6 випадків, коли суди підтримують ТЦК у спорах із військовозобов’язаними

Практика оскарження штрафів, накладених територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), засвідчує, що деякі військовозобов’язані програють судові спори. Ми визначили основні причини цього явища і проаналізували їх на конкретних прикладах із актуальної судової практики.

В яких випадках суди відмовляють у задоволені позовів про скасування постанов ТЦК та СП?

1. Ненадання достатніх доказів позивачем

Суди, керуючись принципом змагальності сторін, зважають на те, що в багатьох випадках військовозобов’язані не надають достатніх доказів на підтвердження незаконності накладення штрафу.

Читайте також: Успішне оскарження штрафів ТЦК: п’ять поширених випадків

Поширені проблеми

• Відсутність документів, що підтверджують неналежне вручення повістки.
• Відсутність доказів поважних причин неявки (медичні довідки, довідки про відрядження тощо).
• Відсутність доказів подання заяв до ТЦК та СП щодо уточнення облікових даних або відстрочки.

2. Пропуск строку подання позову або апеляції

Згідно зі ст. 289 КУпАП, військовозобов’язаний має 10 днів з моменту отримання постанови на її оскарження.

Типові помилки позивачів

• Пропуск строків подачі позову до суду.
• Відсутність доказів того, що позивач отримав постанову із запізненням (наприклад, якщо рішення йому було вручено пізніше, ніж воно було видано).
• Подання апеляції після закінчення строку без клопотання про його поновлення.

3. Формальний підхід судів, презумпція правомірності дій ТЦК та СП

В умовах воєнного стану суди часто стають на бік державних органів, вважаючи, що їхні дії є обґрунтованими, якщо не доведено протилежне.

Чому це проблема?

• Суд може вважати, що акт відмови від отримання повістки є достатнім доказом, навіть якщо військовозобов’язаний заперечує проти його підписання.
• Судді довіряють рапортам військових та поліції, якщо немає прямих доказів їхньої неправомірності.
• Відсутність відеофіксації вручення повістки не завжди є достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

4. Юридична необізнаність позивачів

Багато військовозобов’язаних, які оскаржують постанови, не залучають адвоката або неправильно формулюють (обґрунтовують) свої вимоги.

Типові помилки

• Відсутність посилань на відповідні статті законодавства (наприклад, ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адмінправопорушення).
• Використання емоційних аргументів замість юридичних.
• Відсутність клопотань про витребування доказів (наприклад, про надання відеофіксації вручення повістки).

5. Відсутність процедурних порушень з боку ТЦК та СП

Якщо військовозобов’язаний дійсно отримав повістку, не з’явився без поважних причин і протокол було складено відповідно до нормативних вимог, суд не матиме підстав для скасування штрафу.

Що перевіряє суд?

• Чи було повістку вручено належним чином (особисто, через поштове повідомлення, акт відмови від отримання)?
• Чи мав позивач поважні причини неявки?
• Чи були порушені його процесуальні права (право на захист, повідомлення про день і час розгляду справи тощо)?

6. Відсутність єдиної судової практики

Різні суди можуть постановляти протилежні за змістом рішення за схожих обставин справи.

Що це означає для військовозобов’язаних?

• Один суд може вважати повернення повістки з «Укрпошти» за закінченням терміну зберігання неналежним оповіщенням, а інший – належним.
• Деякі суди ігнорують відсутність відеофіксації вручення повістки, а інші – скасовують постанови через це.

Приклади з актуальної судової практики

Приклад 1

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 5 лютого 2025 р. у справі № 588/2062/24

Суд не задовольнив позов військовозобов’язаного про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що передбачає штраф у розмірі 17 000 гривень, встановивши, що позивач не уточнив персональні дані військового обліку протягом 60 днів після набрання чинності Указом Президента від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

1. Доводи позивача (військовозобов’язаного)

Позивач обґрунтовував свою позицію такими доводами:

Він уже перебував на військовому обліку з 2022 року після проходження медичної комісії та отримання тимчасового посвідчення.

Він є опікуном недієздатної тітки, що підтверджується рішенням суду від 14.08.2024 у справі № 588/523/24. Подав заяву про відстрочку від призову після отримання статусу опікуна, і 28.10.2024 отримав відповідну довідку.

Не був належним чином повідомлений про розгляд справи щодо адміністративного правопорушення:

• не отримував виклику.
• йому не було роз’яснено права та можливості залучення захисника.
• лише 01.11.2024 він отримав постанову, яка була винесена 25.10.2024.

Його персональні дані можна було отримати з державних реєстрів, тому він вважав, що оновлювати їх окремо не потрібно.

2. Доводи відповідача (ТЦК та СП):

Представник відповідача заперечував проти позову та вказав, що:

Позивач не виконав пряму норму закону, яка передбачає особисте уточнення персональних даних.

Обов’язок оновлення даних покладається саме на громадянина, а не на державні органи.

Можливість оновлення існувала у трьох формах:

• Особисто у ТЦК та СП.
• Через центр надання адміністративних послуг.
• Через електронний кабінет призовника.

Позивач знав про необхідність оновлення даних, але не зробив цього.

Процедуру притягнення до відповідальності було дотримано:

• 10.2024 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
• Позивач був ознайомлений із ним, що підтверджує його підпис.
• Йому було роз’яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Процедуру розгляду адміністративної справи дотримано, оскільки:

• Постанову винесено уповноваженою особою.
• Адміністративну справу було розглянуто за участю позивача, який підписав пояснення у протоколі.

Штраф накладено у мінімальному розмірі, визначеному законом.

3. Оцінка суду та мотиви відмови у задоволенні позову:

Позивач мав чіткий обов’язок оновити свої персональні дані відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Процедурних порушень у притягненні до відповідальності не встановлено:

• протокол складено та підписано позивачем.
• права роз’яснено.
• постанову вручено позивачу.

Факт наявності у позивача статусу опікуна не звільняє його від виконання обов’язків військового обліку.

Аргумент про можливість отримання інформації через державні реєстри не спростовує встановленої законом вимоги про особисте уточнення даних.

Штраф накладено у рамках санкції закону.

Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для скасування постанови, а доводи позивача не спростовують факту адміністративного правопорушення. Рішенням суду постанову залишено без змін та відмовлено у задоволенні позову.

Отже:

• відповідач надав достатньо доказів, що позивач знав про обов’язок уточнення даних,
• позивач не довів, що був позбавлений можливості виконати цей обов’язок,
• наявність статусу опікуна не впливає на необхідність оновлення облікових даних.

Приклад 2

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 5 лютого 2025 р. у справі № 627/1311/24

Суд не задовольнив позов військовозобов’язаного про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з вимогою закрити провадження у справі та відшкодувати судовий збір.

1. Доводи позивача (військовозобов’язаного)

Позивач обґрунтовував позов такими доводами:

• він отримав відстрочку від мобілізації як вчитель фізичної культури на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відстрочка була продовжена до 07.02.2025 р.,
• повістка була відправлена за адресою реєстрації, а не за фактичним місцем проживання, через що він її не отримав. У військово-облікових даних вказана інша адреса,
• він уточнив свої дані через електронний кабінет призовника, що підтверджується відповідним документом,
• оскаржувана постанова не містить конкретних відомостей, які саме персональні дані він не уточнив,
• у постанові не вказано, на підставі яких доказів підтверджено правопорушення, тобто порушено вимоги щодо доказової бази.

Позивач вважав, що постанова є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню.

2. Доводи відповідача (ТЦК та СП):

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив:

• Позивач є військовозобов’язаним та перебуває на обліку в ТЦК та СП.
• Йому відправляли повістку рекомендованим листом через «Укрпошту». Вона була повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
• Через неявку позивача за викликом поліція супроводила його до ТЦК, де йому склали протокол про адміністративне правопорушення.
• Протокол складався у присутності позивача, йому було роз’яснено права, він отримав копію протоколу та підписав його.
• Позивач не з’явився на розгляд справи у визначений час, хоча був повідомлений належним чином.
• Наявність відстрочки не звільняє військовозобов’язаного від обов’язку з’являтися до ТЦК.

Таким чином, відповідач стверджував, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

3. Оцінка суду та мотиви відмови у задоволенні позову:

• Позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки, оскільки повістка була відправлена за адресою його реєстрації.
• Закон зобов’язує військовозобов’язаних уточнювати не лише персональні дані, але й повідомляти про зміну місця проживання. Позивач цього не зробив.
• Повістка була належним чином оформлена та повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до законодавства вважається належним оповіщенням.
• Позивач не прибув до ТЦК у визначений строк та не повідомив про причини відсутності, що є порушенням абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
• Наявність відстрочки не звільняє від обов’язку з’являтися до ТЦК.
• Складений протокол та постанова містять усі необхідні відомості, а сам позивач підтвердив, що отримав копію протоколу та був ознайомлений з його змістом.
• Суд не встановив порушень процедури розгляду адміністративної справи.

Таким чином, суд ухвалив, що відсутні правові підстави для скасування постанови, а доводи позивача не спростовують факту адміністративного правопорушення.

Отже:

• Дотримано процесуальних вимог розгляду адміністративної справи.
• Відповідач надав достатньо доказів, що позивач знав про необхідність явки, але не виконав цей обов’язок.
• Позивач не довів, що був позбавлений можливості з’явитися за повісткою.
• Дані про фактичне місце проживання військовозобов’язаного не було оновлено вчасно, що є порушенням облікових правил.

Приклад 3

Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 4 лютого 2025 р. у справі № 336/12830/24

Суд не задовольнив позов військовозобов’язаного про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що передбачає штраф у розмірі 17 000 гривень, за те, що він  не з`явився за повісткою до ТЦК, про причини неявки не повідомив.

1. Доводи позивача (військовозобов’язаного)

Позивач стверджував, що:

• дізнався про наявність постанови та штрафу випадково, коли його банківська картка була заблокована через виконавче провадження,
• не отримував належного повідомлення про розгляд адміністративної справи,
• причиною неявки за повісткою була хвороба, про що він зазначив у протоколі,
• оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки не враховує поважні причини його відсутності,
• у постанові не зазначено достатніх доказів на підтвердження його вини.

Позивач просив:

• поновити строк на оскарження постанови,
• витребувати матеріали справи,
• скасувати постанову про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.

2. Доводи відповідача (ТЦК та СП):

• позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки за викликом,
• повістка була вручена особисто під підпис, що підтверджується розпискою,
• позивач не з’явився у визначений час і не повідомив про причини неявки,
• постанова була винесена уповноваженою особою, з дотриманням процедурних вимог,
• штраф накладено відповідно до закону та немає підстав для його скасування.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

3. Оцінка суду та мотиви відмови у задоволенні позову

• Позивач отримав повістку особисто та підписав її, що підтверджує факт його належного сповіщення.
• Невиконання обов’язку щодо явки без поважних причин є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
• Посилання позивача на хворобу не підтверджене належними доказами.
• Наявність виконавчого провадження не впливає на законність адміністративної постанови, а є лише наслідком її невиконання.
• Процедурних порушень під час притягненні позивача до відповідальності не виявлено.
• Посадові особи діяли у межах своїх повноважень, а постанова була прийнята згідно з чинним законодавством.

Отже:

• Дотримано процесуальні вимоги розгляду адміністративної справи.
• Позивач особисто підписав повістку, що підтверджує факт його належного повідомлення.
• Відсутні докази, які підтверджують поважні причини неявки позивача.
• Постанова складена уповноваженою особою та містить усі необхідні відомості.

Приклад 4

Рішення Київського районного суду м. Одеси 4 лютого 2025 року у справі  № 947/40029/24

Суд не задовольнив позов військовозобов’язаного про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що передбачає штраф у розмірі 25 500 гривень за відсутність військово-облікового документа.

1. Доводи позивача (військовозобов’язаного)

• У матеріалах справи відсутні докази отримання ним військово-облікового документа.
• Не доведено, що представники ТЦК були належним чином уповноважені перевіряти його документи.
• У протоколі про адміністративне правопорушення не вказані місце та час вчинення порушення.
• Відсутня фото- чи відеофіксація факту правопорушення.
• Накладене адміністративне стягнення є максимально можливим, без належного обґрунтування.

Відповідач (ТЦК) зазначав, що протокол та постанова були складені належними особами відповідно до закону. Позивач не мав при собі військово-облікового документа та відмовився від проходження ВЛК.

2. Доводи відповідача (ТЦК та СП)

• Протокол було складено командиром взводу охорони ТЦК, який мав відповідні повноваження (підтверджені наказом начальника ТЦК).
• Позивач підписав протокол та надав письмові пояснення, що свідчить про його обізнаність щодо змісту документа.
• Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи.
• У матеріалах справи є копії паспорта, ІПН, витяг з бази «Оберіг», що підтверджує реєстрацію позивача як військовозобов’язаного.

3. Матеріально-правові аспекти справи

Кваліфікація діяння

Суд встановив, що:

• Позивач не мав при собі військово-облікового документа, що є порушенням абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
• Позивач відмовився від проходження ВЛК, що є порушенням ч. 1-2 ст. 17 Закону України «Про оборону України».
• Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські мали право перевіряти наявність військово-облікових документів під час мобілізації.

Таким чином, суд підтвердив наявність складу адміністративного правопорушення.

Пропорційність накладеного стягнення

Позивач оскаржував розмір штрафу (25 500 гривень), вказуючи, що не враховано обставини справи. Однак суд зазначив, що:

• Стягнення призначено у межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
• Закон не передбачає обов’язку враховувати майновий стан особи при визначенні розміру штрафу за цією статтею.

4. Оцінка суду та мотиви відмови у задоволенні позову:

• Протокол та постанова складені відповідно до закону.
• Процедурні права позивача не порушені.
• Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджений доказами.
• Розмір штрафу відповідає санкції закону.
• Факт відсутності у позивача військово-облікового документа підтверджено актом, підписаним двома свідками.
• Відсутня фото- чи відеофіксація, але суд вважав це несуттєвим, оскільки факт правопорушення підтверджено іншими доказами.

Отже:

• Суд здійснив всебічний аналіз доказів та норм законодавства.
• Враховано практику ЄСПЛ, зокрема щодо оцінки доказів.
• Відповідно до КУпАП, істотних порушень процедур складення протоколу та винесення постанови не виявлено.

Однак:

• Відсутність фото- чи відеофіксації моменту виявлення порушення не було враховано судом.
• У рішенні відсутнє вмотивованого пояснення, чому застосовано максимальне стягнення.

Приклад 5

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 3 лютого 2025 р. у справі № 490/16/25

Суд не задовольнив позов військовозобов’язаного про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що передбачає штраф у розмірі 17 000 гривень, за те, що він не прибув по повістці направленій засобами поштового зв`язку.

1. Доводи позивача (військовозобов’язаного) ґрунтувалися на кількох ключових аспектах, які можуть мати вирішальне значення для розгляду справи судом.

Порушення процедури повідомлення про повістку.

Позивач стверджує, що:

• Він не отримував повістки, не був належним чином повідомлений про її надходження.
• «Укрпошта» не повідомила його про необхідність отримання рекомендованого листа з повісткою, що є порушенням п. 82 Правил надання послуг поштового зв’язку.
• «Укрпошта» повернула повістку достроково, до спливу триденного терміну, що підтверджується даними із веб-сайту.

Ці доводи спрямовані на доведення того, що позивач не був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК, а отже, не міг знати про необхідність з’явитися, що виключає його вину.

Порушення процедури накладення адміністративного стягнення:

Позивач вказує на такі порушення з боку відповідача:

• Не було складено протокол про адміністративне правопорушення, що є обов’язковим згідно зі ст. 254 КУпАП.
• Позивачу не було роз’яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (право на захист, на юридичну допомогу тощо).
• Постанову було складено та підписано без належного розгляду справи, фактично поза участю позивача.

Ці аргументи свідчать про порушення процесуальних норм, що може бути підставою для скасування постанови.

Відсутність належних доказів вини позивача:

Позивач наголошує на тому, що відповідач не надав:

• доказів того, що повістка була вручена або що він був належним чином повідомлений,
• доказів, що поштове відділення належним чином намагалося доставити йому повістку,
• інформації про мету виклику у повістці та її відповідність законодавчим вимогам.

Це означає, що факт адміністративного правопорушення не підтверджений належними та допустимими доказами.

Незаконність самої постанови

Позивач вказує на:

• відсутність у постанові обґрунтування мети виклику,
• відсутність аналізу доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення,
• прийняття постанови у день затримання позивача без належного розгляду справи.

Це може свідчити про упередженість у винесенні рішення та його незаконність.

Висновки. Аргументація позивача базується на істотних процесуальних порушеннях та відсутності належних доказів його вини. Ключові моменти:

• відсутність доказів належного повідомлення про повістку,
• порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності,
• відсутність належного обґрунтування в постанові.

2. Доводи відповідача (ТЦК та СП):

Основні тези відповідача можна розділити на кілька основних категорій:

Належне повідомлення позивача. Відповідач стверджує, що позивач був належним чином поінформований про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки через поштове відправлення, яке було надіслано з усіма необхідними супровідними документами. Також надано довідку Ф.20, яка підтверджує, що повістка була повернута через відсутність адресата. Відповідач наполягає, що факт відсутності позивача за вказаною адресою є достатнім доказом того, що він був належним чином оповіщений.

Невиконання обов’язків позивачем. Позивач не прибув до ТЦК та СП за викликом, що є порушенням його обов’язків та не повідомив про поважні причини своєї неявки і, отже, не виконав вимоги законодавства.

Необґрунтованість тверджень позивача. Позивач не довів факту неналежного вручення повістки або відсутності спроби її вручення. Довідка Ф.20 є належним доказом того, що повістка була надіслана та повернута через відсутність адресата.

Правові підстави для нескладання протоколу. Відповідач обґрунтовує своє рішення тим, що на момент виникнення ситуації існували достатні підстави для застосування ч. 5 ст. 258 КУпАП, оскільки позивач не прибув за повісткою, що дозволяло винести постанову без попереднього складення протоколу.

Ієрархія нормативно-правових актів. Важливим аспектом є посилання на те, що КУпАП має вищу юридичну силу, ніж Інструкція, яка регулює складення протоколів. Це дає відповідачу правову підставу стверджувати, що у цьому випадку не було необхідності у складенні протоколу.

Невиконання вимог щодо уточнення персональних даних. Відповідач звертає увагу на те, що позивач не виконав вимогу щодо уточнення своїх персональних даних у встановлений законом строк, що є підставою для визнання його дій правопорушенням.

Висновки. Загалом, відповідач доводить, що постанову було винесено у відповідності до законодавства, з дотриманням усіх процедурних вимог, і тому не існує підстав для її скасування.

3. Оцінка суду та мотиви відмови у задоволенні позову:
   • Позивач був належним чином повідомлений про свої обов’язки та наслідки  невиконання вимог мобілізаційного законодавства, зокрема, через отримання повістки та порушення порядку явки до територіального центру комплектування (ТЦК). Порушенням є невиконанням вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
   • Водночас, позивач не спростував факту отримання повістки, а його пояснення, що він її не отримував, не були достатньо обґрунтованими, зокрема, через наявність доказів, що підтверджують факт надіслання та повернення поштового відправлення.
   • Суд підтвердив, що при винесенні постанови було дотримано усіх процесуальних вимог, включаючи роз’яснення прав затриманому відповідно до Конституції України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
   • Суд також зазначив, що позивач мав можливість скористатися правовою допомогою та надати письмові пояснення, і цей факт був належним чином зафіксований.
   • Аргументи позивача щодо неналежного вручення повістки, на думку суду, не є підставою для скасування постанови, оскільки не було надано доказів його звернення до поштового відділення для отримання відправлення.
   • Дії посадових осіб ТЦК були правомірними, а прийнята постанова відповідає вимогам законодавства.

***

Поради. Як підвищити шанси на перемогу в суді

1. Збирати докази:

• фото/відео вручення повістки або їх відсутності,
• довідки про хворобу, відрядження тощо,
• запити до «Укрпошти» щодо надходження рекомендованих листів, і відповіді на такі запити.

2. Дотримуватися строків подання скарг (10 днів з моменту отримання постанови).
3. Залучити адвоката – це істотно підвищує шанси на успіх.
4. Вказувати на вчинені процедурні порушення під час розгляду адміністративної справи:

• відсутність відеофіксації вручення повістки,
• порушення права на захист (не повідомлено про час і місце розгляду справи),
• неправильне оформлення протоколу.

5. Аналізувати судову практику у своєму регіоні (суді, де розглядатиметься скарга), оскільки деякі суди більш схильні дослуховуватися до певних доводів позивачів і відповідачів у справах такого характеру.

Володимир Тиравський, юрист, журналіст