Початок перебігу позовної давності до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину поширюється не тільки на сторони нікчемного правочину, а й на їхніх правонаступників

2 червня 2025 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/2056/22 відступив від висновку у справі № 464/1961/20 щодо обрахунку початку відліку позовної давності.

Спадкоємці боржника звернулися до суду з позовом до банку про повернення безпідставно набутих коштів, сплачених спадкодавцем на виконання нікчемного пункту кредитного договору. 

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позовні вимоги задоволено.

Стосовно заяви представника відповідача (кредитора) про застосування позовної давності, суд зазначив, що ця заява не підлягає задоволенню, оскільки у позивачів виникли права на грошові кошти, сплачені спадкодавцем як винагорода за надання фінансового інструменту на виконання п. 7.1 кредитного договору, з часу відкриття спадщини. Приписи ч. 3 ст. 261 ЦК України, згідно з якими перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання, стосуються самих виконавців нікчемного правочину і не стосуються позивачів, оскільки на час виконання п. 7.1 кредитного договору у них не було жодних прав за цим договором. 

Читайте також: Кредитор спадкодавця має право на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в порядку окремого провадження, оскільки не вказує на спір про право

У касаційній скарзі банк зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Після відкриття спадщини та переходу прав та обов’язків до спадкоємців позовна давність підлягає обчисленню так само, як і для позичальника, і така заміна сторони не зумовлює переривання перебігу позовної давності.

Верховний Суд вказав, що ч. 3 ст. 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Законодавець у ч. 3 ст. 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. Закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину поширюється на сторін (їх правонаступників) нікчемного правочину. Сторони нікчемного правочину обізнані про початок його виконання.

Для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України), яка пред’явлена стороною (її правонаступниками), належить застосовувати ч. 3 ст. 261 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред’явлена стороною (її правонаступниками) такого правочину, пов’язується саме з початком виконання нікчемного правочину (першої дії), незалежно від того, чи було такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Початок перебігу позовної давності стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину.

Читайте також: Незнання про смерть спадкодавця та перебування спадкоємця за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини

Отже, у разі смерті фізичної особи, обов’язки померлої особи за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця.

Водночас заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України) (постанови Верховного Суду від 20 серпня 2024 р. у справі № 201/11812/23, від 02 квітня 2025 р. у справі № 295/19577/14-ц).

Отже, спадкування не перериває та не поновлює позовної давності, спадкуванням є лише перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тому закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину поширюється не тільки на сторони нікчемного правочину, а й на їхніх правонаступників.

Читайте також: Поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є реєстрація смерті спадкодавця як невідомої особи

Зміна позичальника у зобов’язанні його правонаступниками, яка відбулася в порядку спадкування, в силу положень ст. 262 ЦК України, не змінила порядку обчислення та перебігу позовної давності, оскільки спадкоємці, за правилами ст. 1218 ЦК України набули права та обов’язки за договором у обсязі, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто права вимоги, які набули спадкоємці, обмежується обсягом прав, які існували у спадкодавця.

Суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували, неправильно застосували до спірних правовідносин наведені норми матеріального права щодо перебігу позовної давності, відповідно дійшли неправильного висновку про задоволення позовних вимог, не застосувавши до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, про застосування яких було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

Отже, Верховний Суд, рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував і ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути