Судова практика
Відсутність бюджетних коштів у військової частини для відшкодування моральної шкоди потерпілим не є підставою для зменшення відшкодування
15 квітня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 944/447/22 залишив без задоволення касаційну скаргу представника цивільного відповідача, який не погоджувався із розмірами стягнення моральної шкоди з військової частини.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, військовослужбовця визнано винуватим за засуджено за ч. 1 ст. 415 КК. За те, що він, керуючи автомобілем, вчинив ДТП, в результаті якого пасажири автомобіля отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі. Цивільні позови потерпілих задоволено та стягнуто з військової частини на їхню користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, 150 000 грн, 150 000 грн, 200 000 грн та 200 000 грн відповідно.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача просив змінити оскаржувані судові рішення шляхом зменшення розміру визначеної для стягнення моральної шкоди потерпілим та зазначав, що судами попередніх інстанцій не враховано:
– щодо кожного потерпілого окремо ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, термінів лікування, наслідків для їхнього стану здоров`я, інших індивідуальних особливостей, обсягу душевних, фізичних та психічних страждань;
– усі видатки на лікування та реабілітацію потерпілих понесла держава, їм виплачувалося грошове утримання під час лікування і тому розмір відшкодування моральної шкоди є неспіврозмірним зі спричиненою шкодою кожному із потерпілих;
– можливість отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Уряду від 25 грудня 2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ними військової служби у значному розмірі;
– у військовій частині не передбачено кошторисом виділення коштів для відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим, що в свою чергу призведе до надмірних (незапланованих) витрат державних коштів, які могли б бути використані на оборону України.
Верховний Суд вказав, що положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Умови застосування положень ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187 ЦК у цьому кримінальному провадженні судами дотримано, а з військової частини як з відповідача обґрунтовано стягнуто моральну шкоду на користь потерпілих.
Аргументи про те, що усі видатки на лікування та реабілітацію потерпілих понесла держава, їм виплачувалося грошове утримання під час лікування, а також про можливість отримання потерпілими одноразової грошової допомоги передбаченої постановою Уряду, що є підставою для зменшення сум відшкодування моральної шкоди кожному потерпілому, колегія суддів відхилила з огляду на те, що виплати на лікування і реабілітацію, отримання одноразової грошової допомоги є частиною системи соціального захисту військовослужбовців та не має відношення до позовних вимог про стягнення із відповідача відшкодування спричиненої потерпілим в наслідок ДТП моральної шкоди.
Доводи про те, що у військовій частині не передбачено кошторисом виділення коштів для відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим, що в свою чергу призведе до надмірних (незапланованих) витрат державних коштів, Суд також відхилив, оскільки відсутність бюджетних коштів та/або непередбачення таких видатків кошторисом військової частини не є підставою для зменшення сум відшкодування моральної шкоди, заявлених у цивільних позовах потерпілих.
Отже, цивільні позови вирішено судами попередніх інстанцій відповідно до вимог ст. 127 – 129 КПК. Розмір відшкодування моральної шкоди на користь кожного потерпілого, визначений з урахуванням вимог ст. 22, 23, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК та є обґрунтованим.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
