Між законом і реальністю: як насправді живуть ув’язнені в столичному СІЗО

ГО “Україна без тортур” презентувала підсумки масштабного пілотного проєкту “Систематичний моніторинг дотримання прав людини в державній установі “Київський слідчий ізолятор””. Звіт став результатом 70 моніторингових візитів та комплексного аналізу, який дозволив виявити системні порушення прав людини та надати обґрунтовані рекомендації для покращення умов тримання.

Чому саме Київський СІЗО?

Київський слідчий ізолятор — найбільший в Україні та один з найбільших у Європі. Із фактичним наповненням понад 2600 осіб, у тому числі жінок, дітей, осіб з інвалідністю, пацієнтів з ВІЛ та туберкульозом, він є масштабним місцем несвободи з численними викликами для дотримання стандартів прав людини.

Новий підхід до моніторингу

Проєкт передбачав впровадження систематичного, багаторазового, цілеспрямованого моніторингу в одній установі. Команда МГ НПМ (моніторингова група Національного превентивного механізму) здійснювала як щоденні, так і нічні візити, застосовуючи нові формати оцінювання та інструменти збору даних:

• Щоденні, нічні, тематичні та повторні комплексні візити
• Опитування та глибинні інтерв’ю з утримуваними особами
• Аналіз службової документації, умов тримання, доступу до медичних послуг
• “Емоційний моніторинг” — оцінка психологічної атмосфери за невербальними проявами

Такий підхід дозволив відслідкувати динаміку змін, фіксувати сталу поведінку адміністрації, перевіряти виконання рекомендацій і глибше розуміти причини порушень.

Типові порушення, що вимагають негайного реагування

Систематичний моніторинг умов тримання у Київському слідчому ізоляторі показав — ситуація далека від стандартів, передбачених національним законодавством та міжнародними нормами. Перевірка виявила системні проблеми, які напряму впливають на права та гідність людей.

❗Переповнені камери та нестача простору. У більшості приміщень не дотримано встановленої норми площі на особу, що створює антисанітарні умови та підвищує ризик конфліктів і поширення хвороб.

❗Неналежний санітарний і технічний стан. Камери потребують ремонту, вентиляція та освітлення — у критичному стані. У частині приміщень відсутній доступ до чистої питної води, фіксується пліснява, зношені меблі, пошкоджені вікна.

❗Порушення температурного режиму. Узимку приміщення недостатньо опалюються, улітку — задушлива спека без належної вентиляції.

❗Відсутність належного роздільного тримання. Разом утримують людей із різними правовими статусами та категоріями злочинів, що суперечить закону та створює додаткові ризики.

❗Недотримання трудових і соціальних прав. Особи, залучені до робіт, не завжди отримують передбачене законодавством забезпечення спецодягом та належними умовами праці.

❗Обмеження приватності та особистого простору. Відсутність перегородок у санвузлах, переповненість камер і постійний нагляд позбавляють людей базових умов для гідного існування.

❗Дискримінаційні практики. У СІЗО толерується поділ ув’язнених на «касти» за тюремною ієрархією, що призводить до стигматизації та порушень прав окремих осіб.

❗Недотримання пожежної та технічної безпеки. Фіксуються випадки доступу до оголених електродротів, відсутність належних заходів протипожежного захисту.

❗Непристосованість інфраструктури для людей з інвалідністю. Прогулянкові дворики та приміщення для побачень не відповідають нормам інклюзивності, що унеможливлює реалізацію прав маломобільних осіб.

❗Перешкоди у доступі до медичної допомоги. Ув’язнені не завжди можуть потрапити на прийом до лікаря, а умови роботи медчастини не відповідають встановленим стандартам.

Ці порушення — не поодинокі випадки, а наслідок системної бездіяльності та хронічного недофінансування. Вони ставлять під загрозу права, здоров’я та безпеку сотень людей. Реагувати на них потрібно негайно, адже йдеться про дотримання базових прав людини в установі, де держава несе повну відповідальність за кожну особу. У результаті реалізації проєкту було сформовано 22 рекомендації, надані адміністрації установи. Очікуємо належної реакції з боку керівництва установи.

Представники ГО “Україна без тортур” підкреслюють, що проєкт довів ефективність комбінованого підходу, заснованого на регулярності, глибоких інтерв’ю, стандартизованих інструментах та аналізі документації. Такі практики рекомендовано масштабувати на інші місця несвободи в Україні.

📥 Ознайомитися з повним текстом звіту можна за посиланням:
https://files.notorture.org.ua/Library/Kyyivske_SIZO.pdf

Пілотний проєкт реалізовано ГО «Україна без тортур» у співпраці з Офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в межах проєкту «Права людини для України — фаза ІІ», що впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

Поділитися

Твітнути