Думка експерта
Майбутнє юридичної освіти: виклики, можливості та перспективи
Юридична освіта в Україні сьогодні перебуває на роздоріжжі. З одного боку, її значення для формування якісного правового середовища та незалежної судової системи важко переоцінити. З іншого – численні проблеми, що накопичувалися роками, роблять підготовку майбутніх юристів менш ефективною та віддаляють її від сучасних стандартів. Низька якість практичної підготовки, відсутність належного механізму контролю за рівнем знань випускників, застарілі підходи до викладання, а також дисбаланс між кількістю правничих факультетів та реальними потребами ринку – все це змушує говорити про необхідність докорінних змін. Не так давно комітет Верховної Ради з питань правової політики представив Концепцію реформування юридичної освіти, що має стати відправною точкою для системного оновлення. Це не просто спроба виправити окремі недоліки, а план створення сучасної, конкурентоспроможної моделі підготовки правників, які відповідатимуть високим стандартам професії. Відбір абітурієнтів, оновлення навчальних програм, скорочення неефективних навчальних закладів та посилення практичної складової – ось лише частина запланованих змін. Але наскільки реалістичними є ці ініціативи? Як відреагує академічна спільнота? І головне – чи зможе нова система підготовки юристів дати країні фахівців, здатних зміцнити правову державу?
Читайте також: Вихід один – працюємо далі на Перемогу. Про новий рік, війну й какістократію
Сьогодні ми поговоримо про сучасний стан та перспективи розвитку юридичної освіти в Україні з людиною, яка безпосередньо впливає на процес її вдосконалення у закладі вищої освіти. Наш співрозмовник – Павло ГОРІНОВ, директор Навчально-наукового інституту права та політології Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, кандидат юридичних наук, професор кафедри правознавства та галузевих юридичних дисциплін, заслужений працівник соціальної сфери України.
– Павле Валерійовичу, наскільки серйозною сьогодні є проблема нестачі кваліфікованих викладачів і як це впливає на якість підготовки майбутніх правників?
– Одним із критичних аспектів реформування правничої освіти є питання науково-педагогічного складу. Глибоко переконаний, що саме якісний викладацький склад є основою для формування конкурентоспроможної юридичної освіти в Україні. Попри всі виклики, правнича освіта сьогодні має значний кадровий потенціал, який може бути використаний ще ефективніше. Важливим кроком у цьому напрямку є реформування самої системи підготовки та оцінювання науково-педагогічних працівників, що забезпечить високий рівень знань та практичних навичок випускників.
Станом на сьогодні ми не маємо точної статистики щодо кількості викладачів, які працюють у правничих школах під егідою Міністерства освіти і науки України, що свідчить про потребу в детальному моніторингу кадрового забезпечення. Водночас відомо, що в закладах зі специфічними умовами навчання на постійній основі працюють близько 1,5 тисяч викладачів (навчальні заклади системи МВС, СБУ, Мін’юсту). Це досить значний кадровий ресурс, проте потрібно враховувати, що такі заклади готують правників здебільшого для внутрішньосистемних потреб, що може знижувати універсальність їхньої підготовки для ширшого юридичного ринку.
Окрім цього, проблема полягає не лише в кількості, а й у рівні кваліфікації викладацького складу. Аналіз результатів Єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ), який складали випускники магістратури в 2023 році, засвідчив, що 989 осіб із 9 311 (10,6%) не змогли подолати навіть мінімальний прохідний бал у 37 зі 109. При цьому середній показник правильних відповідей серед тих, хто склав іспит, становив 49,22 бала, що є тривожним сигналом щодо загального рівня підготовки студентів. Це свідчить про необхідність підвищення вимог не лише до студентів, а й до самих викладачів, адже саме вони визначають якість підготовки майбутніх правників.
На щастя, Концепція реформування правничої освіти передбачає комплексний підхід до вдосконалення викладацького складу. Серед запланованих заходів – запровадження системи незалежної атестації, підвищення кваліфікаційних вимог, а також створення можливостей для міжнародного стажування викладачів у провідних правничих школах Європи. Важливим є також питання фінансового стимулювання, адже без належного рівня заробітної плати залучити до викладацької діяльності кращих фахівців юридичної сфери буде складно.
Впровадження цих ініціатив дозволить сформувати сильне викладацьке середовище, яке забезпечить студентам не лише теоретичні знання, а й розуміння практичної сторони правничої діяльності. Це наблизить українську юридичну освіту до світових стандартів та дозволить готувати юристів, які не просто знають закон, а й усвідомлюють його суспільну роль та свою відповідальність перед державою і громадянами.
