Про неможливість договірного регулювання податкових відносин

Правова природа обов’язку з реєстрації податкових накладних є суто публічною, що унеможливлює його трансформацію в цивільне зобов’язання навіть за згодою сторін у договорі. Оскільки сфера оподаткування регулюється імперативними нормами, будь-яке договірне регулювання, що їм суперечить, не створює передбачених договором правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.

Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2026 року по справі № 904/2953/24.

У цій справі подано позов про стягнення договірної неустойки за порушення зобов’язань з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог, із чим погодився суд апеляційної інстанції.

Читайте також: Податковий борг є підставою для відмови в реєстрації суб’єкта господарювання платником єдиного податку. Форма документа, яким оформлено відмову, не впливає на його юридичну силу

На розгляд ОП КГС ВС передано питання щодо потреби відступити від висновку про те, що невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання.

Колегія суддів залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, зробивши такі висновки. Порядок складання та реєстрації податкових накладних унормовано ПК України, який за п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

ПК України не передбачає застосування до правовідносин у сфері справляння податків і зборів правила «дозволено все, що не заборонено», як і не надає можливості застосування до цих правовідносин цивільного законодавства, у тому числі законодавства, що регулює зобов’язальні правовідносини сторін. Ці норми є імперативними, тобто такими, що не допускають ніяких відхилень, можливості їх зміни шляхом узгодження цих змін сторонами.

ОП КГС ВС виснувала, що обов’язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов’язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов’язком перед покупцем. Включення до приватноправового договору обов’язків, які належать до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює їх на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору. У разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми.

Читайте також: Строк звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури їх адміністративного оскарження становить один місяць

Отже, таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності. Відповідно, сторони не можуть визначати взаємні права та обов’язки у спосіб, який суперечить чинному публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин усупереч наявним у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов’язку, як і його зміни та припинення.

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 20 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути