Законодавство
Журнал для повідомлень про випадки насильства над дітьми не є обов’язковим
Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2025 р. № 658, якою затверджено Типову програму унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, що спрямована на забезпечення функціонування ефективної системи унеможливлення будь-якого виду насильства та жорстокого поводження з дітьми, створення у закладах освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку, молодіжних центрах, дитячих та молодіжних громадських об’єднаннях, інших громадських об’єднаннях, що є суб’єктами молодіжної роботи, які контактують з дітьми (далі – суб’єкти роботи з дітьми та молоддю), середовища, вільного від насильства та жорстокого поводження з дитиною, запровадження системи інформування про випадки (або підозру на випадки) насильства та жорстокого поводження з дітьми у суб’єкті роботи з дітьми та молоддю, а також забезпечення оперативного їх розгляду та реагування на них.
Типова програма є обов’язковою для суб’єктів роботи з дітьми та молоддю під час розроблення Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми.
Працівники суб’єктів роботи з дітьми та молоддю повинні бути ознайомлені з Положенням про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми та інформацією про захист дітей від усіх форм насильства, зокрема домашнього насильства, експлуатації, булінгу, найгірших форм дитячої праці або інших проявів жорстокого поводження з дитиною.
З метою унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми суб’єктом роботи з дітьми та молоддю повинно бути забезпечено впровадження таких основних заходів:
1) превентивні заходи:
– затвердження Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми;
– затвердження форми первинного повідомлення про підозру на випадок насильства щодо дитини;
– затвердження форми реєстрації внутрішнього інциденту (журналу безпеки) або ведення обліку внутрішніх інцидентів (повідомлень про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною) в інший спосіб за рішенням суб’єкта роботи з дітьми та молоддю;
– затвердження форми анкети анонімного опитування для дітей;
– інформування дітей, батьків або інших законних представників дитини, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;
– проведення оцінювання ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми в діяльності суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, вжиття заходів, необхідних для їх усунення або мінімізації;
– врахування ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми під час прийому на роботу працівників суб’єктів роботи з дітьми та молоддю;
2) заходи із виявлення та реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми:
– організація доступних та безпечних способів повідомлення про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною;
– оперативне реагування за результатами розгляду заяв (скарг, повідомлень) про випадки насильства або жорстокого поводження з дітьми у суб’єкті роботи з дітьми та молоддю;
3) заходи з навчання та підвищення обізнаності унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми:
– організація тренінгів, інших навчальних заходів для працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю та інших фахівців, які контактують з дітьми;
– організація інформаційних сесій для дітей (пояснення прав дитини, способів захисту, контактів для звернення);
– залучення батьків, інших законних представників дитини (проведення батьківських зборів, розповсюдження інформаційних матеріалів);
4) заходи з моніторингу та оцінки виконання програми:
– регулярні самоперевірки (оцінка ефективності заходів, виявлення проблемних аспектів);
– збір інформації для зворотного зв’язку (анкетування дітей, батьків, персоналу);
– аналіз інцидентів (вивчення випадків насильства для запобігання повторенню);
5) заходи з інформування (розміщення у доступних місцях для дітей та батьків, інших законних представників інформаційних матеріалів (плакатів, брошур із контактами служб допомоги, контактних номерів телефонів для анонімного звернення).
Державній службі у справах дітей доручено провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед суб’єктів, зазначених у п. 2 Типової програми, затвердженої цією постановою, про необхідність розроблення та затвердження документів, а також вжиття інших заходів, передбачених Типової програмою.
Також зверніть увагу на Правові позиції Верховного Суду щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, та збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси.