– Як змінилася концепція реформування юридичної освіти, які ключові проблеми намагалися вирішити різні ініціативи, та чи створить новий закон єдину стратегію змін?
– Зрозуміло, що реформування юридичної освіти – тривалий і комплексний процес, який розпочався ще в 2016 році і триває й досі. За цей час було представлено низку концепцій, кожна з яких відображала нові виклики та завдання, що постали перед правничими школами. Головна мета цих ініціатив створити таку систему юридичної освіти, яка б відповідала не лише національним потребам, а й міжнародним стандартам, забезпечуючи підготовку компетентних, незалежних і високопрофесійних правників. Зокрема, Концепція розвитку юридичної освіти 2016 року, оприлюднена МОН України, вперше окреслила ключову проблему: невідповідність змісту навчальних програм сучасним викликам правничої професії. Вона актуалізувала необхідність модернізації методики викладання, орієнтованої не лише на теоретичні знання, а й на формування практичних навичок, етики та розуміння верховенства права як основної місії правника.
Наступні концепції, представлені в 2020 та 2021 роках комітетом Верховної Ради з питань науки, освіти та інновацій, загострили увагу на ще одному важливому питанні – дисбалансі між кількістю випускників юридичних факультетів і реальними потребами ринку праці. Протягом останніх років держава стабільно фінансувала підготовку правників у великих обсягах, але багато випускників не могли знайти роботу за спеціальністю або не володіли достатніми знаннями для ефективної юридичної практики. Це свідчить про необхідність запровадження жорсткіших механізмів відбору студентів на правничі спеціальності, а також перегляду освітніх програм відповідно до реальних вимог професії.
Окремо слід згадати Концепцію реформування юридичної освіти, представлену Міністерством юстиції України, яка спрямована на створення умов для модернізації змісту юридичної освіти. Йдеться не лише про зміну навчальних курсів, а й про оновлення системи практичної підготовки студентів, що дозволить їм здобувати реальний досвід ще під час навчання.
Попри численні ініціативи, експерти відзначають, що в попередніх концепціях бракувало єдиного стратегічного бачення. Відсутність узгодженості призводила до розбіжностей у ключових питаннях, а окремі положення змінювалися залежно від політичної ситуації чи позицій різних зацікавлених сторін. Власне, ця проблема й стала основною причиною необхідності ухвалення окремого закону, який би не просто окреслював напрямки реформування, а створював чітку законодавчу базу для впорядкування всіх аспектів правничої освіти.
Проект концепції відповідного Закону «Про вищу юридичну освіту та первинний доступ до правничої професії», оприлюднений 12 вересня 2024 року на сайті комітету Верховної Ради з питань правової політики, має стати фундаментальним нормативним актом у цій сфері. Його ключове завдання – закріплення єдиних стандартів підготовки юристів, що відповідатимуть сучасним викликам і міжнародним вимогам. Законопроект, зокрема, передбачає чітке визначення вимог до освітніх програм, механізмів доступу до правничої професії, а також особливостей практичної підготовки студентів, що є вкрай важливим для підвищення рівня їхньої кваліфікації.
Читайте також: Мільйон послуг – не межа
Ще одним ключовим аспектом цього закону є врегулювання питань контролю за якістю освіти. Якщо раніше в різних концепціях пропонувалися окремі механізми атестації випускників, запровадження єдиних іспитів або змінення критеріїв акредитації правничих шкіл, то тепер усі ці питання можуть отримати комплексне врегулювання на рівні закону. Це забезпечить стабільність правничої освіти, унеможливить хаотичні зміни в нормативно-правових актах та дозволить впроваджувати реальні реформи, а не просто змінювати концепції без конкретних результатів.
Таким чином, ухвалення цього закону може стати переломним моментом для правничої освіти в Україні. Він не лише створить єдині стандарти навчання, але й сприятиме зміцненню правової системи загалом. Відповідно, зараз дуже важливо, щоб юридична спільнота, освітяни та законодавці консолідували свої зусилля й зробили цей закон максимально ефективним та дієвим для підготовки висококласних юристів, які працюватимуть за європейськими стандартами та зміцнюватимуть верховенство права в Україні.
– Запровадження мінімального конкурсного балу та єдиного фахового вступного випробування є важливими кроками реформи юридичної освіти. Наскільки ці зміни сприяють підвищенню якості підготовки майбутніх правників та які виклики вони створюють?
– Підвищення якості юридичної освіти починається ще на етапі відбору абітурієнтів, адже правнича професія вимагає не лише знання законодавства, а й аналітичного мислення, високого рівня відповідальності та розуміння принципів верховенства права. Саме тому введення мінімального конкурсного балу для вступу на спеціальність 081 «Право» є важливим рішенням, яке дозволяє забезпечити підготовку висококваліфікованих фахівців.
Із 2019 року рівень прохідного балу поступово зростав: спочатку він становив 130 балів, згодом 140, а в 2024 році вперше було встановлено мінімальний прохідний бал у 150. Цей крок мав на меті відсіяти недостатньо підготовлених абітурієнтів, однак він також призвів до значного зменшення кількості вступників. Так, у 2024 році на бакалаврат за спеціальністю «Право» було зараховано лише 7 007 осіб, що на 51% менше ніж у 2023 році, і на 32% менше ніж у 2022 році. Це – найнижчий показник за останні 9 років. З одного боку, це позитивний сигнал, що дозволяє відібрати більш мотивованих студентів, а з іншого – виклик для правничих шкіл, які можуть зіткнутися зі скороченням набору та фінансування.
Ще однією важливою зміною стало впровадження єдиного фахового вступного випробування (ЄФВВ) та єдиного вступного іспиту (ЄВІ) для вступу до магістратури з права. Це дає змогу забезпечити об’єктивну оцінку знань вступників і формування конкурентного середовища. Однак результати ЄФВВ свідчать, що рівень підготовки студентів залишається доволі низьким. У 2024 році з 12 001 учасника не зміг подолати прохідний поріг 261 вступник, що є ще гіршим показником, аніж у 2023-му, коли іспит не склали 184 студенти. Проте, загальна картина все ще викликає занепокоєння: 73,9% випускників магістратури отримали менше ніж 140 балів зі 200, а 40% – менше ніж 120 балів, що свідчить про необхідність подальшого вдосконалення навчальних програм і методик викладання.
Отже, ці нововведення є важливими кроками до підвищення якості правничої освіти, адже дозволяють сформувати більш підготовлене середовище студентів, мотивованих до навчання. Водночас вони виявляють глибші проблеми системи, зокрема, необхідність адаптації освітніх програм, підвищення якості викладання та посилення практичної складової навчання. В майбутньому ключовим завданням має стати не лише відбір найкращих студентів, а й створення ефективних умов для їхньої професійної підготовки, що відповідатиме сучасним вимогам юридичної професії та європейським стандартам.
– Як впливає заборона «перехресного» вступу та запровадження Єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ) впливає на якість юридичної освіти та які виклики виникають у цьому процесі?
– Реформа юридичної освіти має бути комплексною й стосуватися не лише змісту навчальних програм, а й критеріїв відбору студентів та механізмів оцінювання їхніх знань. Саме тому заборона перехресного вступу на магістратуру з права, яка тепер дозволяє здобувати ступінь магістра виключно тим, хто має бакалаврський диплом за спеціальністю «Право», є важливим кроком до створення послідовної та логічної системи підготовки правників.
Цей підхід відповідає європейським стандартам, де юридична освіта є цілісним процесом, а зміна спеціалізації між рівнями освіти може призводити до розриву в знаннях і недостатньої професійної підготовки. В Україні раніше існувала практика, коли студенти з інших спеціальностей вступали на магістратуру з права, маючи лише загальні уявлення про юридичну систему. Це призводило до значних прогалин у знаннях, а отже, до зниження рівня професійної підготовки випускників.
Ще одним вагомим кроком реформування стало запровадження Єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ) для студентів магістратури. У 2023 році відбулося його перше апробаційне проведення, а вже в листопаді того ж року було організовано повноцінний іспит. Його головна мета – об’єктивна оцінка знань та професійних компетентностей випускників. У майбутньому це має сприяти підвищенню загального рівня правничої освіти, адже студентам доведеться ретельніше готуватися до завершального етапу навчання.
Однак практика перших років проведення ЄДКІ виявила й низку викликів. Одна з найгостріших проблем – неможливість складання ЄДКІ студентами, які перебувають за кордоном. В умовах воєнного стану значна частина українських здобувачів вищої освіти виїхала за межі країни, і для них відсутність механізму дистанційного складання іспиту створює серйозні перешкоди. Очевидно, що на час воєнних викликів потрібно знайти рішення, яке дозволить таким студентам підтверджувати свої знання, наприклад, через акредитовані міжнародні центри тестування або тимчасове впровадження онлайн-формату складання іспиту.
Ще одним дискусійним питанням є структура самого ЄДКІ, адже значна частина завдань базується на матеріалі бакалаврської програми. Це викликає суперечливі відгуки серед студентів і викладачів, адже магістерська освіта передбачає глибшу спеціалізацію, а не повторне тестування базових знань. Важливо, щоб іспит справді оцінював професійні навички, які є необхідними для майбутніх юристів, а не просто перевіряв пам’ять студентів на теоретичний матеріал бакалаврату.
Щодо якості підготовки студентів, то ситуація потребує ретельного аналізу. Результати ЄДКІ у 2023 році засвідчили, що 10,6% випускників магістратури не змогли подолати мінімальний поріг у 37 балів зі 109, а середній бал становив лише 49,22. Це досить низький показник, який свідчить про наявні проблеми в навчальному процесі, зокрема щодо практичної підготовки правників. Крім того, аналітичні дані підтвердили, що випускники заочної форми навчання показали значно гірші результати, ніж студенти денної форми, що ставить питання про доцільність збереження заочної юридичної освіти у нинішньому вигляді.
Якщо заочна форма навчання не забезпечує достатньої якості підготовки юристів, можливо, варто переглянути її формат або запровадити жорсткіші вимоги до студентів, які обирають цей шлях. Важливо знайти баланс між доступністю юридичної освіти та її якістю, адже правник – це професія, яка безпосередньо впливає на стан правової системи та дотримання законності в державі. Запроваджені реформи покликані створити ефективну систему підготовки юристів, і тепер основне завдання – забезпечити їхню якісну реалізацію.
– Як реформування юридичної освіти може вирішити проблему надлишку випускників та низької практичної підготовки, щоб зробити правників затребуваними фахівцями?
– Питання надмірної кількості випускників юридичних факультетів та їхнього працевлаштування залишається актуальним вже не один рік. На сьогодні спеціальність «Право» є однією з найбільш популярних серед вступників, і як наслідок – юридичних випускників в Україні значно більше, аніж реально потребує ринок праці. Водночас попри такий великий випуск фахівців, багато роботодавців відзначають низький рівень практичної підготовки випускників, що ускладнює їхнє ефективне залучення до роботи.
Ця проблема має кілька причин. По-перше, формальність проходження практики – значна частина студентів проходить стажування номінально, без реальної можливості застосувати набуті знання. По-друге, багато закладів освіти все ще орієнтовані на суто теоретичне навчання, у той час як сучасні юристи мають вміти працювати в реальних умовах, оперативно ухвалювати рішення, розуміти судову практику, вести переговори, складати юридичні документи.
Читайте також: Чи гарантує Конституція ваше право на особистий прийом?
Щоб вирішити ці питання, реформа юридичної освіти має включати більш жорсткі вимоги до навчальних закладів щодо організації практичної підготовки. Вкрай важливо переглянути систему проходження практики, аби студенти справді набували досвіду в адвокатських конторах, судових органах, прокуратурі, а не просто отримували формальні документи про проходження стажування. Одним із можливих варіантів може стати запровадження обов’язкового стажування після завершення бакалаврату, яке дозволить студентам наблизитися до реальної роботи в правовій сфері.
Окрім того, потрібно орієнтувати юридичні факультети на підготовку фахівців відповідно до сучасних викликів. Наприклад, війна в Україні поставила перед юристами нові завдання – правовий супровід питань військового права, міжнародної відповідальності, відшкодування шкоди, пов’язаної з російською агресією, захист прав людини в умовах воєнного стану. У зв’язку з цим вища юридична освіта має адаптуватися до змін у правовій сфері, аби підготувати юристів, які будуть затребувані як у державному секторі, так і в приватній практиці.
Таким чином, хоча професія юриста залишається престижною та перспективною, її розвиток залежить від глибоких змін у підходах до навчання. Якщо ми хочемо бачити в Україні справді сильних, конкурентоспроможних юристів, то реформа має бути спрямована не лише на обмеження кількості випускників, а й на суттєве покращення їхньої практичної підготовки, орієнтацію на реальні потреби суспільства та економіки.
Попри всі виклики, юридична освіта в Україні має великий потенціал. Трансформація системи підготовки правників, адаптація до сучасних реалій та посилення практичної складової навчання дадуть змогу не просто підготувати юристів нового покоління, а й зробити їх справжніми агентами змін. Молоді українські правники матимуть унікальну можливість стати частиною глобального юридичного середовища, працювати над відновленням України, забезпечуючи верховенство права та справедливість у своїй державі. Саме вони стануть основою правової розбудови України, її інтеграції в європейську спільноту та гарантією стабільного демократичного майбутнього.
Джерело: Юридичний вісник України
