У разі смерті особи, яка б мала право на обов’язкову частку у спадщині, до відкриття спадщини за заповітом, таке право не спадкується та не переходить до її спадкоємців

20 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/936/22 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка діяла в інтересах малолітнього сина.

Жінка звернулася до суду з позовом до брата чоловіка про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності.

Позов мотивувала тим, що у неї і чоловіка народився син. Чоловік помер, пізніше померли його батьки, які за життя склали заповіти, якими заповіли належні їм на праві власності по 1/3 частини квартири відповідачу.

У зв’язку з належністю малолітньому сину права на обов’язкову частку у спадковому майні за правом представлення після смерті батька, який був особою з інвалідністю другої групи, вона в інтересах сина подала до приватного нотаріуса заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину на обов’язкові частки після смерті батька.

Читайте також: Частка в праві спільної часткової власності не стосується конкретної частки спадкового майна

Приватний нотаріус відмовив їй з тих підстав, що її син не має права на обов’язкову частку після смерті баби та діда згідно зі ст. 1241 ЦК України.

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер, оскільки цим правом наділяється тільки певне коло спадкоємців першої черги, визначене у ст. 1241 ЦК України. Право на обов’язкову частку у спадщині, яке мав батько, не входить до складу спадщини і не може бути передане у порядку спадкування його спадкоємцеві, тобто сину. Баба та дід за життя склали заповіти на належну їм частку у праві власності на квартиру на користь відповідача.

Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що за змістом ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують лише ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, без вказівки, «в тому числі обов’язкову частку та неохоплену заповітами частку». Таке тлумачення ч. 1 ст. 1266 ЦК України є цілком логічним, оскільки серед суб’єктів, перелічених у цій статті, окремо не позначено суб’єктів, що мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Читайте також: Цивільний кодекс України не містить жодних обмежень чи заборон, щоб суб’єктом права на обов’язкову частку у спадщині був іноземець

Суб’єкти, які здійснюють право спадкування, – це особи, які набули право на спадкування. До набуття суб’єктивне право спадкування не виникає. Відповідно можливість прийняти спадщину у цих суб`єктів відсутня.

У спадковому праві існують конструкції «похідного спадкування», коли право спадкування пов’язується не безпосередньо із відкриттям спадщини після смерті спадкодавця, а «вплітається» структуру спадкового правовідношення, ускладнену іншими юридичними фактами – смерть спадкоємця, відмова його від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця тощо.

Конструкції похідного спадкування, зокрема спадкування за правом представлення (спадкове заміщення), спадкова трансмісія, адресна відмова від прийняття спадщини розміщені законодавцем в різних нормах Книги 6 ЦК України, але підпорядковуються єдиним правилам, що визначають їх закономірності. Причому навіть і тоді, коли про це прямо не зазначено у відповідних нормах Книги 6 ЦК України. Тому перехід права на обов’язкову частку у спадщині не відбувається з використанням конструкцій «похідного» спадкування.

Як наслідок право на обов’язкову частку не може переходити до інших осіб, навіть якщо вони є спадкоємцями за законом чи за заповітом. Відповідно, право на обов`язкову частку не може переходити ні в порядку спадкової трансмісії (ч. 1 ст. 1276 ЦК України), ні за правом представлення, ні в порядку адресної відмови від прийняття спадщини (ст. 1274 ЦК України) або в інший спосіб «передання» спадкових прав.

У разі смерті особи, яка б мала право на обов’язкову частку у спадщині, до відкриття спадщини за заповітом, таке право не спадкується та не переходить до спадкоємців такої особи. Правила спадкування за правом представлення (спадкування за законом) не стосуються права на обов`язкову частку.

Суди попередніх інстанцій вірно вважали, що чоловік мав би право на обов’язкову частку після смерті батьків, однак він помер раніше своїх батьків, тому він не прийняв і не міг прийняти після них спадщину, зокрема, у порядку реалізації права на обов’язкову частку у спадщині після смерті своїх батьків. Указане узгоджується з правовими висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 р. у справі № 346/2744/21.

З огляду на вказане, Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 23 травня 2018 р. у справі № 523/19526/14-ц; від 25 листопада 2020 р. у справі № 292/389/17; від 12 липня 2021 р. у справі № 523/11788/18-ц.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути