Конкурс до ВАКС: чому добір суддів до Антикорсуду провалився?

Понад рік тому Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – ВККСУ) оголосила конкурс на 25 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати ВАКСу. Ці 25 нових суддів мали розвантажити чинних, прискорити розгляд справ і в результаті збільшити кількість вироків у топ-корупційних справах.

Проте не все пішло за планом, і наразі до фінального етапу співбесід в першу інстанцію дійшло всього 7 кандидатів, а ВККСУ вже оголосила новий конкурс на посади суддів Апеляційної палати Антикорсуду. Розберімося спочатку: коли все пішло не туди, хто залишився «в грі» та чим це може закінчитися?

Читайте також: Суддівська етика

Отже, пригадаємо як усе починалося. На 25 суддівських вакансій після перевірки документів було допущено 140 учасників конкурсу. Проте після тестувань на знання законодавства та загальні здібності до етапу написання практичного завдання дійшло лише 44 кандидати. Тобто вже тоді конкурс став менше ніж дві людини на місце.

Утім справжня несподіванка чекала всіх 15 січня, коли Вища кваліфкомісія суддів оприлюднила результати практичних завдань: виявилося, що із 44-х кандидатів, які писали тестування, до етапу співбесід дійшло лише семеро. Ба більше, жоден із претендентів на крісло судді Апеляційної палати ВАКС не пройшов практичне завдання.

На жаль, Вища кваліфікаційна комісія досі не оприлюднила тексти практичних, написаних кандидатами, методологію оцінки цих робіт та бали, які виставляла комісія. А тому оцінити, що саме стало причиною такого відсіву неможливо. Але давайте дещо детальніше подивимось на кандидатів, які все ж потрапили на спільну співбесіду членів Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) і ВККСУ.

Юрій Боднарук, помічник судді ВАКСу, став першим кандидатом, який проходив співбесіду. Найбільше питань було щодо його майна, зокрема квартири в Одесі, придбаної в 2020 році. Боднарук пояснив, що купував помешкання як «творчу майстерню», й лише потім перевів його в статус житлового приміщення. У кандидата не виникло етичних застережень з приводу того, що придбане ним помешкання має очевидні ознаки незаконного будівництва. Так, за планом будинку, він має лише 13 поверхів, тим часом квартира кандидата розміщена на 14-му, а за документами оренди земельної ділянки будинок взагалі мав би бути 12-поверховим.

Також члени комісії запитували кандидата щодо коштів, на які він проживав останні роки та за які купував майно, зокрема, автомобіль. Адже, за підрахунками членів ГРМЕ, останні 12 років Боднарук мав жити на 4 долари на день. Кандидат спробував пояснити наявність у нього коштів допомогою родини.

Інші питання до Юрія Боднарука стосувалися заощаджень, а також особи, яка надала йому рекомендацією на конкурс. Боднарук нарешті «з’ясував», хто у 2019 році рекомендував його на призначення головою дільничної виборчої комісії. Це був Сергій Ківалов − президент Одеської юридичної академії та завідувач кафедри, на якій працював Боднарук.

Чимало питань щодо походження коштів було й до Олега Кімстачова – також помічника судді Вищого антикорупційного суду та колишнього судді Уманського міськрайонного суду. Зокрема вони стосувалися наявності в кандидата та його близьких чималої кількості криптовалюти. Так, у 2023 році мама кандидата подарувала йому 15 тис. дол. США у криптовалюті. При тому її власний дохід за останні 25 років склав лише 62 тисячі грн. Кімстачов намагався пояснити, що жінка мала якийсь інший дохід, який дозволив їй зекономити таку суму, а кошти вона передавала не сама, а через його брата, який розбирається в криптовалюті.

Тетяна Литвинко, суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, окрім крісла судді ВАКСу також претендує на посаду судді апеляційного суду. Проте вона запевнила Комісію, що саме позиція у Вищому антикорупційному суді є для неї пріоритетною. Питання до кандидатки стосувалося певних неточностей у її декларації. Також Литвинко стала чи не єдиною, кому члени ВККСу вирішили поставити питання й щодо професійної компетенції.

Михайло Одарюк – заступник голови Ірпінського суду Київської області. Співбесіду проходив онлайн, оскільки перебував у США на заході від USAID. Питання були щодо значної суми коштів, наданих кандидату його батьками − близько 150 тис. дол. США, які він поклав на депозит. Також члени комісії звертали увагу на деякі сумнівні рішення претендента − у результаті Одарюк визнав свої помилки у правозастосуванні. Комісія звернула увагу й на факт притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Попри доволі очевидне порушення, а саме проїзд на червоне світло, що було зафіксовано на відеокамерах, Одарюк намагався уникнути сплати штрафу, оскарживши його через суд.

Катерина Котельва − суддя Галицького районного суду міста Львова. З жовтня 2018 року вона не здійснює правосуддя через закінчення строку повноважень. Більшу частину співбесіди члени комісії приділили ситуації, яка почалася в 2016 році при розгляді нею кримінальної справи. Зі слів кандидатки, вона піддавалась тиску та погрозам зі сторони обвинувачення. Також обговорювалися численні емоційні дописи Котельви у Фейсбуці щодо цієї ситуації та інших подій у Галицькому суді. Від постів вона частково відмовилася під час співбесіди. Були питання про джерело походження коштів, за які вона в 2017 році подорожувала до Непалу.

Читайте також: ВАКС – суд чи імітація?

Наступна претендентка Олена Чернова − суддя Золочівського районного суду Харківської області, нині відряджена до Ірпінського міського суду Київської області. Чернова на умовах усної домовленості користувалася квартирою в Києві, але, з її слів, не знала, що її власником є директор компаній, які належать тестю Романа Насірова і який є свідком у його справі. Комісія також зацікавилася відвідуванням Черновою території рф. Кандидатка пояснила це тим, що в Бєлгородській області поховані її дід та бабуся. Питання щодо отримання кандидаткою позики від фізичних осіб довго слухалося у закритому режимі.

Члени комісії не поставили питання щодо членства кандидатки у ГО «Асоціація суддів Харківської області». Президентом асоціації є колишній суддя Апеляційного суду Харківської області Володимир Плетньов. На виборах до Верховної Ради у 2019 році він балотувався від проросійської партії ОПЗЖ, а також був керівником Харківської обласної організації ПП «Партія Шарія».

Кирило Легких − доцент кафедри юстиції Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат. На неодноразове запитання, чи стикався кандидат у своєму житті з проявами корупції, він відповів «ні». Також були питання щодо бізнес-партнера батька Легких − Валерія Головка (екс-голова Полтавської ОДА), який зараз є клієнтом кандидата у справі НАБУ. Головко веде будівництво на земельній ділянці, яка належала ГО «Русский пар» (зараз ГО «На Садовій») та не була призначена для будівництва. Батько Легких був підписантом цієї громадської організації. Зі слів кандидата, наразі в нього до 10 справ в НАБУ, де він є захисником, 2 справи слухаються у ВАКС по суті.

Легких також був членом комісії з обрання директора НАБУ. Коментуючи це, кандидат зазначив, що не вбачає тут конфлікту інтересів. На запитання чи має кандидат доступ до державної таємниці відповів: «Не можу ні підтвердити, ні спростувати». Під час попереднього конкурсу до ВАКС у своєму досьє Легких вказав, що йому можуть надати рекомендації Микола Погорецький, Петро Бойко та Аліна Бірюкова. Микола Погорецький відомий тим, що разом з Олегом Татаровим написав навчальний посібник «Розслідування масових заворушень». Аліна Бірюкова була членкинею комісії в конкурсі на голову ДБР, яка обрала Олексія Сухачова. Бірюкова є керівником АО «Українська адвокатська корпорація». Співзасновником цієї ГО є її свекруха − Тетяна Варфоломеєва, яка була керівником ГО «Спілка адвокатів України», засновником якої є Віктор Медведчук. Загальне враження від співбесіди: Легких був дуже обережним в своїх відповідях, ніби побоюючись сказати зайвого, та двічі намагався перевести обговорення у закритий режим.

Що далі?

Очевидно, що конкурс до Антикорупційного суду вже не зможе принести очікуваних результатів і, окрім Апеляційної палати ВАКС, нового оголошення потребує й конкурс до першої інстанції. Проте актуальним залишається питання: яку ж кількість вакантних місць заповнять сім наявних кандидатів, а на яку оголосять повторний конкурс?

На наше переконання, попри ситуацію, яка склалась, важливо пам’ятати, що суддями Вищого антикорупційного суду мають стати найкращі: кандидати з бездоганною репутацією, щодо доброчесності та професійності яких немає жодних сумнівів. Обирати сумнівного кандидата виключно, щоб закрити більше вакантних місць, − неприпустимо.

Водночас у майбутньому цей добір точно можна зробити якіснішим та більш результативним завдяки цілком очевидним крокам. ВККСу слід зосередитися на тому, щоб у новому конкурсі взяло участь якомога більше гідних кандидатів. Для цього, перш за все, потрібно розвіяти всі підозри в можливих маніпуляціях під час перевірки практичних завдань, на яких було відсіяно значну кількість кандидатів, та нарешті опублікувати відповіді, методологію оцінки й виставлені бали. Це, до речі, важливо зробити й при доборі в звичайні апеляційні суди. Зрештою прозорість у суддівських конкурсах має бути аксіомою й підвищити довіру до них.

Є й важливі завдання для парламенту. Очевидно, що з огляду на воєнний стан нестача гідних кандидатів відчувається на всіх конкурсах без винятку. Вирішенням цієї проблеми може стати перегляд вимог до суддів Антикорупційного суду, зокрема надання можливості доступу до професії не лише чинним суддям, адвокатам та науковцям із досвідом понад сім років, а й іншим юристам, які зможуть довести свою професійність та доброчесність. Крім того, цілком очевидно, що продовження роботи ГРМЕ лише на 18 місяців виявилося недостатнім. Цей орган демонструє якісно інший рівень і підхід до відбору суддів, тому його діяльність варто продовжити на довший термін.

Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан»,
Центр протидії корупції

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути