Судова практика
Ухвала суду першої інстанції про зміну запобіжного заходу, якою суд залишив у силі дію запобіжного заходу у виді застави не підлягає апеляційному оскарженню
1 квітня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/5948/23 залишив без задоволення касаційну скаргу обвинуваченого, якому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Міський суд своєю ухвалою частково задовольнив клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, залишив в силі дію обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді застави, поклав на нього обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого з тих підстав, що вона подана на рішення, яке відповідно до приписів ст. 392, 395 КПК не підлягає апеляційному оскарженню.
У касаційній скарзі обвинувачений зазначав, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, не зваживши на невідповідність ухвали положенням КПК.
Свої вимоги обвинувачений мотивує тим, що:
– прокурор подав неконкретне клопотання та вказав на неіснуючі ризики;
– суд першої інстанції:
– безпідставно урахував ризик переховування від суду, хоча він не пропустив жодного судового засідання, та ризик спілкування зі свідками, якого не було протягом попередніх двох років досудового розслідування;
– встановив обов`язки за власної ініціативи, без клопотання прокурора, погіршивши його становище;
– несвоєчасно розглянув клопотання прокурора та постановив рішення, яке не передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК);
– суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, не зваживши на невідповідність ухвали положенням КПК.
Верховний Суд вказав, що ч. 2 ст. 392 КПК визначено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Відтак апеляційний суд, встановивши, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, правомірно постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Колегія суддів погодилася з позицією судді суду апеляційної інстанції та дійшла висновку, що постановлена ним ухвала відповідає вимогам КПК.
Формулювання в ухвалі суду першої інстанції про залишення в силі дії запобіжного заходу та про можливість апеляційного оскарження цієї ухвали не свідчать про те, що суд ухвалив рішення, не передбачене КПК, та не впливають на правильність прийнятого суддею апеляційного суду рішення.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
