів України, і не компроментувати себе остаточно.

P.S. Обидві мої публікації на цю тему вже направлені на електронну адресу Кабінету Міністрів.

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути