Нові вибори за старими правилами: коли Рада візьметься за Виборчий кодекс?

Приступаючи до своїх обов’язків у 2014 році, депутатський корпус восьмого скликання Верховної Ради ще міг би пояснювати виборцям невиконання деяких своїх передвиборчих обіцянок тим, що обіцяного, як відомо, три роки чекають. Але три роки давно минули, а прийняття Виборчого кодексу — єдиних прозорих правил гри — так і не сталося. Сьогодні великий ризик того, що вибори-2019 пройдуть по старому законодавству.

А обіцялося багато…

Однією з основних обіцянок коаліційної угоди депутатських фракцій «Європейська Україна» в 2014 році стало прийняття нового Виборчого кодексу. Питання виборчого законодавства позиціонувався як пріоритетне завдання на перший квартал 2015 року. Але його виконання, в результаті, вся країна чекає досі.

Справедливості заради відзначимо, що восени 2015-го в парламенті було зареєстровано два проекти виборчих кодексів — No 3112 авторства народного депутата від «Відродження» Валерія Писаренка і No 3112-1 авторства групи нардепів «фронтовиків» Андрія Парубія, Леоніда Ємця та депутата з «блоку Петра Порошенка» Олександра Черненка. Останній був розроблений на базі кодексу депутата Юрія Ключковського, зареєстрованого в Раді ще в 2010 році. Тоді ця ініціатива отримала позитивний висновок Венеціанської комісії, але проголосована була.

У листопаді 2017 го обидва проекти були винесені на розгляд в сесійну залу Верховної Ради. Цьому, до речі, передували масові акції в Києві та інших містах — «За велику політичну реформу». Незважаючи на те, що перед голосуванням лідери фракцій розповідали, що готові підтримати в першому читанні будь-який із законопроектів, мінімально необхідною кількістю голосів — 226 — народні депутати проголосували за проект Виборчого кодексу авторства Парубія, Черненка та Ємця.

Що планувалося змінити?

Новий кодекс повинен круто змінити правила виборчої кампанії в Україні. Якщо сьогодні в нас діє змішана виборча система (в якій, власне, криється корінь політичної корупції), коли половина Верховної Ради обирається за мажоритарними округами, а половина — за пропорційною системою із закритими партійними списками, то прийнятий у першому читанні законопроект передбачає, по-перше, повну відмову від «мажоритарки». По-друге, систему відкритих списків — виборці можуть голосувати не лише за партію, а й за окремого кандидата з цієї партії.

У цілому кодекс об’єднав у собі положення п’яти законів: про вибори Президента, про вибори народних депутатів, про місцеві вибори, про Центрвиборчком і про державний реєстр виборців. «Ура! Закон про відкриті списки прийнятий у першому читанні. Ще не перемога, але серйозний рух вперед. Через два тижні готуємося до другого читання», — ділився радістю з передплатниками на своїй сторінці в Facebook в листопаді 2017 року один з авторів документа, народний депутат Леонід Ємець.

Ось тільки процес цей затягнувся … У проект Виборчого кодексу було подано приблизно 4,5 тисячі поправок. Навіть якщо порівнювати з іншими резонансними законопроектами, це колосальна кількість. Спеціально для підготовки проекту до другого читання на базі комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя було створено робочу групу на чолі з народним депутатом Олександром Черненко. Однак замість активної роботи почався процес явною пробуксовки.

Члени робочої групи (а це двадцять чотири депутати і двоє експертів-співавторів інших версій Виборчого кодексу) не поспішали відвідувати засідання. На першу офіційну зустріч їх прийшло лише четверо. На другу — п’ятеро. З’ясувалося, що оперативно розглянути тисячі поправок таким нечисленним складом практично неможливо.

Утім автори документа намагалися не впадати у відчай. Навесні цього року Олександр Черненко стверджував, що до осені обробку правок цілком можливо завершити. А спікер Верховної Ради Андрій Парубій заявляв, що голосування за кодекс мало стати одним із пріоритетів для роботи парламенту цієї осені. «Документ дуже масштабний. І очевидно, розгляд всіх поправок може зайняти два тижні пленарних засідань. Я попередив голів фракцій: цей шлях буде непростим, він буде тривалий. Але планую, попередньо, що в жовтні ми почнемо цей процес», — зазначав він.

Але настала осінь, прийшов жовтень, але ні в один із пленарних тижнів вказаного місяця проект Виборчого кодексу не потрапив. А це свідчення того, що у Верховній Раді просто не готові відмовлятися від зрозумілої їм виборчої системи.

Складність законопроекту плюс політична складова

Політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко переконаний, що, крім об’єктивної складової довгої і ґрунтовної роботи над настільки об’ємним документом, є ще політична складова. За його словами, очевидно, що нинішня влада і ті чи інші представники парламенту не бажають відмовлятися від мажоритарної складової. Адже для влади це відкриває можливості застосування адміністративного ресурсу (мажоритарник, маючи вплив на окрузі, може допомогти в президентських виборах, за що потім отримує сприяння на парламентських перегонах). «Тому, з одного боку, новий Виборчий кодекс — це вимога суспільства, і вони (народні депутати) не можуть це просто проігнорувати. А з іншого боку, оскільки в проекті близько 4,5 тисячі поправок, а робоча група працює не ефективно, можуть сказати, мовляв, «ми підтримуємо проект, але ось ця правка критична, не можемо за нього проголосувати …»», — міркує І. Петренко.

Таким чином, експерт вважає, що процес прийняття кодексу в Раді будуть відкладати в максимально довгий ящик. І дії народних депутатів тільки підтверджують його слова. Наприклад, 8 жовтня робоча група з розгляду Виборчого кодексу засідала в складі … двох народних депутатів. Це — абсолютний антирекорд відвідуваності групи за весь час її роботи, повідомляє Громадянська мережа ОПОРА.

«Ситуація, коли на засідання приходить два депутата — яскравий приклад того, наскільки вони хочуть розглядати, а, відповідно, позитивно голосувати за цей Виборчий кодекс», — підкреслює Ігор Петренко.

Заступник голови Комітету виборців України Наталія Линник зазначає, що станом на 17 жовтня робочою групою розглянуто 47% поправок, внесених до проекту кодексу після першого читання (це приблизно 1 800). Пропустивши положення про вибори Президента (в порівнянні із законопроектом, який передбачає обрання до Верховної Ради за відкритими списками, там не так багато поправок), робоча група зайнялася виборами в парламент. «Зараз працюємо над першими пунктами положень закону «Про парламентські вибори». Дійшли до висунення партій, які візьмуть участь у виборах, і, відповідно, тих нормативно-правових документів, які вони повинні подати для реєстрації, а також суми застави, яку мають внести», — розповідає Н. Линник.

Чекати до весни?

З огляду на те, що на сьогодні було проведено 24 засідання робочої групи (засідання проходять двічі на тиждень), орієнтовно закінчити обробку поправок вона зможе десь у січні 2019 року. Після цього всі поправки, підготовлені до другого читання, будуть внесені на розгляд профільного комітету Верховної Ради. Він, у свою чергу, розгляне напрацювання робочої групи. І лише після цього Виборчий кодекс може бути винесений на друге читання до сесійної зали. На думку Наталії Линник, це може статися навесні.

А ось представник Президента у Верховній Раді Ірина Луценко вважає, що проект Виборчого кодексу парламент розглядатиме в листопаді — з наступного пленарного тижня. За її словами, спікер Верховної Ради Андрій Парубій запропонував розглядати проект кодексу блоками. «Завершили розгляд поправок до певного блоку, розділу — виносимо його в зал. Але для цього парламент повинен узгодити постанову про порядок розгляду цього Виборчого кодексу», — зазначила І. Луценко. Вона також висловила думку, що як тільки парламент погодиться із запропонованим спікером порядком розгляду проекту Виборчого кодексу, далі затримок не буде.

На думку Ігоря Петренка, чисто з організаційної точки зору, враховуючи, що в проекті кодексу є кілька логічних блоків, такий хід дій зрозумілий. Однак ключове питання — це наявність політичної волі в Раді, адже політики вищого ешелону звикли завжди враховувати власні інтереси. «Коли мова йде про якісь широкі домовленості, звичайно, вони повинні стосуватися всього документа. А якщо розбивати по блоках, то є ймовірність і небезпека такого розвитку подій: ти підтримуєш інтереси, про які домовився з іншими, а вони потім можуть не підтримати твої. Буде досить складно (домовитися)», — вважає експерт.

Однак як би там депутати не домовлялися розглядати Виборчий кодекс в сесійній залі — блоками або єдиним цілим, якщо початок цього буде покладено навіть у листопаді, говорити про вибори Верховної Ради в 2019 році за новими правилами не варто.

Натомість політолог Віктор Таран нагадує, що згідно з чинним законодавством закон про чергові вибори не можна міняти за рік до чергових виборів. Іншими словами, Виборчий кодекс мав бути прийнятий до 28 жовтня цього року. «Оскільки цього не сталося, то наступні вибори до парламенту відбуватимуться за законом, підготовленого в 2011 році Р. Князевичем, тобто в нас залишиться змішана система», — переконаний політолог.

Утім, за його словами, розгляд кодексу по блоках — єдиний розумний компроміс, який хоча б дозволить поліпшити частина виборчого законодавства до початку нової виборчої гонки. Наприклад, перший блок — питання роботи Центральної виборчої комісії. Другий блок — посилення відповідальності за фальсифікацію виборів на дільницях і за скупку голосів, як організаторів, так і тих, хто безпосередньо бере гроші. Відповідний урядовий законопроект був півроку тому підготовлений і поданий до парламенту. І третій блок — питання про голосування вимушено-переміщених осіб (майже три мільйони українців).

За словами В. Тарана, з одного боку, важливо дати можливість цим людям проголосувати, а з іншого — запобігти можливим зловживанням. Зокрема, щоб не було «плаваючих» виборців, які будуть їздити між дільницями. «Але тут шансів на прийняття менше. Є висока ймовірність того, що ці люди — прихильники «Опозиційного блоку», і сумнівно, що представники чинної коаліції захочуть додати електоральних балів своїм конкурентам на виборах», — говорить політолог.

Водночас, на думку експерта, ухвалення Верховною Радою цих блоків (чи будь-якого з них) дозволить знизити корупційні ризики під час виборів. Навіть за умови того, що збережеться стара змішана модель. «Адже коли ми критикуємо мажоритарну систему, то вважаємо, що найбільше зло — це підкуп виборців. А якщо буде підвищено відповідальність за підкуп виборців і встановлені додаткові бар’єри, принаймні один з мінусів змішаної системи ми приберемо», — пояснює він.

Як післяслово

Як відомо, 16 жовтня дві сотні активістів під Радою почали безстрокову акцію за прийняття виборчої реформи. «Кожен народний депутат зможе особисто пояснити учасникам акції свою позицію по виборчій реформі. Нагадаю, в коаліційній угоді, яка передбачає скасування мажоритарки і перехід до системи з відкритими списками, свої підписи поставили понад 300 народних депутатів», — написав на своїй сторінці у Facebook координатор Громадського руху «ЧЕСНО» Микола Виговський.

Тільки ось, судячи з усього, вимоги активістів мало цікаві парламентарям. А шанси провести вибори в 2019 році за новим прозорими правилами впевнено наближаються до нуля. Найімовірніше нинішній парламент проголосує за Виборчий кодекс лише навесні. Тому поширюватися цей звід нових правил буде не на вибори 2019 року, а на наступну каденцію — в 2024-му.

Ірина Шевченко,

УНІАН

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути